То що ж означають ці терміни – будемо розбиратися в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Читайте також "Тепле місце оператора треба заслужити": історії бійців "Феніксу", які керують дронами
Звідки взялися терміни Middle Strike та Deep Strike й чому вони не є офіційною класифікацією
Одразу варто бути відвертим: Middle Strike та Deep Strike – це не офіційна військова класифікація з чіткими межами, прописаними в статутах чи бойових документах. Це більше сленг, який сформувався природним шляхом серед військових, інженерів та командирів для швидкого позначення характеру операцій.
Чому так сталося? Тому що війна в Україні розвивається настільки стрімко, що офіційні доктрини просто не встигають за реальністю. Терміни, які використовуються сьогодні у війську, часто народжуються знизу – від операторів, які першими зіткнулися з новими викликами, – і лише згодом, можливо, будуть формалізовані. Ми розбирали цю проблему на прикладі імплементації БпЛА у військо — так само відбувається і в цій тематиці.
Отже, Middle Strike та Deep Strike – це не сам засіб ураження, а сукупність факторів, серед яких саме озброєння є лише одним із багатьох елементів.
Middle Strike: робота по оперативній глибині
Middle Strike – це передусім дії на оперативному рівні. Але не можна безапеляційно стверджувати, що це засоби ураження, які виключно працюють на дистанції 30 – 200 кілометрів.
Middle Strike – це комплексне поняття, яке охоплює наступні пункти.
- Тип операції: порушення системи управління, логістики та забезпечення противника на конкретному напрямку фронту. Мовиться не про знищення окремого танка, а про те, щоб цей танк взагалі не доїхав до передової – бо не буде пального, снарядів або командира, який віддасть йому наказ.
- Типові цілі: радіолокаційні станції, які є "очима" ворожої ППО; засоби ППО, РЕБ, артилерійські розрахунки на вогневих позиціях та в районах очікування, штаби бригадної та дивізійної ланки, колони постачання на марші, склади боєприпасів, місця скупчення особового складу та техніки перед відправкою на лінію зіткнення.
- Глибина роботи: орієнтовно 30 – 200 кілометрів від лінії фронту. Але це не жорстка межа – це діапазон, у якому зазвичай розташовані оперативні цілі на кожному окремому напрямку.
- Характер цілей: переважно це динамічні або напівдинамічні об'єкти. Тобто такі, які можуть переміститися, згорнутися, передислокуватися.
- Особливі вимоги до системи: саме через динамічність цілей Middle Strike значно сильніше залежить від зв'язку, дорозвідки та підтвердження цілі в реальному часі. Неможливо просто "забити координати й запустити дрон".
- Бойова частина: достатня для ураження окремих елементів ворожої системи, але не обов'язково надпотужна. Тут важливіша точність, а не маса вибухівки.
- Навігація та управління: часто вимагають комбінованих систем – супутникової навігації, інерціальної системи та обов'язково відеоканалу для донаведення на кінцевому етапі. Нерідко застосовується схема з ретранслятором: один безпілотник працює як мобільна антена, передаючи сигнал управління на ударний борт, який іде на малій висоті поза прямою радіовидимістю.
Deep Strike: робота по стратегічній глибині
Deep Strike – це дії Сил оборони на стратегічному рівні. Мовиться про об'єкти, які визначають здатність противника вести війну не на окремому напрямку, а загалом.
Далі поговоримо про ключові характеристики засобів Deep Strike.
- Тип операції: підрив військово-економічного потенціалу ворога. Знищення або суттєве пошкодження об'єктів, без яких армія противника втрачає спроможність до довготривалих бойових дій.
- Типові цілі: нафтопереробні заводи та нафтобази; об'єкти енергетичної інфраструктури, які живлять військове виробництво; великі військові заводи та ремонтні бази; аеродроми з інфраструктурою; стратегічні склади озброєння та боєприпасів; великі логістичні вузли (порти, залізничні термінали, мости стратегічного значення).
- Глибина роботи: сотні, а іноді й понад тисячу кілометрів від лінії фронту.
- Характер цілей: переважно великі стаціонарні об'єкти. Розвідувальна інформація має довший "термін придатності" – ціль, виявлена тиждень тому, з великою імовірністю перебуватиме на тому ж місці.
- Бойова частина: значно більша, ніж у засобів Middle Strike. Щоб суттєво пошкодити НПЗ, енергоблок чи великий склад, потрібна потужна бойова частина, здатна спричинити руйнування промислового масштабу.
- Навігація та управління: часто простіша, ніж це може здаватися. Оскільки ціль велика й стаціонарна, багато засобів Deep Strike працюють за схемою "політ за маршрутом – інерціальна навігація – корекція за супутниковим сигналом (GNSS) – удар по координатах". Без постійного відеоканалу, без складного донаведення, без оператора, який веде дрон до самої цілі. Якщо мовиться про НПЗ, цех чи великий склад – "ювелірна" точність не завжди потрібна: достатньо влучити в межі об'єкта, щоб завдати критичної шкоди.
Чому це не жорсткий розподіл, а спектральна систематизація
Надзвичайно важливо розуміти: ми говоримо про спектр засобів, а не дві окремі ізольовані категорії. У реальних бойових умовах межа між Middle Strike та Deep Strike часто розмита.
