Замкнуте позбавлене сенсу коло

Звучить це все дуже гарно, особливо у поясненнях українських політиків-популістів, які за гроші олігархів прийшли до Верховної Ради, що, мовляв, всі повинні платити однакову ціну. І МВФ говорить, що це поборе велику кількість корупції. Але якщо говорити з точки зору гаманця звичайного українця, то це надзвичайно великі ціни, катастрофічно великі суми, які не всі українські домашні господарства можуть потягнути.

Читайте також: Хто на кого ставить перед виборами

Навіть апеляції до ринку Європи, мовляв, вони платять в рази більше, не є до кінця правдивими. Якщо об’єктивно порівнювати, то, наприклад, Румунія платить не настільки більше, як про це говорить МВФ, або так само Словакія, чи Чехія. Також давайте порівнювати тоді зарплати, які отримують європейці і відсоток у доході домашнього господарства, який витрачається на комуналку, і подивимось на українські реалії.

Зрозуміло, що більшість населення оплачувати таку комуналку не зможе, і тоді це перейде на субсидії. І з 60-70 мільярдів субсидій, які на сьогодні виплачує Україна своїм громадянам, їх кількість виросте до 100-120 мільярдів гривень щорічно. Тоді питання: для того, щоб отримати транш МВФ, ми беремо в них гроші, потім піднімаємо ціну, щоб отримати цей транш, і потім знову будемо брати гроші в МВФ, щоб їх же пустити на субсидії, які потрібно буде витрачати, тому що ціна на газ піднята. Виходить якесь дивне позбавлене сенсу замкнуте коло, яке щоразу витягатиме з України по кілька мільярдів доларів.

Уже зрозуміло, що Уряд, який очолює переговори з Міжнародним валютним Фондом, буде робити усе можливе, щоб не відбулося драматичного підвищення цін. Адже Кабмін розуміє всю катастрофічність даної ситуації і недалекоглядність усіх своїх попередників. Які з 2004 по 2014 роки, взяли порядку 50 мільярдів доларів і витратили їх на такі "прекрасні" речі, як "Юліна тисяча", "проектти Азарова", тощо. А в кінцевому рахунку нам з вами за це сьогодні потрібно віддавати гроші.

Борг потрібно почати віддавати

Нині для українців стоїть виклик: навчитися позичати, витрачати і, найголовніше, віддавати взяте.

Читайте також: Без місії неможливо: навіщо Україні п'ятий транш фіндопомоги

Не можна сьогодні запропонувати постійно перекредитовуватися, не віддаючи. Таким чином ми перекладаємо взяті борги, з’їджені за останні 10-15 років, на плечі своїх дітей і онуків, що є неправильним.

Борги потрібно вміти віддавати, але при цьому не піддаватися маніпуляціям зі сторони олігархів, зі сторони МВФ, чи політиків-популістів. Потрібно вести нормальний діалог і відстоювати свій національний інтерес.

Найголовнішим важелем переговорів українського уряду з Міжнародним валютним фондом, зрозуміло, буде тіло боргу. Те, що ми хочемо віддавати – є найбільшим аргументом для подальшої співпраці.

Але Кабінет Міністрів теж не може допустити дефолту, тому переговори все-таки потрібно вести і знаходити якісь спільні, компромісні точки.

Необхідно, щоб Україна не потрапила у стан дефолту, і гіперінфляція не розбила нашу економіку, як, наприклад, схожі процеси відбуваються у Венесуелі, чи, у Туреччині, де є проблеми із місцевою валютою. Але з іншої сторони нам теж не потрібно йти повністю на всі ті умови, які пропонує МВФ. Як показує стара політична мудрість, яку не озвучують у пресі: із трьох вимог МВФ, потрібно виконати дві, і представники фонду будуть задоволені. А інколи і одної вистачає.

Тому потрібно запропонувати валютному Фонду інші речі, а не болюче підняття цін на газ для населення, тоді переговори закінчаться успішно.

Читайте також: Подорожчання газу – неминуче, – Гройсман