Росіяни – за Путіна: чим закінчились так звані "вибори" до Державної Думи Росії

Надзвичайна "інтрига" минулого тижня, а саме – "вибори" до Державної думи Росії – нарешті завершилася. Завершилася абсолютною перемогою партії Володимира Путіна – "Єдиної Росії". 

Заклики російських опозиціонерів йти голосувати за будь-яких кандидатів, крім представників партії влади, з тріском провалилися і навіть попрацювали на "явку". При цьому "єдинороси" таки займуть більшість у парламенті.

24 Канал проаналізував результати російських виборів та сам процес голосування, щоб з'ясувати, чи дійсно в опозиції був шанс мобілізувати виборців проти Кремля, яким був масштаб фальсифікацій та чого очікувати від результатів голосування в Росії.

Знову проголосували за "Єдину Росію": які результати виборів в Росії

Насправді ж сумніватися у перемозі "Єдиної Росії" на цих "виборах" було просто неможливо. Єдина антивоєнна партія "Яблуко" взагалі була знята з голосування, а ті, хто лишився в бюлетенях, – весь час тільки й підспівували агресивним гаслам влади. 

При цьому наспіх об'єднана російська опозиція в особі Юлії Навальної та Максима Каца цього разу вирішила перемагати Кремль його ж улюбленим способом – закликати якомога більше людей прийти на дільниці.

Голосування на одній з російських дільниць / Фото – РосЗМІ

Питання було навіть не в тому, чи переможе путінська партія, скоріше – наскільки переконливо Кремль зможе оформити цю перемогу. І, судячи з попередніх результатів, із поставленим завданням там впоралися навіть краще, ніж п'ять років тому.

Станом на ранок 21 вересня, після обробки понад 95% протоколів, "Єдина Росія" набирає близько 57,9% голосів за партійними списками. Для порівняння, на попередніх виборах 2021 року партія влади отримала всього 49,82%. Тобто після майже п'яти років великої війни, санкцій, інфляції, проблем із бюджетом та регулярних українських ударів по території Росії офіційна підтримка партії Путіна не впала, а навпаки – зросла приблизно на вісім відсоткових пунктів.

Найближчий конкурент навіть не наблизився до переможця. КПРФ отримує близько 13,8% проти майже 19% у 2021 році, ЛДПР – 8,9%, а "Нові люди" – близько 7,9%. Своєю чергою, "Справедлива Росія" буквально балансує на межі п'ятивідсоткового бар'єра, і на різних етапах підрахунку її результат коливався трохи вище або нижче необхідної позначки.

Та ще кращий результат путінська "Єдина Росія" показала в одномандатних округах. За останніми даними ЦВК, її кандидати лідирують у 208 із 225 округів.

Разом із результатами голосування за партійним списком, "єдинороси" взагалі поставили особистий рекорд – близько 355 місць у парламенті, що стало найкращим результатом партії за всі роки її існування. Тобто "Єдина Росія" знову отримала конституційну більшість у Держдумі й можливість ухвалювати практично будь-які потрібні Кремлю рішення без допомоги навіть формальної коаліції. 

Псевдоголосування на тимчасово окупованих територіях України / Фото – ЗМІ "ДНР"

Журналіст і знавець Росії Роман Цимбалюк в інтерв'ю 24 Каналу окремо згадує "голосування" на тимчасово окупованих територіях України, які також включені у перелік округів для російських виборів, що перетворює цю електоральну процедуру на ще більший фарс.

На думку експерта, очікувати якогось реального ажіотажу в українських містах на руських "виборах" не варто, а весь процес організовано, ймовірно, виключно в пропагандистських цілях. 

Найбільш іронічно все це виглядає на тлі спроб російської опозиції перетворити голосування на своєрідний протест проти Кремля. Опозиційно налаштованих росіян закликали масово приходити на вибори та голосувати за будь-кого, крім кандидатів від "Єдиної Росії". 

Проблема лише в тому, що більшість цього "будь-кого" складали ті самі КПРФ, ЛДПР, "Нові люди" та "Справедлива Росія", які роками сумлінно підтримували ключові рішення Кремля. У результаті виборцю пропонували висловити протест проти системи, проголосувавши за одну з дозволених цією ж системою партій. Кремлю залишалося лише підрахувати голоси, помножити їх на високу явку й оголосити це черговим доказом політичної стабільності.

Ба більше, сам Володимир Путін ще до початку голосування фактично оголосив вибори своєрідним "тестом на підтримку" свого політичного курсу та війни проти України. 

