Принцип роботи кіноіндустрії
Наприклад, у фармацевтиці є вихідна сировина, є хімічні підприємства, що створюють ліки, і є аптеки, куди приходять кінцеві споживачі. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.
Читайте також Символічне затягування пасків: що треба знати про підвищення податків
Зверніть увагу: не буде споживачів (усі стануть здоровими) – закриються аптеки та індустрія буде не потрібна. Хімічні підприємства, що створюють ліки (а також віруси, оскільки вони працюють із вакцинами), так само можуть створити і отруту, яка може вбити як одну людину, так і населення цілої країни.
Кіноіндустрія працює за тими ж законами. Замість аптек у споживачів (глядачів) є кінотеатри, замість хімічних підприємств є кіностудії, а вихідною сировиною можна вважати артистів (тут я не хочу нікого образити, просто проводжу паралелі між індустріями).
Уже понад 2 роки російські кінотеатри показують усі новинки голлівудських студій. Самі учасники російської індустрії кажуть, що без вкрадених американських фільмів вони не вижили б. Усі операції з придбання піратських цифрових копій відбуваються в даркнеті – доступ до файлу фільму, що підходить для відтворення на спеціальному кінопроєкторі, надається після оплати через криптовалюту. Тому продавців контенту знайти дуже складно.
Та самі кінотеатри є публічними компаніями. У них є власники, дані про яких можна вільно знайти в російських інформаційних агрегаторах типу Rusprofile. На щастя, інформацію про кінопіратів російська держава поки що не здогадалася засекретити. Нині у нас є повна база даних про всіх власників таких кримінальних бізнесів.
Ми вже порівнювали кінотеатри з аптеками, в яких відбувається продаж продукції кінцевим споживачам. Росіяни, як і раніше, хочуть дивитися американське кіно. Вони з задоволенням ходять на всі останні прем'єри. Багато з них і не знають, що дивляться вкрадене кіно, а їхні улюблені режисери та актори обікрадені.
Що поганого в індустрії кінопоказу в Росії
По-перше, це кримінальний злочин. До того ж як за міжнародними, так і за російськими законами. Російська асоціація власників кінотеатрів (яку сьогодні можна скоріше назвати асоціацією піратів) лобіює закони про виключення піратської діяльності з кримінального законодавства. Поки що безуспішно.
Цікаво Путін придумав, як збільшити своє військо без мобілізації
Тому всі власники кримінальних кінотеатрів завжди під загрозою кримінального переслідування навіть у рідній країні. Існує маса причин, через які російська влада не декриміналізує піратську діяльність. Одна з них, на мій погляд, – створення у майбутньому можливості для націоналізації кінотеатрів.
По-друге, кінотеатри, що працюють і безбідно живуть завдяки вкраденому американському кіно, показують збиткові російські пропагандистські фільми ("Свідок", "Позивний "Пасажир"). Утім, і фільми, що успішно пройшли в прокаті, як-от "За щучим велінням", "Бременські музиканти" та "Летючий корабель", містили в собі приховану пропаганду.
Будь-який глядач із пострадянського простору здивувався б, побачивши, як сюжет старих радянських мультиків був змінений в процесі створення цих фільмів, унаслідок чого головні герої почали захищати королів і боротися з іноземним впливом. Робота пропаганди іноді незграбна та нецікава (що не заважає привести в зал школярів і "змусити" їх дивитися фільм "Свідок"), а іноді – м'яка та прихована, зашита в канву старої казки.
По-третє, це бізнес із величезним оборотом, що платить податки і живить індустрію кіновиробництва. Дуже показовим у цьому випадку є приклад фільму "Майстер і Маргарита". Фільм називали сміливим, таким, що кидає виклик системі. Режисер фільму засудив вторгнення Росії в Україну 2022 року та брав участь у монтажі фільму вже віддалено.
