Російський диктатор Володимир Путін цинічно заявив, що його армія не має жодного відношення до цього. Втім, журналісти The New York Times провели ґрунтовне розслідування (тривало 8 місяців), яке доводить не лише причетність російських вояк до вбивств цивільних у Бучі, а й називає конкретні імена відповідальних за скоєні воєнні злочини.
Увага Десятки безіменних могил: показали цвинтар в Бучі, де поховані жертви російської окупації
Виконавцями масового вбивства на вулиці Яблунській були російські десантники з 234-го десантно-штурмового полку під командуванням підполковника Артема Городілова,
– йдеться у розслідуванні.
У розслідуванні також наводять докази того, що вбивства цивільних у Бучі були частиною навмисних спроб безжально відкрити російській армії шлях до столиці.
Вбивства в Бучі були спробою дійти до Києва
Російські вояки допитували та страчували неозброєних чоловіків призивного віку та вбивали усіх людей, яких зустрічали на своєму шляху – чи то дітей, які намагались виїхати з сім'ями, чи місцевих жителів, які сподівалися знайти продукти, чи людей, які просто поверталися додому на велосипедах.
Журналісти провели у Бучі кілька місяців після того, як російські війська відступили. Там вони опитали жителів та зібрали величезну кількість записів з камер спостереження, а також ексклюзивні записи з урядових джерел.
Уже у Нью-Йорку розслідувачі проаналізували матеріали та реконструювали вбивства на одній вулиці з точністю до хвилини. Докази причетності 234-го полку включали записи телефонних розмов і розшифровані позивні, які використовували командири на російських радіоканалах.
Позивні російських десантників, які вчинили звірства у Бучі / Скриншот NYT
Усе це вказує на свідому, криваву кампанію російських військових, яка перетворила тиху приміську вулицю на те, що мешканці зараз називають "дорогою смерті",
– йдеться у розслідуванні.
Журналісти зауважили, що цифрові докази, які вони виявили в Бучі містять багато деталей, які пов'язують один підрозділ та його командира з конкретними вбивствами, що може допомогти у розслідуваннях.
Зокрема, Міжнародний кримінальний суд (МКС) вже розпочав слідство щодо воєнних злочинів та інших звірств російської армії в Україні.
Звірства здійснив підрозділ десантників
Хоча в Бучі були присутні різні російські військові підрозділи, а кількість вбитих цивільних перевищує 400 людей, саме 234-й десантний полк що базується в російському місті Псков, журналісти називають головним винуватцем у вбивствах на вулиці Яблунській. Докази його участі включають військову техніку, уніформу, радіомовлення та пакувальні листи на ящиках з боєприпасами.
Десантники, які причетні до вбивств цивільних у Бучі / Скриншот NYT
Жителі Бучі розповіли журналістам, що коли російські військові їх допитували, вони часто відбирали телефони. Підозрюючи, що військові могли також забрати телефони жертв, розслідувачі отримали від української влади базу даних усіх дзвінків і повідомлень, які надходили з Бучанського району до Росії упродовж березня.
Опитуючи родичів жертв, ми збирали їхні номери телефонів і перевіряли, чи є вони в базі даних. Відкрилася жахлива картина: солдати регулярно використовували телефони жертв, щоб дзвонити додому в Росію, часто лише через години після їх убивства,
– пише NYT.
Проаналізувавши телефонні номери, набрані російськими солдатами, і виявивши профілі в соціальних мережах, пов'язані з членами їхніх родин, ЗМІ ідентифікували особи 20 десантників як членів 234-го полку.
"У багатьох випадках ми опитували їхніх родичів і спілкувалися безпосередньо з деякими військовими, двоє з яких підтвердили, що були у 234-у і перебували в Бучі", – додали журналісти.
Матері, батьки, діти: звичайні громадяни стали жертвами
У ході розслідування вперше було ідентифіковано 30 жертв російських злочинців, основною причиною смерті яких стали вогнепальні поранення.
Жертвами були жителі Бучі та сусідніх міст, різного віку та професій. Серед людей, убитих російськими десантниками 5 березня були 52-річна Таміла Міщенко та її 14-річна донька Анна. Вони тікали з Бучі, коли російські військові обстріляли їхній синій мінівен.
Майже всі жертви, яких ми ідентифікували на вулиці Яблунській, були цивільними або українськими військовополоненими,
– йдеться в матеріалі.
Імена загиблих українців, яких розстріляли в Бучі /Скриншот NYT
Вбивства не були випадковими актами насильства
У розслідуванні наголосили, що вбивства мирних мешканців у Бучі не були випадковими актами насильства. Жертви на вулиці Яблунській не загинули під час перехресного вогню між російськими та українськими військами і не були помилково застреленими в ході бойових дій.
Російські війська навмисно вбили їх, ймовірно, у межах систематичної "зачистки" для забезпечення шляху до столиці. Десятки мирних жителів були розстріляні. В інших випадках чоловіків, підозрюваних у зв'язках з українськими військовими, затримали та стратили,
– пише NYT.
Кадри з камер спостереження у Бучі / / Скриншот NYT
Керував діями десантного підрозділу в Бучі командир полку 234-ї підполковник Артем Городілов. Слідчі Times отримали документи, які підтверджують позивний, який він використовував під час комунікації по радіо зі своїми військами.
Камери відеоспостереження на вулиці Яблунській зафіксували частину цієї розмови, встановивши, що командував підполковник Городілов, а двоє бійців 234-ї, які служили в Бучі, підтвердили розслідувачам, що він був там.
Підполковник Городілов (у касці) керував російськими десантниками у Бучі / Скриншот NYT
Вбивць, на чиїх руках кров невинних, нагородили в Росії
Після відступу російських військ з Київської області підполковник Городілов у квітні отримав звання полковника від тодішнього начальника ВДВ генерал- полковника Андрія Сердюкова. Церемонія відбулася через кілька днів після того, як з'явилися шокуючі кадри з Бучі.
Ні генерал Сердюков, ні тодішній безпосередній начальник полковника Городілова, генерал-майор Сергій Чубарикін, публічно не оголосили про розслідування бійні в місті, попри всесвітнє обурення фотографіями. Як старші офіцери, вони остаточно відповідають за дії сил під їх командуванням. Не припинивши і не розслідуючи звірства в Бучі, вони врешті можуть понести за них відповідальність.
Розслідувачі зауважили, що надсилали офіційні запити у міністерство оборони Росії, посольство Росії у Вашингтоні та полковнику Городілову, але ті не відповіли.