Як Скабєєва та компанія маніпулюють свідомістю росіян: 5 ключових прийомів

Однак націлена їхня пропаганда не лише на "внутрішній ринок". Вона глибоко пустила пазурі й на світовій арені, а також хоче впливати й на українців.

До теми Стратегія забування: які ІПСО застосовують росіяни в Україні та світі

5 прийомів пропаганди

Саме тому дуже важливо вміти розрізняти, коли вам говорять правду, а коли намагаються побільше локшини навішати на вуха. А також – розуміти, де захована маніпуляція. Звісно, їх – значно більше, але ми розглянемо основні.

Прийом 1: "Велика брехня"

Він полягає в тому, щоб аудиторії з максимально впевненою "міною" доносити безсоромну брехню, яка межує з абсурдом. Настільки нахабну, щоб людина подумала: "ну не може ж державне телебачення нести таку нісенітницю. Значить, це правда". 

Завдяки шоковому ефекту та страхові, який й намагається викликати пропаганда, цей прийом може надійно "зачепити" цільову аудиторію. Настільки, що голос розуму чи доводи логіки можуть бути безсилими. При чому чим мерзеннішими будуть описи планів супротивника, тим ймовірнішим буде "улов".

Саме тому росіяни з такою впевненістю несуть нісенітниці про бойових комарів та птахів, сатаністів та нацистів в Україні. Чого вартує їхня вигадка про розп'ятого хлопчика. При цьому достатньо ж, здавалося б, почати ставити логічні запитання передусім самому собі, щоб усе це почало сипатися. 

Прийом 2: "Очевидно, що… "

Це – доволі простий прийом, але у веденні дискусій чи донесенні інформації він буває й доволі ефективним. Його суть у тому, щоб подавати не конкретні докази та факти, а апелювати до того, що "це й так усі знають" й "усі з цим погоджуються". Таким чином людина не завдає собі клопоту переконатися, чи це дійсно так, а спирається лише на "загальновідомі" факти.

Ба більше, завдяки когнітивному упередженню, відомому як "Ефект приєднання до більшості", популярність певних переконань збільшується у міру того, як їх приймає дедалі більше людей. Адже людська психіка реагує на думку більшості, прагнучи до неї приєднатися. Відтак транслюючи пропаганду на широку аудиторію з пропагандистських каналів, підхід "Очевидно, що…" створює таке собі замкнене коло, у якому число прихильників "позиції більшості" буде поступово, але вірно рости.

Так і народжуються "факти" того, що Америка, буцімто, спить і бачить як знищити Росію, і що Росія насправді ніколи ні на кого не нападала, адже вона – "миролюбива країна". 

Зазначимо, також, що пропагандисти можуть підкріплювати цей прийом й даними соціологічних опитувань, які буцімто відображають думку населення. Однак завжди варто перевіряти дані, а не спиратися на них, адже соціологія, особливо у таких країнах як Росія, може братися просто зі стелі. 

Зверніть увагу! Пропагандисти можуть апелювати не лише до мас, а й до авторитету, що також має вплив на свідомість людей: чим значиміша людина, тим ймовірніше вона не помиляється. Хоча це не так. 

Прийом 3: "60% на 40%"

Це прийом часткової правди, при якому більша частина матеріалу подається правдивою, а інша – є тотальною дезінформацією. Таким чином людині важче впіймати на брехні пропагандиста, адже коли він озвучує 60% істинних даних, які спрямовані на підтримання довіри аудиторії, то й решта 40%, у яких слухач може не розбиратися, сприймаються на віру. 

Так, наприклад, діють й ворожі анонімні телеграм-канали, які мімікрують під українські. Вони видають більшість компліментарної інформації і серед цього вміло підсовують українцям "зрадоньку". Саме тому варто довіряти лише перевіреним джерелам інформації. Особливо – у стані війни.

Прийом 4: "Гнилий оселедець"

Суть цього прийому – у дискредитації, абсолютно хибному та іноді й абсурдному звинуваченні цілі. Ціль цього прийому, як й інших, не довести якусь правдиву інформацію чи спростувати її, а викликати обурення народу, викликати негативні емоції та знищити імідж жертви. Саме тому заяви робляться брудними та скандальними. 

Коли такий прийом застосовується на багатомільйонному пропагандистському каналі, то легенда отримує власне життя, у неї з'являються прибічники та противники, "вилазять" різні експерти на "60 минут". Таке роздування конфлікту вдало у головах мас, незалежно від їхніх поглядів, ототожнює скандальне звинувачення та ім'я цілі пропаганди. Ба більше, змушує думати, що "не буває ж диму без вогню".

Таким чином сморід "гнилого оселедця" почне всюди слідувати за своєю жертвою. І ось, наприклад, уже фонд діє не на користь України та нашої армії, а привласнює грошики собі, а Україна, замість заживлювати власний народ, на тлі блекаутів експортує електроенергію. Або й цілий народ не хоче жити по власним судженням та законам, а є самим справжнісіньким "нацистським утворенням".

Прийом 5: "Поділяй та володарюй"

Справжня й давно відома, але не менш ефективна класика. Це принцип, за яким пропаганда знаходить деталі, які можуть розколоти й скалу, щоб один згуртований "організм" поділити на ворогуючі табори. "Західна та Східна Україна" була дією саме з цієї опери, а питання мови, на жаль, іноді є й дотепер.

При цьому тем для розколу, з яких можна "виростити слона" – безліч, адже в багатомільйонному народі завжди знайдуться думки, які будуть різнитися. І якщо ви відчуваєте, що з поштовху Москви ваші емоції перестають піддаватися контролю, а направлені на власний ж народ, знайте, що це вірна ознака спроби вами маніпулювати. 

Тож неймовірно важливо вчасно ловити такий спосіб ворожої маніпуляції, присікати його та завжди пам'ятати про головні цілі, щоб не грати на руку ворогу.