Зазвичай появу на ринку фільмів таких "зрадників батьківщини" Росія блокує. Але не в цьому випадку. Упевнений, що одна з причин – величезний економічний успіх картини. Глядачі раділи виходу свіжої картини з критичним поглядом на те, що відбувається, але насправді суттєво поповнили касу міністерства культури Росії. Збори фільму, за даними на початок березня 2024 року, становили понад 2 мільярди рублів.
Отже, кінотеатри, що працюють сьогодні і показують піратські картини, – це одночасно злочин, пропаганда й один із моторів російської економіки. Це ті самі "аптеки", які передають частину свого виторгу хімічним підприємствам, які, як я писав вище, – можуть робити ліки, а можуть і отруту.
І ось виробництво цієї отрути вже почалося.
Точніше отрута в індустрії кіновиробництва створюється вже давно. Крім фільмів, індустрія кіновиробництва знімає рекламні ролики (і навіть мультфільми) про те, як важливо піти на війну та вбивати "укронацистів". Гримери та костюмери індустрії створюють жахливі образи українських військових, що вбивають мирних росіян, частина павільйонів "Мосфільму" залучена для зйомок різного "патріотичного" контенту для телебачення: серіалів, ток-шоу, фейкових відео. Усе це частково оплачується за гроші, отримані від продажу квитків на вкрадене американське кіно.
Нові пропагандистські продукти Росії / Фото автора
Але сьогодні я хотів би сказати, як почалося виробництво отрути для міжнародного споживання.
Зауважте Світогляд Трампа та Венса: як вони хочуть керувати США
"Росіяни на війні" та ідеалізація окупантів
На нещодавньому Венеційському кінофестивалі показали фільм "Росіяни на війні". Я не був у Венеції і фільм не дивився (він з'явиться в доступі для простих глядачів 2025 року), але довіряю докладному переказу його сюжету від видання "Медуза" та Антона Доліна. Багато що про фільм говорить також і трейлер фільму, який можна легко знайти на ютубі.
Перекажу сюжет коротко. Режисерка фільму Анастасія Трофімова потрапляє на фронт і перебуває там серед російських військових протягом кількох місяців.
Один із головних героїв фільму приїжджає на фронт і їде з нього відпочивати до сім'ї в Москву. Так створюють привабливий образ добре оплачуваної вахтової роботи, на яку ти їдеш і з якої повертаєшся не тільки з грошима, а й живим і здоровим. На самому фронті героями фільму Анастасії стають звичайні люди, вони критикують війну, водночас жодного разу не ставлять собі питання, що вони роблять на чужій землі і хто цю війну почав.
Серед героїв її картини немає зеків, вагнерівців, примусово мобілізованих. Усі перебувають на фронті добровільно – хтось через гроші, хтось через патріотичні переконання, хтось навіть за компанію. Тобто основний посил фільму – російські "мужики" воюють, бо їм сказали, що "так треба", але ніхто їх не примушував, просто "батьківщина покликала", а взагалі вони добрі та не хочуть війни.
Так, у картині є кілька смертей, але немає ні "м'ясних штурмів", ні загородзагонів, ні дронів, які розривають тіла на шматки або залишають поранених стікати кров'ю в українському полі. У фільмі всі добре екіпіровані, нагодовані, пораненим надається належна медична допомога.
Продукт, який росіяни створили для світу
Почалося виробництво отрути на експорт. Отрути, захованої всередину солодких вітамінів. У фільмі немає Владіміра Путіна, який погрожує ядерним апокаліпсисом і повторює свої наративи про Рюрика, право на українські землі, денацифікацію тощо. Російські пропагандисти швидко вчаться та винесли уроки з провального інтерв'ю Такеру Карлсону, над яким сміявся весь світ.
Це спеціальний фільм, створений для міжнародних майданчиків. Це заклик до переговорів. Фільм ніби говорить: "Ми не хочемо війни, так вийшло. Якось ненавмисно. Давайте перегорнемо сторінку". Захід, який втомився від війни, радий бачити такий посил. Антон Долін, який подивився фільм, говорив, що відчув якесь "розслаблення" в іноземців після перегляду фільму: "А росіяни ж хороші хлопці, не монстри. Ну, помилилися трохи".
