Цей вплив Китаю розповсюджується не лише на Росію, але і на Близький Схід. Як саме – аналізує журналіст 24 Каналу Олексій Печій.

Дивіться також Гарантії миру для України та розділ "імперії": як допоможе Китай і чому війна затягується

Сі Цзіньпін узурпував владу в Китаї

Китайського лідера Сі Цзіньпіна остаточно переобрали на третій термін на чолі КНР, що стало безпрецедентним за багато десятиліть. По суті, відбулася повна узурпація влади в Китаї. Отже, жодних внутрішніх засторог перед Сі не залишилося.

Насправді про тотальну владу Сі стало зрозуміло ще восени минулого року, але формально, лише цього тижня, найвищий орган законодавчої влади Китаю – Всекитайські збори народних представників проголосували за вічне правління Сі.

Відтепер у руках Сі сконцентрована абсолютна влада, в тому числі і над Центральною військовою радою країни. Третій термін Сі став можливим у зв'язку з внесеними у 2018 році змінами до конституції Китаю, з якої виключили обмеження двома 5-річними термінами.

Тоді ж до конституції разом з іменами Мао Цзедуна і Ден Сяопіна внесли положення про "керівні ідеї Сі Цзіньпіна в умовах соціалізму з китайською специфікою". Відтепер більшість своїх повноважень Сі черпає з ролі партійного керівника і голови Центральної військової ради.

Але він також використовує церемоніальне президентство, щоб представляти себе обличчям Китаю з наполегливою зовнішньою політикою та амбіціями закріпити статус КНР як великої держави.

Окрім того, на сесії Всекитайських зборів народних представників відбулося обрання і нового прем'єр-міністра. А це був хоча б один важіль на противагу Сі Цзіньпіну. Однак новим прем'єром Китаю став Лі Цян, який є більш ніж лояльний до Сі.

Найбільш яскраво його положення описує видання WSJ. Влада Китаю повністю у руках Сі Цзіньпіна, жодних засторог не залишилося, домовлятися ні з ким не потрібно. І це дуже небезпечно. Причому перші ластівки такого правління вже з'явилися – Сі налаштований взяти першість у геополітиці, аби обігнати у цьому питанні Джо Байдена та США загалом.

Як Китай переманив Саудівську Аравію у США

Напевно, найболючіша для США подія останніх днів – це крихке, але все ж примирення Саудівської Аравії та Ірану. Зокрема, напередодні Саудівська Аравія та Іран раптом оголосили про розрядку у своїх відносинах.

Хоча, буквально кілька місяців тому Ер-Ріяд оголошував, що нібито Тегеран планує розпочати війну проти сусіда. Два важливих регіональних гравці вели переговори про відновлення дипломатичних відносин протягом майже двох років, але всі два роки ці спроби зазнавали краху. Варто нагадати, що Саудівська Аравія та Іран розірвали дипломатичні відносини ще у 2016 році.

Але важливо тут інше – переговори Ірану з Саудівською Аравією відбувалися в той самий час, коли переговори між Іраном і Сполученими Штатами щодо відновлення ядерної угоди просто забуксували.

І здавалося, що обидва раунди переговорів пов'язані між собою – не буде ядерної угоди, не буде миру з саудитами і навпаки. Чому так? Тому що вважалося, що Вашингтон та Ер-Ріяд діють згідно з узгодженою у зовнішній політиці позицією. Але, раптом все почало розвалюватися – Саудівська Аравія знайшла нового союзника – Китай.

Китай повівся доволі хитро і виважено. Пекін ніколи не ставив питань владі в Саудівській Аравії щодо її внутрішньої політики, в той час, як Вашингтон прямо звинувачував наслідного принца у вбивстві журналіста Хашоггі. По суті, Китай не читав лекцій про права людини і встиг налагодити тісні економічні зв'язки з країнами Близького Сходу.

І кульмінацією цього зближення стала подія останніх днів. Китай став посередником між Саудівською Аравією та Іраном. Обидві країни, представники яких зустрілися в Пекіні, домовилися про відновлення дипломатичних відносин та відкриття посольств.