По-перше, той самий засіб може застосовуватися в різних ролях. Уявімо безпілотник Deep Strike, який розрахований на дальність роботи на відстані у 600 кілометрів. Його цілком можуть використати на оперативній глибині – наприклад, за 70 кілометрів від фронту.
Навіщо? Тому що конкретна ціль вимагає великої бойової частини й гарантованого ураження. Це може бути добре захищений командний пункт, укріплений об'єкт, важливий вузол зв'язку або позиція ППО, яку неможливо знищити меншим зарядом. У такому випадку "далекобійний" засіб застосовується на відносно близькій дистанції.
Цікаво Українські дрони раніше спалювали танкер – тепер вони можуть спалити цілий поїзд
По-друге, можлива зворотна ситуація: платформу Middle Strike можна адаптувати для більш дальніх ударів – шляхом модифікації, збільшення паливного бака, оптимізацією маршруту, зменшення бойової частини заради дальності. Інженери постійно експериментують із розширенням можливостей наявних засобів, удосконалюючи та варіюючи можливості різних засобів ураження.
Саме тому сьогодні коректніше говорити безперервний спектр засобів із різним балансом характеристик: дальність, бойова частина, точність, складність управління, вартість.
Поширений міф: Deep Strike – це не завжди "технологічно складніше"
Існує стереотипне сприйняття: якщо засіб летить далеко – він обов'язково технологічно складніший і дорожчий. А якщо працює на оперативній глибині – то це щось "простіше". Втім реальність значно цікавіша.
Deep Strike може бути простішим у застосуванні, ніж Middle Strike. Але чому? Тому що Deep Strike часто працює по великих стаціонарних цілях, координати яких відомі заздалегідь. Йому не потрібен постійний відеоканал. Не потрібен оператор, який до останньої секунди коригує траєкторію. Схема може бути гранично простою:
- маршрут завантажений в пам'ять перед запуском;
- політ відбувається за інерціальною навігацією (система відстежує прискорення та обертання, розраховуючи поточне положення без зовнішніх сигналів);
- на окремих ділянках відбувається корекція за супутниковим сигналом GNSS;
- удар за координатами.
Якщо ціль – НПЗ, цех заводу чи великий склад, то точність у десятки метрів цілком прийнятна.
Middle Strike, навпаки, часто виявляється тактично складнішим. Він працює по менших й рухомих цілях: РЛС, що може переміститися; засобах ППО, які постійно маневрують; артилерії, яка змінює позицію після кожного залпу; тимчасовому штабі; колоні на марші.
А це вже потребує значно більшого:
- точнішого наведення – не просто "за координатами", а з візуальним підтвердженням та донаведенням на кінцевому етапі;
- актуальної розвідки – дані, яким уже кілька годин, можуть бути застарілими;
- стабільнішого зв'язку – оператор має отримувати відео в реальному часі;
- підтвердження цілі – щоб не уразити хибну ціль або цивільний об'єкт;
- можливості корекції маршруту в польоті – ціль може зміститися вже після запуску засобу ураження.
Саме тому для Middle Strike значно частіше критично важливими є відеоканал, дорозвідка та побудова розвідувально-ударного контуру.
Що насправді зробила Україна: не нові засоби, а нова реальність
Як би нам не хотілося у це вірити, але Україна не "вигадала дрони". Баражувальні боєприпаси, ударні безпілотники літакового типу, дешеві далекобійні засоби – усе це існувало й раніше. Велика Британія, Німеччина, Ізраїль, Туреччина, Іран, Китай, США – різні країни десятиліттями розробляли подібні системи.
Ми також не "скасували" класичну війну. Танк, артилерія, піхота, авіація – все це нікуди не зникло і не зникне. Жоден дрон не займе окоп, не утримає позицію, не проведе масштабну наступальну операцію. Завжди саме піхотинець буде визначати приналежність тієї чи іншої території.
Україна зробила інше. Ми взяли ті технології, що існували до нас, масово наситили ними оперативний простір, адаптували їх під реальні бойові виклики й створили нову щільність війни.
Що це означає? Раніше ураження на оперативну глибину було прерогативою вартісних та нечисленних засобів: крилатих та балістичних ракет, пілотованої авіації. Їх застосування планувалося на рівні вищого командування й було непересічною "подією", в яку було залучено безліч осіб на різних рівнях. Сьогодні ж, завдяки Middle Strike та Deep Strike, ураження в глибину стало буденною бойовою роботою, яка ведеться щодня й щоночі.
Саме це і називають асиметричним підходом. Ми не намагалися збудувати "дешеву крилату ракету" – ми створили новий клас засобів та нову тактику їх застосування, яка дозволяє з високою інтенсивністю та економічною ефективністю завдавати ударів по оперативній та стратегічній глибині противника.
Фактично Україна створила нову реальність застосування тих засобів, які вже були в наявності у людства. Реальність, у якій відстань більше не є гарантією безпеки, а оперативний тил противника прострілюється так само щільно, як і передова. Це реальність, яку будуть вивчати у всіх військових академіях світу – як приклад того, що буває, коли технологічну перевагу поєднують з інтелектуальною гнучкістю та інженерним талантом.