Розмаїття прізвищ дає можливість, на перший погляд, вибору. Вибір, звісно, є. Тому що у нас до останнього не дуже відомо, хто стане президентом.
Читайте також: Екс-регіоналка Богословська оголосила, що йде в Президенти України
Але, власне, є купа речей, які об’єднують майже всіх учасників майбутньої президентської гонки.
1. Практично всі вони акцентовані на собі, на власній персоні. Самі вони свято в це вірять, тому і обіцяють віддати своє життя заради нашого щасливого майбутнього. І аж ніяк не ставлять на перше місце державні інституції, розбудовою та зміцненням яких мали б опікуватися. Суцільна демонстрація "доброго царя" і повна зосередженість на собі, улюбленому. Люблять підкреслювати таку рису, як "міцний господарник", носяться зі своїм, часто дивним, особистим досвідом "господарювання" та постійно розповідають про власні міфологізовані успіхи.
2. Погана/недостатня освіта. Як правило, це люди, які не мають сучасної освіти. Вузи вони закінчили в період СРСР. І навіть свято вірять в те, що "раніше освіта була ого-го"! Вони мають певний набір знань. Дехто навіть володіє мовами. Але це не ті випадки, коли кандидати здобували серйозну освіту, займалися самоосвітою, отримували ступені та звання, що ціняться в сучасному світі, або, хоча б, САМІ писали свої кандидатські та докторські дисертації.
3. Мало або зовсім не працюють з експертним середовищем. Опираються лише на власний досвід, свої знання (див. пункт 2), на інформацію, яку транслює найближче оточення. Як розвивається світ, що затребуване зараз в світі, що буде затребуваним через 5 чи 10 років – смутні уявлення. Звідси оці дикі "стратегії до 2050 року" і публічне демонстрування власної недолугості. Мають, як правило, низький культурний рівень. Театри, музеї, культурні заходи відвідують лише з метою перерізування стрічки. Не розуміють значення цінностей для гуртування людей, не мислять цінністними категоріями.
4. Не вміють комунікувати з громадянами. Мають приблизне уявлення про аудиторії. Взагалі такий предмет як комунікація – відсутній в порядку денному сучасних політиків. Комунікація підмінюється інформуванням "про успіхи та успішні результати", популізмом, маніпуляціями, пропагандою, обіцянками без всяких на те можливостей, обманом і наборами банальщини. І так від кампанії до кампанії.
5. Практично всі нажили свої статки, завдяки наближеності до чи присутності в державних структурах. Тобто, держава як персональна годівниця; збагачення завдяки близкості до друзів дитинства, кумів, членів родини – всіх тих, хто став номенклатурою точно в такий же спосіб, раніше або паралельно. Високий рівень корумпованості.
6. Відсутність притомних, конкурентоздатних, сильних команд. Таких, які здатні працювати на рівних з політичним лідером, не бояться його, не забезпечують "теплий душ", не тішать самолюбство "вождя" і не створюють комфортне середовище задля власного спокою, не зайняті пошуками ворогів навкруги, відволікаючи увагу на непотрібні рухи і дурну боротьбу.
7. Не користуються послугами психологів задля корегування/позбавлення власних травм, проблем, страхів та інше. Не беруть уроків риторики та публічної поведінки. Зосереджені на політтехнологах, які продають свої послуги, орієнтовані на короткі проміжки часу і на створення великої мильної бульбашки.
8. Часто сповідують подвійні стандарти: одні "для людей", а інші – "для внутрішнього користування". Наприклад: жодний політик/ймовірний кандидат не висловив своєї чіткої позиції з приводу прайдів. Часто допускають дискримінаційні висловлювання. Чоловіки-політики дозволяють у своїх, навіть публічних виступах, приниження жінок, зневажливі відгуки про сільських жителів, представників "не таких", на їхній погляд, етнічних груп.
9. Дуже оберігають своє життя, свої статки від суспільного інтересу. Апелюють до того, що "мають право на приватне життя". Забувають, що, вибираючи всі принади публічності, отримують і всі недоліки публічності. Живуть закрито, привілегійовано, майже не перетинаються з середовищем, в якому живе "потенційний електорат", тому мають слабке уявлення про життя громадян країни.
10. Не вміють співпрацювати з медіа, з журналістами. Сприймають їх як обслугу. Ображаються, зводять рахунки, відмовляються від коментарів та інтерв’ю, погрожують, вбачають у тому що не подобається, "руку конкурентів", "замовні статті", "продажних журналістів".
Це – моя суб'єктивна точка зору. Без всяких претензій на істину. Але я вважаю, що досить крутитися навкруги тих, хто ніколи не зможе вийти за рамки комфорту. Не тому, що не хоче цього робити, а тому, що не розуміє, навіщо це робити.
Ми ж не засуджуємо людину, яка не може взяти висоту з розбігу і з першого разу в 4 метри? Не тренована людина просто НЕ МОЖЕ того зробити.
Варто знайти того, хто може. І побіжить. І перестрибне. Але не цього разу. Не цього...
Читайте також: Порошенко піде на другий президентський термін, проте оголосить про це пізніше, – ЗМІ