І якщо користуватися винятково офіційними результатами, Кремль цей тест пройшов блискуче. Майже 58% за "Єдину Росію", конституційна більшість і надзвичайно висока явка у 59%. Для виборів, результат яких був розрахований ще до відкриття дільниць, картинка вийшла майже ідеальною. От тільки саме навколо показника явки вимальовується найцікавіша ситуація.

Майже рекордна явка: про що говорить масова участь росіян у виборах

Якщо результат "Єдиної Росії" особливого здивування не викликає, то значно цікавіше виглядають майже 59% росіян, які, за даними ЦВК, в принципі вирішили взяти участь у цих виборах. Для порівняння, у 2021 році явка становила 51,72%, а у 2016-му – лише 47,88%. Тобто навіть абсолютно передбачувані вибори без нормальної політичної конкуренції цього разу зацікавили росіян більше, ніж два попередні голосування, коли в суспільстві ще бодай трохи зберігалася думка, що це здатне на щось вплинути.

Підрахунок голосів на російських виборах / Фото – РИА Новості

Щоправда, приблизно такого результату від них і вимагав Кремль. Ще до виборів джерела російського видання "Мєдуза" у Кремлі розповідали, що там орієнтуються приблизно на 55% явки. У підсумку вийшло 59%, що теж є майже рекордом, адже її перевищує лише показник аж 1995 року – тоді проголосували 64% російських виборців.

Для порівняння достатньо подивитися на іншу авторитарну державу та союзника РФ – Іран. Там влада так само зачищає все виборче поле, не допускає значну частину небажаних кандидатів і намагається використати високу явку як доказ легітимності режиму. 

Проте на низовому рівні ефект виявився протилежним. На парламентських виборах 2024 року проголосував лише 41% виборців – найменше з часів Ісламської революції 1979 року, а вже за кілька місяців перший тур президентських виборів встановив новий антирекорд із явкою менш ніж 40% у першому турі. 

Тобто в Ірані бойкот фактично став окремою формою політичного протесту, коли значна частина суспільства просто не бачить сенсу додатково легітимізувати голосування та результат, який система визначає заздалегідь.

Причому понад 29% російських виборців, за офіційними даними, встигли проголосувати вже у перший день. Таку активність частково забезпечили завдяки дистанційному електронному голосуванню та вже традиційній мобілізації працівників бюджетних установ і великих підприємств, яких буквально під погрозами звільнення заганяли на дільниці. Остаточна явка серед зареєстрованих учасників електронного голосування взагалі перевищила 90%.

Якраз саме дистанційне голосування вже не вперше залишається чи не найбільш сумнівною частиною російських виборів. У Москві ситуація взагалі доходила до абсурду, коли в останній день виборів через збій системи на деяких столичних дільницях по кілька годин не могли видати паперові бюлетені й натомість пропонували людям проголосувати онлайн. Незалежні спостерігачі ще до виборів попереджали, що перевірити правдивість такого голосування практично неможливо.

Не надто спокійно було й на звичайних дільницях. Моніторингова платформа "Вибори 2026 – спостерігаємо разом!" отримала понад 900 скарг, приблизно третина з яких стосувалася порушень прав спостерігачів. Їх не допускали на дільниці, виставляли з приміщень, затримували, а в окремих випадках навіть намагалися підкупити. Водночас російська Генпрокуратура та МВС, цілком очікувано, заявили, що серйозних порушень не було зафіксовано.

Власне, відповісти на питання, скільки додаткових голосів отримала "Єдина Росія" завдяки фальсифікаціям, наразі неможливо. Безумовно, зараз з'явиться безліч спікерів, які наполягатимуть, що весь цей результат було досягнуто виключно вкидами бюлетенів чи маніпуляціями з електронними голосами. Проте варто розуміти, що Кремль давно не відчуває потреби діяти настільки топорними методами.

Цього разу ще до початку виборів фактично все електоральне поле було повністю стерильним. Влада завчасно прибрала навіть партію "Яблуко", яка протягом десятиліть не отримувала жодного місця в парламенті, просто своєю антивоєнною позицією вона аж надто муляла очі кремлівським функціонерам. 

Тож дуже ймовірно, що цього разу Кремль вирішив діяти значно тонше. Маючи повністю контрольований процес голосування і максимально репресоване опозиційне середовище, потреба у великих фальсифікаціях відпадає сама собою. У такій системі красти кожен другий голос уже просто необов'язково.

Плани, приречені на провал: чому російська опозиція знову програла Кремлю

На цьому фоні особливо показовим виглядає результат стратегії, яку перед виборами спільно запропонували Юлія Навальна та Максим Кац. Після років взаємних конфліктів команди цих російських "опозиціонерів" нарешті змогли домовитися, проте на ділі вийшло домовитися лише про те, як забезпечити Кремлю додаткову явку.

