Щодня правоохоронці знаходять у Бучі нові та нові понівечені тіла вбитих. Саме існування братських могил у XXI столітті й досі шокує. Окупанти забирали життя у цивільних просто через їх бажання жити. Чимало з загиблих прагнули евакуюватися, знайти їжу та ліки у місті.
Як Буча відновлюється після зустрічі з російськими загарбниками та чи безпечно повертатися до неї? Чи спробують "путінські вояки" знову штурмувати Київ та яка ймовірність перемоги правосуддя? У рамках проєкту "Інтерв’ю 24" ми поговорили про це з Анатолієм Федоруком, міським головою Бучі.
Біля церкви Андрія Первозванного, де було розташоване одне з масових поховань місцевих, очільник Бучі розповів нам про "сюрпризи" від окупантів, воєнні злочини військових путінського режиму, евакуацію, реабілітацію постраждалих, шовінізм росіян та можливе створення української версії "Моссаду".
Цікаво знати Росіяни розуміють, Буча – це їхній Нюрнберзький процес, – Денисенко
Інтерв’ю з Анатолієм Федоруком у відеоформаті
Не хотілося б, щоб у мирній Бучі люди підривалися й гинули
В Організації Об'єднаних Націй Україну назвали однією з найбільш замінованих країн у світі. Яка ситуація склалася у Бучі? Скільки розтяжок, замінованих предметів, будівель залишили російські окупанти?
Практично щодня з 1 квітня і дотепер фахівці, які опікуються питанням розмінування, виявляють та знешкоджують десятки одиниць (вибухонебезпечних предметів – 24 канал). Ми були змушені навіть визначити дві локації для їхньої утилізації в нашому регіоні.
Вибухонебезпечні предмети в Бучі, залишені окупантами / Фото Катерини Гаценко, 24 канал
Обсяг досить великий. Під тілами вбитих теж знаходили "сюрпризи" від російських військових рашистів. І це ми ще не говоримо про приватні помешкання та об’єкти критичної інфраструктури.
Через це певний період часу ми не могли обстежувати мережі газопостачання та електроживлення. Це було б дуже небезпечно робити без (супроводу – 24 канал) саперів. Бригади не виконували покладені на них обов’язки, щоб не наражати себе на небезпеку.
Це – досить тривалий, але важливий процес. Не хотілося б, щоб у мирній Бучі та нашому регіоні на Київщині люди підривалися й гинули.
Важливо Зґвалтувань є жахливо багато, – Венедіктова про справи щодо насильства росіянами
Не всі постраждалі від насилля готові про це публічно говорити
Світ сколихнули історії про 14-річну дівчинку і 11-річного хлопчика, яких російські окупанти зґвалтували у Бучі. Що зараз з ними? Як вони себе почувають?
Ці питання можуть коментувати лише правоохоронні органи, тому що діти перебувають під опікою правоохоронної системи. З ними працюють психологи, щоб вивести з того стану. Практично кожна людина, яка перебувала у Бучі під час окупації, потребує певного періоду реабілітації і роботи психологів.
Безслідно не проходить те, що довелося пережити громадянам. Така кількість вбивств... Тому ми маємо досить велику проблему, з якою просто зобов'язані впоратися.
Федорук каже, що не всі постраждалі від насилля готові публічно про це говорити / Фото Катерини Гаценко, 24 канал
Чи відомо, скільки цивільних зазнали сексуального насилля з боку російських окупантів?
Зараз я не володію такою точною, достеменною цифрою, а говорити припущеннями буде некоректно з мого боку. Усе-таки це – індивідуально.
Не всі постраждалі від насилля, у той чи інших спосіб, готові публічно про це говорити. Зараз вони співпрацюють з компетентними правоохоронними органами та надають їм свідчення.
Читайте також Кожен вбивця-окупант буде внесений у "Книгу катів", знайдений і покараний, – Зеленський
Вірю, що світ разом з Україною доведе справу проти Росії до суду
Буча сильно постраждала від звірств російських окупантів. Військові країни-агресора вбили багато мирних жителів. На вашу думку, чи з’явиться в Україні аналог ізраїльської спецслужби "Моссад"? Після Другої світової війни це відомство розвідки та спеціальних завдань знайшло чимало кривдників євреїв та згодом покарало їх.
Я все-таки вірю та сподіваюся, що світове товариство разом з Україною доведе справу до суду. Неважливо, чи це буде Гаазький міжнародний кримінальний суд чи інший трибунал. Головне, щоб правосуддя відбулося. Український народ ніколи не пробачить, якщо цього не буде.
Безвідповідальність породить нашу ненависть до всіх без винятку росіян у разі відсутності справедливих вироків за фактичні злочини цих нелюдів. Не можна говорити, що лише вояки та Путін зі своєю політичною зграєю наробили такої біди.
Федорук наголошує, що не лише окупанти та Путін наробили біди в Україні / Фото Катерини Гаценко, 24 канал
84% російського суспільства – лікарі, музиканти, педагоги, вся інтелігенція, робітничий клас підтримують (дії очільника Кремля – 24 канал). Росія якимось чином нав’язала своїм громадянам, що нас треба покарати за те, що в нас, вибачте, є туалети в хатах. Їх дивували та не говорили про ті поступи, які зробила Україна на шляху до сталого розвитку.
У нашу державу прийшла війна за те, що ми прагнули розвитку і взяли той курс, де наша суспільна думка вже окреслена та юридично сформована. Якщо правосуддя не домінуватиме щодо цих виродків, то однозначно щось аналогічне ("Моссаду" – 24 канал) буде. Думаю, що і після оголошення вироків судів, їх переслідуватимуть члени родин постраждалих. Вони у трунах перевертатимуться.
Навіть після великої перемоги, маємо бути готовими до війни
Наостанок хочу запитати у вас, як відбувалася евакуація людей з Бучі. Чи досі відчуваєте можливу загрозу для міста?
З першого дня початку війни кожна доросла людина ухвалювала рішення – залишатися у місті чи виїжджати. Чимало громадян вчинили так, як вони вчинили. Це вони зробили з огляду на ті ризики, які були.
Ми, як місцева влада, маючи виклики щодо захоплення міста, почали працювати над тим, щоб безпечно спрямувати наших громадян у коридори, які були визначені. Давайте візьмемо співвідношення. (До вторгнення Росії 24 лютого – 24 канал) у громаді проживало 50 тисяч жителів. Залишилося 3 тисячі. Уявіть, скільки людей виїхало.
Федорук каже, що навіть після великої перемоги ми маємо робити висновки та постійно бути готовими до нової агресії / Фото Катерини Гаценко, 24 канал
Люди залишились через роботу, або тому, що не хотіли чи не мали куди виїжджати. Весь період окупації ми провели разом з ними. Ризики, дійсно, є. Тому ми не відпочиваємо, що все – у нас мир. Мир настане тільки після великої перемоги нашої держави.
А наразі у нас є, Слава Богу, тільки два "братні народи". Один із них – білоруський, який дозволяє через свою територію заходити на Київщину. Ми цей ризик постійно маємо, постійно відчуваємо, і маємо бути до нього готовими. Навіть після великої перемоги ми маємо робити висновки та постійно бути готовими до війни, до військової агресії.