Сакральні жертви Путіна: кого і чому вбивають у Росії

Ганна Політковська – журналістка російської "Новой газеты". Була відома різкою критикою дій російської влади у Чечні, розслідувала корупцію у Міністерстві оборони й командуванні Об'єднаного угруповання федеральних військ у Чечні. Авторка низки книг, зокрема "Путінська Росія" та "Росія без Путіна".

Ганні Політковській було 48 років...

7 жовтня 2006 року її вбили у ліфті власного будинку. Правозахисники переконані: причиною вбивства журналістки стала її професійна діяльність. Однією з версій називають помсту теперішнього президента Чечні Рамзана Кадирова за те, що журналістка критикувала його. Зокрема, у своїх репортажах вона розповідала про катування під час чеченської війни та "брудні" методи політичної боротьби Кадирова.

Низка світових лідерів тоді закликали російську владу покарати всіх причетних до злочину. Ймовірні убивці Політковської – у в’язниці, однак замовників злочину шукають досі.

Відео пам'яті Ганни Політковської

Борис Нємцов – один із провідних російських опозиційних політиків, громадський і державний діяч. У 1990-х був соратником Бориса Єльцина, його розглядали як можливого наступника на пост президента. Послідовно критикував діяльність Путіна.

У 2004 році підтримував Помаранчеву революцію у Києві, у 2014 році – Євромайдан. Різко критикував подальшу політику Росії щодо України.

Читайте також: Нємцов за день до своєї смерті напророкував Путіну долю Гітлера: відео

У ніч з 27 на 28 лютого 2015 року Нємцова вбили у центрі Москви неподалік від Кремля. Це сталося напередодні опозиційного маршу, організатором якого він був. Також наступного дня він мав оприлюднити свою доповідь з доказами участі російської армії у бойових діях на Донбасі.

На інцидент бурхливо відреагувала світова спільнота, закликавши російську владу розслідувати злочин якомога швидше. Тоді Путін зазначив, що вбивство "має замовний та провокаційних характер" та взяв його під особистий контроль. Втім, розслідування у справі триває досі.

Бориса Нємцова вбили напередодні опозиційного маршу

Борис Березовський – російський бізнесмен та політик, зіграв одну з вирішальних ролей у приході Путіна до влади. Однак пізніше вступив із ним у гострий конфлікт, ставши одним із опонентів президента РФ, і виїхав до Великої Британії. Причиною втечі стало, зокрема, звинувачення у відмиванні грошей і спробі насильницького захоплення влади.

У 2013 році Березовський повісився. Однак, за висновками іншого розслідування, його задушили. Справу закрили.

Борис Березовський був змушений виїхати з РФ до Великої Британії

Сергій Магнітський – бізнесмен, який викрив низку схем масштабного розкрадання бюджетних грошей у Росії. Зокрема, під підозру потрапив міністр оборони РФ Анатолій Сердюков. Згодом його заарештували, звинувачуючи у несплаті податків і корупції.

У 2009 році він помер у СІЗО. Причиною смерті назвали серцеву недостатність, однак правозахисники зазначають: йому вчасно не надали медичну допомогу. Справу закрили.

У 2019 році Європейський суд з прав людини зобов’язав Росію виплатити 34 тисячі євро вдові та мамі Магнітського за його незаконний арешт і загибель у в‘язниці. Так, суд визнав, що було порушено право Магнітського на справедливе правосуддя, а також – не забезпечили ефективного розслідування його смерті.

Сергій Магнітський помер у російському СІЗО

Олександр Литвиненко – співробітник ФСБ, автор низки різких звинувачень на адресу російської влади і особисто Путіна. Зокрема, стосовно підготовки вбивства Бориса Березовського і організації низки вибухів житлових будинків у Росії. Був змушений втікати до Лондона через страх за свою безпеку.

У 2006 році 43-річного Литвиненка отруїли радіоактивним полонієм-210 у Лондоні. Отруту він випив з чаєм у барі лондонського готелю. Британські експерти зазначали, що вбивство, "ймовірно, було санкціоноване безпосередньо Путіним". Відомо, що Литвиненко проводив розслідування убивства Ганни Політковської. Скотланд-Ярд продовжує розслідувати справу.

Смерть Литвиненка призвела до "охолодження" відносин між Москвою та Лондоном. Однак російська влада, очікувано, відкидає всі звинувачення з цього приводу. У 2020 році у Великій Британії поставлять оперу "Життя та смерть Олександра Литвиненка".

Олександру Литвиненку додали отруту в чай

Артем Боровик – відомий політичний оглядач і журналіст, який вирізнявся незалежністю своїх розслідувань. Його називали "потужною громадянською противагою" до влади Путіна і КДБ.

У 2000 році розбився у авіакатастрофі дорогою до Києва. Як писали ЗМІ, вбивство ретельно планувалося, і літак "підготували" до катастрофи. Сам Путін, імовірно, боявся, що Боровик стане на його шляху до другого президентства, оскільки того любили та поважали росіяни. Навіть якби журналіст не став балотуватися, то міг би становити серйозну загрозу для корумпованої російської влади – Боровик володів інформаційним холдингом "Совершенно секретно" та, як журналіст, був популярний у Росії та за кордоном.

Крім Артема Боровика, в авіакатастрофі загинули ще 8 осіб. Справа закрита, хоча не всі експерти погодилися з офіційною версією – "помилка екіпажу".

Артему Боровику було 40 років

Галина Старовойтова – російська політикиня, депутатка Держдуми, активно просувала у Росії закон про люстрацію, який заборонив би обіймати державні посади членам КПРС і співробітникам КДБ (закон, звісно, відхилили). Також Старовойтова була однією із найактивніших борців із корупцією, через що більша частина тогочасної Держдуми її, м’яко кажучи, "недолюблювала".

Її застрелили у під’їзді біля дверей власної квартири в Санкт-Петербурзі 20 листопада 1998 року. Слідство тривало майже 7 років. Можливий організатор (прапорщик ГРУ) та один із виконавців вбивства засуджені, ще один вбивця безслідно зник. Замовника та мотиви злочину так і не встановили. Не відомо також, чи справді Старовойтова стала жертвою ідейної ненависті, чи зачепила чиїсь фінансові інтереси.

Замовника вбивства Галини Старовойтової не встановили