Фільм обходить стороною безліч важливих запитань, не показує мертвих людей на вулицях Бучі, поранених дітей в Охматдиті, яким ставлять крапельниці на вулиці, трупи дітей поруч із вбитими горем батьками, батька, що поховав трьох доньок і дружину. Не пролітає у фільмі камера над українськими містами, стертими з лиця землі, над сотнями квадратних кілометрів, вкрадених в України та чомусь приєднаних до Росії в результаті псевдореферендумів.
Цікаво Що нам потрібно для перемоги у війні
Але саме це сьогодні російський погляд на війну для міжнародного споживача, так би мовити, на експорт. Як він опинився на Венеційському фестивалі? А як Сочі 2014 року приймали зимову Олімпіаду після війни 2008 року в Грузії, розв'язаної Росією? А як Росія 2018 року після анексії Криму, ситуації на Донбасі та катастрофи MH-17 все-таки провела Чемпіонат світу із футболу? Завжди знайдеться менеджер, чиновник, службовець, який "подивиться в інший бік", коли це буде потрібно.
Чи зможемо ми знайти того, хто допустив показ цього фільму на фестивалі? Не впевнений. Чи зможуть правоохоронні органи довести, що ця людина (група людей) була якимось чином зацікавлена? Навряд чи. В будь-якому разі фільм уже показано. Отруту розпорошено.
Намагаючись зупинити такі акції, ми завжди будемо на крок позаду нашого ворога. Величезна кількість грошей, яку Росія вкладає в пропаганду, дає змогу обходити багато заборон.
Чому так важливо зупинити піратство у Росії
На щастя, завдяки галасу, піднятому в ЗМІ, фільм "Росіяни на війні" зняли з програми фестивалю в Торонто. Але я впевнений, що скоро фільм буде широко прокатаний у російських кінотеатрах. Хтось піде на нього самостійно, школярів і студентів заженуть, у школах фільм, найімовірніше, покажуть на "Розмовах про важливе" (пропагандистських додаткових уроках, запроваджених у школах після лютого 2022 року). Діти побачать, як російські хлопці борються з "укронацистами", а юнакам покажуть нову рольову модель: "Ось де справжні мужики, вони працюють, заробляють гроші!"
За прокат цього фільму в кінотеатрах знову заплатить Голлівуд. Наші "аптеки", що працюють зі споживачем і продають їм отруту, сховану в, здавалося б, нешкідливих таблетках. Кінотеатри, про власників яких відомо все – імена, дата народження, є їхні фотографії, дані про закордонні поїздки.
Якщо фармацевтична промисловість втратить сенс у разі зникнення хвороб, то індустрія кінопоказу збанкрутує тоді, коли в російських кінотеатрах зникне американський контент або показ його стане для власників дуже болючим.
Наша організація в США бореться за занесення всіх кінопіратів до списку розшукуваних злочинців, щоб їх затримали в аеропорту будь-якої цивілізованої країни, яка визнає міжнародне право. Але не менш болючим буде занесення всіх кінопіратів до санкційних списків, щоб вони та члени їхніх сімей (які часто залучені до бізнесу) не змогли мати доступ до своїх закордонних активів, традиційних місць відпочинку та навчання. У зв'язку з цим ми надіслали офіційні листи в посольство України в США і Головне управління СБУ. Поки наша організація відповіді не отримала.
Якщо сьогодні ми зупинимо піратство, то припинимо злочин і підірвемо одну з економічних основ російської пропагандистської машини. Ми зупинимо російську "фабрику мрій", яка перетворилася на фабрику отрути, що накриває цивілізований світ, як отруйний газ, що заповнював окопи 1914 року.
Можливо, цей фронт не найважливіший на цій війні, але все-таки дуже впливовий. Сучасні технології дають змогу отруйному контенту миттєво опинитися в телефонах, на екранах ТБ, на кінофестивалях по всьому світу. Перемога на цьому фронті для України не менш важлива, оскільки вона здатна підірвати і так не дуже сильний бойовий дух російської армії.