На випускному в Дмитра були озброєнні до зубів кадировці. На його атестаті про закінчення школи зображений двоголовий орел й триколор так званої ЛНР. Хлопець із окупованого бойовиками Антрациту мріє, аби в його рідному місті знову була українська влада. Саме тому і пішов на фронт, щоб захищати свою Батьківщину.
Дмитру лише 20, та він вже два роки воює на фронті. Зараз знаходиться на передовій в передмісті Горлівки.
популярні відео
Читайте також: З "ДНР" та "ЛНР" тікають навіть топові "чиновники"
Хлопець закінчив школу у місті Антрацит, що на Луганщині. Спочатку хотів піти навчатися в Академію Нацгвардії, та потім передумав й пішов служити в армію. Дмитро бачив ворога в обличчя щодня. Тому, як ніхто інший знає, хто такі окупанти.
Проросійська пропаганда там – дуже сильна. Всі проти України, бо їх переконують в тому, що ми – вороги
Він також додав, що керують усім в так званій ЛНР росіяни, а місцеві "посіпаки" – у них на побігеньках. Крім цього, в ОРДЛО є й чимало іноземних найманців.
Попри тотальну антиукраїнську пропаганду, у Дмитра лише міцнішала віра у власну країну та перемогу. Хлопець вважає, що захищати свою державу є обов'язком кожного чоловіка. "Я народився в Україні й хочу, щоб мої діти також народилися тут", – переконаний він.
Любов до Батьківщини солдату прищепили батьки: підтримували Україну від початку війни. Тепер рідні хлопця живуть у Київській області.
Дмитро досі спілкується зі знайомими, які залишилися по той бік фронту. Навіть з тими, котрі воювали: дехто на п'ятий рік війни прозрів та розкаявся. Таких він сприймає по-воєнному – за достойного ворога зі своєю, хоч і помилковою, та все ж позицією. А от з аморфними диванними сепаратистами спільної мови знайти не може.
Після закінчення війни хлопець хоче стати професійним військовим, щоб більше ніколи не допустити ворога на рідну землю.
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter