Як ворог змінює свою тактику і чому не варто його недооцінювати?
Якщо їх послухати, подивитись чи почитати, то може здатися, що російське командування це – такі кровожерливі, тупі та недолугі монстри, які безперервно женуть на забій власний особовий склад. Інших прийомів та методів організації та ведення бойових дій вони буцімто не знають. Про це пише Костянтин Машовець, інформує 24 Канал.
Читайте також Менше дронів, більше танків та найгірший час для піхоти: що принесе зима на фронт
Можливо, з інформаційно-психологічного погляду це доречно, але з погляду раціональної оцінки та аналізу дій противника – категорично ні. Це створює викривлене уявлення про реальні можливості та спроможності ворога.
У нас з якогось дива вирішили, що при плануванні та організації бойових дій на тактичному та оперативному рівнях російське командування взагалі не вчиться та не враховує досвід війни.
Уявна схема, яку малюють нам так звані експерти та інформаційники, проста. Росіяни нібито зганяють на обраний напрямок купу особового складу, створюють в ній кратну перевагу, а потім м'ясними штурмами намагаються проломити систему оборони Сил оборони України. Все це нібито чітко, зрозуміло (особливо пересічному українцю) й вкладається у канони, які, за словами наших "експертів", прийняті в "радянсько-російському генштабі".
Насправді усе відбувається набагато складніше й по-іншому. Росіяни вчаться, причому на всіх трьох основних рівнях управління – тактичному, оперативному та стратегічному.
Наведу приклад. Всі пам'ятають штурми окупантів Бахмуту та Авдіївки, Торецька та Часового Яру, як вони були організовані російським командуванням, як відбувались в реальності й чого коштували ворогу.
Але порівняйте це з тим, що зараз відбувається у Куп'янську та Покровську. Порівняйте методи та прийоми, які російське командування застосовує на тактичному рівні зараз з тими, які застосовувало раніше.
Згадайте, що прийомам інфільтрації та прихованого проникнення замість лобових атак та штурмів кварталів міської забудови, російські війська треба було навчити. При цьому ще й організувати взаємодію та стійке управління військами (принаймні на тактичному рівні) й зробити ще багато чого, аби це давало потрібний ефект.
Тому, шановні колеги, не варто недооцінювати ворога.