1. Коли Росія 13 квітня 2023 року висувала свій санкційно-зерновий ультиматум, її очільники не могли не розуміти, що його не буде прийнято.

Читайте також Не лише на суші: яким може бути контрнаступ ЗСУ

2. У Росії не могли не розуміти, що секретаріат ООН та генеральний секретар ООН – це не ті інституції, що можуть вирішити питання послаблення санкцій. Вони чесно намагалися, але отримали зрозумілу реакцію.

3. Росія у квітні – травні 2023 року ультимативно ініціювала переговорний процес по "зерновій ініціативі" для того, щоб дотягнути час до президентських виборів у Туреччині, на яких позиції Реджепа Ердогана – основної фігури в появі та функціонуванні "зернової ініціативи" – вже тоді вважались невизначеними.

4. Як мінімум до закінчення виборчих перегонів та формування нового уряду в Туреччині секретаріату ООН і саме Туреччині буде важко стимулювати продовження "зернових перемовин". Якщо це на той час буде взагалі можливим.

5. Отже, продовження експортних перевезень зерна з українських портів наразі виглядає дуже малоймовірним.

6. Що треба робити? Читайте далі:

  • швидко й до кінця розбиратися із проблемами транзиту через Європейський Союз, що дивно співпали в часі з морськими проблемами;
  • продовжувати розширяти дунайські порти та гирло Бистре;
  • домовлятись з румунським портом Констанца про збільшення обсягів;
  • ініціювати створення військово-морської патрульної місії ЄС та НАТО в Чорному морі за участі Туреччини, Румунії, Болгарії. Це потрібно для того, щоб самостійно й без Росії організувати зернові морські конвої на українські порти.