Таку думку наводить The Washington Post, коментуючи ставлення росіян до подій 1917 року, йдеться у публікації Наталії Лебідь для сайту "24".
Читайте також: 100 років з дня Жовтневого перевороту: криваві наслідки для України
"Росія в реальності так і не глянула в очі найгіршому у своєму радянському минулому, так і не переживши повне примирення з ним", – розмірковує оглядач The Washington Post Девід Філіпов.
"Вона так і не відкрила всі архіви, в яких містяться подробиці про масштаби вбивств та репресій, здійснених таємною поліцією КДБ і її попередниками в роки масових сталінських чисток, вона так і не притягнула до відповідальності нині живих співробітників, які придушували інакомислення при наступних радянських правителях", – йдеться в статті.
"Деякі імена змінилися, але перший пострадянський президент Росії Борис Єльцин залишив колишніх співробітників КДБ на високих постах, і Путін, колишній офіцер КДБ, привів із собою ще більше колишніх колег. Наразі виученики служби внутрішньої безпеки, нині ФСБ, наповнили не тільки ближній коло Путіна", – пише Філіпов.
Минуле століття було немилосердним до Росії. Можливо, воно було б таким і без революції. Але вона відбулася, і її спадщина існує в пам'яті Росії невідворотно і заплутано,
– підсумовує автор.
Про амбівалентність сприйняття революції, про свого роду соціальну шизофренію, в тенетах якої перебуває Росія, написав і норвезький професор Берт Гартвет. "Для росіян цей рік минає під знаком революцій. Відзначатиметься сторіччя двох революцій в Петрограді. Перша, лютнева, знищила царизм. Друга знищила мрію про конституційний розвиток Росії. І висунула на передній план одного з найжорстокіших тиранів всіх часів – Йосипа Сталіна. Його прихід привів до немислимим страждань російського і українського народів".
Детальніше читайте у публікації: Ленін би плакав, або як Путін проігнорував 100-літній ювілей Жовтневої революції