Нафтовий трилер продовжується
Крім того, палали енергетичні об'єкти у Володимирі та Орлі. Ще одне термінове повідомлення для операторів нафтового ринку: після української атаки зупинився експорт нафтопродуктів з порту Туапсе. Про це пише Юрій Федоренко, інформує 24 Канал.
Читайте також Росія розпочала зачистки викрадачів українських дітей, які забагато знають
"Нафтовий трилер" охоплює не тільки географію Росії. Місце дії другої частини – Китай. Дві великі державні нафтові компанії Китаю – Sinopec і PetroChina, а також кілька відносно невеликих приватних підприємств КНР – скасували частину постачань палива з Росії.
За оцінками консалтингової компанії Rystad Energy, китайці відмовилися від 45% щоденного обсягу постачань російської нафти. Це реальний успіх, який не могли передбачити експерти.
Річ у тому, що керівництво Китаю завжди скептично ставилося до американських санкцій. Здається, навіть у Вашингтоні та Брюсселі не вірили, що китайські підприємства можуть відвернутися від "дружніх" російських партнерів. У чому ж причина?
За інформацією міжнародного агентства Bloomberg, на рішення китайських підприємств вплинуло те, що ЄС та Велика Британія включили одного з місцевих операторів (Shandong Yulong Petrochemical) до санкційних списків. Тепер цей суб'єкт може купувати лише російське паливо, оскільки робота з західними постачальниками стала неможливою.
Цікаво Захід справді не розуміє Путіна чи просто вдає?
Аби уникнути подібної долі, інші китайські оператори уникають токсичної російської нафти. Як виявилося, позиція Сі Цзіньпіна та "лінія комуністичної партії" мають меншу вагу, ніж "невидима рука ринку".
Якщо бути точним, то варто зазначити, що не всі китайські суб'єкти господарювання уникають російських постачань – нафтогони з Сибіру до Китаю продовжують качати "чорне золото" крізь усі кордони. Нафтова труба для деяких регіонів – це єдине джерело енергоносіїв.
Щось схоже відбувається в Індії та Туреччині – деякі підприємства відмовляються від російських постачань, деякі – ні. Є випадки, коли та чи інша компанія спочатку припиняє закупівлі, потім відновлює їх (наприклад, нафтовий концерн Indian Oil Corp). Але підсумковий результат непоганий: Росія втратила та продовжує втрачати величезний шмат азійського ринку збуту.
Цілком можливо, що за деякий час росіянам доведеться "консервувати свердловини", як це відбувалося колись у Венесуелі після націоналізації нафтовидобутку. Взагалі Кремлю варто придивитися до венесуельського досвіду: ця країна-союзник Росії також перебуває під санкціями.
Тамтешній режим жевріє завдяки тіньовому продажу наркотиків, а населення зубожіє й потерпає від дефіциту товарів масового вжитку. Час від часу кордон Венесуели з Колумбією "пробивають" натовпи розлючених венесуелок, щоб далі "штурмувати" колумбійські магазини, вигрібаючи звідти останній рулон туалетного паперу. Така перспектива чекає на росіян.
Ми знищимо не тільки російську економіку – рано чи пізно впаде й сама квазіімперія.
Кожна серія захопливого "нафтового апокаліпсиса", кожен вражений енергооб'єкт у глибині Росії та кожен двохсотий окупант на лінії бойового зіткнення – крок до цієї святої мети. Далі буде.