Вони закликали голосувати за будь-кого, крім "Єдиної Росії", фактично відтворивши мертвонароджену ідею "Розумного голосування", яку вигадав ще Олексій Навальний. Опозиція пояснювала, що голос за КПРФ чи "Нових людей" у такому разі не означає їхньої підтримки, а є лише способом забрати голос у партії Путіна.

Задум виглядав вкрай простим. Мовляв, чим більше опозиційно налаштованих людей прийде на дільниці та проголосує проти "Єдиної Росії", тим нижчим буде її результат, а отже, Кремлю стане складніше розповідати про підтримку свого курсу. Кац навіть заявляв, що таким чином можна показати всій системі, що більшість громадян із нею не погоджується і не хоче продовження війни.

Агітаційне відео Максима Каца за збільшення явки на виборах у РФ / Скриншот

Та, як і у випадку будь-якого іншого "офісу простих рішень", результат виявився прямо протилежним. Річ у тім, що для того, аби ця схема спрацювала, мало б скластися надзвичайно багато змінних:

• Для початку, російська виборча система мала б чесно порахувати голоси;

• Необхідно, щоб і сам Кремль правильно зрозумів закладений у цьому політичний сигнал;

• Найголовніше – самі росіяни не мали б масово проголосувати за партію влади. 

Зрештою, очікувати і першого, і другого, і третього було щонайменше оптимістично, а насправді – доволі наївно.

До того ж самі бюлетені не мають графи "голосую за комуністів, але насправді проти Путіна". Голос, відданий іншим партіям, ким би вони не були – комуністами, ЛДПР чи "Новими людьми", – залишається голосом саме за ці партії. Він приносить їм мандати, державне фінансування та вплив. 

Варто також не забувати, що це партії, які залишаються частиною створеної Кремлем системи та всю дорогу підтримують ключові рішення влади. Тобто протестний зміст такого голосування існує лише в голові самого виборця, тоді як у протоколі він перетворюється на підтримку чергової системної партії.

Зрештою, результат перевершив усі очікування. "Єдина Росія" не просто не втратила позиції, а збільшила свій офіційний результат порівняно з 2021 роком. Тобто спроба перетворити вибори на демонстрацію масового невдоволення завершилася картиною майже повного домінування партії Путіна.

Безумовно, звинувачувати Навальну чи Каца в тому, що саме вони подарували Кремлю 59% явки або перемогу "Єдиної Росії", було б перебільшенням – банально через їхній незначний вплив на процеси всередині Росії. Кремль мав власну адміністративну машину мобілізації електорату й контролював весь процес голосування.

Питання до російської опозиції лише в тому, якого саме результату вони очікували від участі у виборах, де влада контролює списки кандидатів, агітацію, підрахунок голосів і навіть те, як потім інтерпретується результат?

У цьому й полягає головна слабкість усієї стратегії. Російська опозиція вкотре витратила величезні зусилля на пошук правильної галочки в бюлетені, хоча проблема російських виборів давно вже не в тому, за кого саме її поставити. Проблема в тому, що Кремль залишив за собою право вирішувати, хто в принципі в цей бюлетень потрапить, а підрахунок голосів та розподіл мандатів – це питання вже суто формальне.

Скоріше за все, для самих російських опозиційних організацій кожен подібний електоральний цикл є черговою можливістю записати у свої квартальні звіти "активну боротьбу з путінізмом", щоб отримати продовження фінансування своєї діяльності від європейських чи американських фондів. Прямо напередодні російського голосування у Вашингтоні проходив цілий "Вашингтонський діалог", де мали б обговорювати "стратегію демократичного майбутнього Росії", що вже навіть звучить смішно.

Видається так, ніби західні політики банально не розуміють, що там у принципі відбувається на тих виборах у Росії й наскільки серйозний вплив на результати мають подібні "опозиціонери", які раз у раз беруть участь у подібних івентах, форумах та зустрічах.

Зрештою, в реальності, за межами опозиційного YouTube, росіяни знову масово проголосували за війну, паралельно створивши гарну картинку надзвичайно високої явки на дільниці та забезпечивши рекордну кількість мандатів для путінської партії. Для самого Кремля це очевидний сигнал згоди народонаселення з його подальшими агресивними планами – продовженням війни проти України, загальною мобілізацією, а потенційно навіть розширенням конфлікту на інші країни Східної Європи. Ну, а для народонаселення – сигнал, щоб не ображалися потім на санкції, зокрема, далекобійні.