Сьогодні "пропаганда" не виглядає як радянський гнів. Вона одягнена в європейський светрик, говорить м'яко і публікується під тегами #мир #питання #думка. Саме тому її треба викривати – точно і без сентиментів. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.
До теми Чи потрібна Україні цензура?
Як маніпулює Ольга Шарій
Ольга Шарій позиціює себе як "незалежна журналістка" з прескарткою IFJ (International Federation of Journalists). Її TikTok-канал нібито лише "ставить запитання". Але за цією обгорткою – цілеспрямоване просування ідей, які впливають не прямо, а через сумнів, співчуття й замасковану логіку капітуляції.
Її інтерв'ю – це не соціологія й не публічна дискусія. Це – режисоване інфошоу, де "випадкові перехожі" допомагають озвучити потрібні меседжі: "не всі мають воювати", "треба домовлятись", "держава не виконує обіцянок".
Формально це запитання. Але фактично – ін'єкції нової норми: пасивність = прийнятна, сумнів = ознака мудрості, компроміс = не поразка.
Як будується пастка "чесного питання"?
TikTok-відео Ольги Шарій – це не репортажі. Це етюди з психологічною підривною силою, де "чесне питання" стає інформаційною міною. Але навіть ця "чесність" – постановча. Бо все, що вона робить – це не "відкрите інтерв'ю". Це мисливство за контрастами, зі свідомо закладеним ефектом знецінення.
Шаблон перший: патріот у дивному місці
Візьмемо її типову ситуацію: вона йде на умовно патріотичний мітинг чи концерт Лободи в Європі, де присутні українці. Серед них – ті, хто щиро каже:
- "Ми маємо йти до кордонів 1991 року",
- "Я за перемогу",
- "Не можна зупинятися".
Це і є її головна здобич – не зрадник, не нейтральний, а навпаки – той, хто ще тримається. І тут запускається наступний рівень пастки.
Шаблон другий: "А чому ти не на фронті?"
Коли патріотична позиція проголошена — моментально з'являється "питання". "А чому ти не на фронті?", "Якщо хочеш парад у Москві – чому сам не їдеш?".
На перший погляд – логіка. Але насправді – риторичний шантаж, завуальований під "чесність". Бо мета не в тому, щоб почути, чому. Мета – поставити людину в ситуацію публічного виправдання. Зробити з неї карикатуру: або "лицемірного патріота в Барселоні", або "м'якотілого рефлексувальника", або просто розгубленого.
В її відео образ патріота – не той, хто бореться, а той, хто суперечить сам собі. І це – свідомо вибудуваний образ.
Інформаційна зброя без диму
Варто нагадати: в її "питаннях" не зустрінеш росіян, яким вона ставить питання про Бучу, Маріуполь чи удари по дитячих майданчиках. Вона не питає: "Що ви думаєте про те, що ваша країна вбиває цивільних?". Вона питає: "А чому ви не пішли на фронт, якщо за перемогу?".
Ось тут розкривається головне: в її сюжетах ворог – не Росія. Ворог – українська суперечливість. Вона не розбирає Путіна. Вона розбирає тебе. Це не антивоєнна позиція — це десакралізація спротиву. Це не критика влади – це запрошення в простір сумнівів, які паралізують.
Критика влади як "моральне алібі"
"Ми просто хочемо знати, куди йдуть гроші ЄС. Це що, не можна критикувати владу, яку ми обрали?". Це – ключовий софт-перехід від медіа до інфооперації.
Так, владу критикувати можна. Але коли: тон системно нищівний, факти не перевіряються, а лише множаться підозри, відсутні баланси (немає критики агресора), критика поширюється під час бойових дій – це вже не медіа, а розхитування тилу. В її випадку "а чому не можна критикувати" – не питання. Це заспокійлива формула, що легалізує дискредитацію.
Тож у підсумку Ольга Шарій не просто питає. Вона каструє поняття патріотизму, ставить під сумнів право на боротьбу, стирає ворога як категорію.
- Патріот? Тебе виведуть на лицемірство.
- Не на фронті? Значить, брехун.
- На фронті? А де результати?
- Критикуєш владу? Молодець.
- Критикуєш Росію? А для чого? Не це головне.
Це не пошук правди. Це ретельно продумане деструктивне дзеркало, в якому кожен українець виглядає трохи фальшивим. І тому – слабким.
Найважливіше – якщо ви дочитали до цього моменту, то вже зробили серйозний крок до інформаційної стійкості. Тепер ви бачите, як працюють ці "чесні питання" і що насправді за ними стоїть.
Це означає одне: ви вже здатні розпізнати маніпуляцію до того, як вона встигне вплинути. А значить – ви не просто споживач інформації. Ви той, хто вміє тримати оборону.