Така угода стала результатом переговорів, які почалися ще в понеділок у рамках ініціативи президента Китаю Сі Цзіньпіна, спрямованої на "розвиток добросусідських відносин" між Тегераном і Ер-Ріядом.

Порушує плани США: що означає ініціатива Сі Цзіньпіна

Однак ми прекрасно розуміємо, що така ініціатива Сі покликана показати, що саме Китай тепер вирішує питання на Близькому Сході, де Сполучені Штати були домінуючим зовнішнім посередником багато років. А тут ще й варто згадати візит до Пекіну минулого місяця президента Ірану Ібрагіма Раїсі, коли дві країни уклали пакт про "стратегічну співпрацю", а також візит Сі Цзіньпіна до Саудівської Аравії у грудні.

І таке зближення Саудівської Аравії та Ірану є поганим сигналом, як для США, так і для Заходу загалом. Адже нормалізація відносин між двома країнами, та ще й за посередництва Китаю, показує, що Ер-Ріяд не має наміру робити ставку на відкритий конфлікт із Тегераном, на відміну від Ізраїлю. Як ви розумієте, це сильно порушує плани США щодо консолідації регіону проти Ірану. Тепер це вбачається чимось малоймовірним.

З іншого боку, арабські ЗМІ пишуть про те, що така угода між Ер-Ріядом та Тегераном може покласти край кровопролиттю на Близькому Сході. Адже Іран та Саудівська Аравія перебувають в ідеологічній і військовій суперечці відтоді, як ісламська революція в Ірані встановила антизахідну шиїтську теократію у 1979 році.

Ще більшого поширення це протистояння отримало, коли США вторглися в Ірак у 2003 році. І тут раптом Китай про все домовляється… І, що важливо, Іран точно не наважиться порушити угоді під якою підписався Китай, адже саме Китай допомагає Ірану триматися на плаву.

Але є ще один важливий, і можливо позитивний момент для регіону – саудити та іранці планують відновити угоду про безпеку, підписану 22 роки тому, згідно з якою обидві сторони погодилися співпрацювати в боротьбі з тероризмом, контрабандою наркотиків і відмиванням грошей, а також відновити торговельно-технологічну угоду від 1998 року. Тому тепер просто цікаво, як розвиватиметься ця угода, і як США будуть реагувати на таке зближення.

Контроль Китаю на Близькому Сході: які ризики це становить для України

Однак є і ще одне питання, яке непокоїть українців: з початку російського вторгнення в Україну офіційний Пекін заявив про нейтралітет і обмежувався закликами до деескалації та переговорів.

Але до річниці повномасштабної війни активізувався та представив своє бачення політичного врегулювання. І ця заява відбулася на тлі застережень з боку Вашингтону про те, що Китай планує постачати Росії зброю та боєприпаси для війни проти України.

Спочатку в Пекіні це заперечували, але пізніше, міністр закордонних справ КНР Цінь Ган зробив шокуючу заяву.

"Чому США просять Китай не постачати зброю Росії, тоді як вони продовжують продавати зброю Тайваню? Абсурдно для високопосадовців США втручатися в питання про Тайвань, яке є справою китайського народу. Жодна інша країна не має права втручатися в це. А що стосується України – Китай не створював кризу, він не є стороною кризи і не надавав зброї жодній зі сторін. Між війною та миром ми обрали мир; між санкціями та діалогом ми вибрали діалог; між роздмухуванням полум'я та зниженням температури ми вибрали останнє", – сказав Ган.

Але, пізніше виявилося, що Цінь Ган здебільшого брехав. За даними CNN, весь минулий рік китайські державні гіганти продовжували постачати Росії запчастини для вертольотів.

Окрім того, варто уважно простежити за дипломатією Китаю і за тим, як Сі формує навколо себе клуб тих країн, які виголошують антизахідні гасла.

Адже, наразі вимальовується дуже небезпечний альянс – поруч з посередництвом Китаю у відновленні відносин між Саудівською Аравією та Іраном, Китай все більше підминає під себе Росію та Білорусь.

І, схоже, завершальним етапом такого об'єднання може стати візит Сі Цзіньпіна до Москви вже цієї весни. А от як саме буде діяти цей великий альянс ворожих до Заходу країн – поки що невідомо.