Скільки військ у росіян є на Покровському напрямку?
На Покровському напрямку росіяни зосередили угрупування військ "Центр". Про це пише Костянтин Машовець, інформує 24 Канал.
Читайте також Кожен пакунок – потенційна загроза: про терор у 2025 році
Основу цього угрупування складають частини та з'єднання двох загальновійськових армій Центрального військового округу – 2-ї та 41-ї ЗВА, а також більша частина сил 51-ї ЗВА зі складу УВ "Південь", зокрема:
2-га ЗВА, що діє у складі 27-ї мотострілецької дивізії та двох окремих мотострілецьких бригад – 15-ї та 30-ї ОМСБр;
41-ша ЗВА, що діє у складі 90-ї танкової дивізії, 35-ї, 55-ї та 74-ї ОМСБр;
51-ша ЗВА діє на цьому напрямку у складі 5-ї, 9-ї, 110-ї, 114-ї та 132-ї ОМСБр;
Окрім цього, росіяни розгорнули на цьому ж напрямку 137-му ОМСБр та низку полків "мобілізаційного резерву". Таких формувань тут є до шести.
Іншими словами, на ділянці від Дачного до Полтавки перебуває щонайменше дві дивізії, до десяти мотострілецьких бригад та до шести мотострілецьких полків "мобілізаційного резерву". Це не враховуючи менших підрозділів, таких як окремі мотострілецькі та стрілецькі батальйони.
Загальна чисельність військ противника, розгорнутих на Покровському напрямку, оцінюється приблизно в 110 – 112 тисяч бійців.
Вони мають приблизно:
від 500 до 520 танків;
680 – 700 бойових броньованих машин, зокрема різноманітні бронеавтомобілі та тягачі;
до 560 – 565 одиниць ствольної артилерії, зокрема і 120-міліметрові міномети та понад 180 одиниць РСЗВ, усіх калібрів.
Усі ці оцінки є суто умовними та приблизними, адже не враховують значну частину небоєздатного озброєння та військової техніки, яке перебуває на ремонті або на відновленні. Крім того, очевидно, що лише частина цього ОВТ використовується противником безпосередньо у першому ешелоні.
За загальною потужністю та своїми бойовими можливостями УВ "Центр", ймовірно, є найпотужнішими серед інших УВ противника, розгорнутих у війні проти України.
Яка ситуація на Покровському напрямку?
Командування УВ "Центр" займається наступальною операцією, метою якої є розгром угруповання ЗСУ, що обороняється на цьому напрямку, в районі Покровсько-Мирноградської агломерації та її повне захоплення.
Реалізувати цю мету противник хоче шляхом обходу з флангів району оборони ЗСУ з одночасним сковуванням їхніх резервів лобовими атаками з півдня у бік міста. Відповідно до цього плану УВ "Центр", зосереджує основні зусилля у смугах 41-ї та 51-ї ЗВА, посилюючи їх завдяки силам зі складу 2-ї ЗВА.
Після того, як росіяни захопили Селидове та вийшли на широкому фронті до річок Журавка, Казенний Торець та Бичок, вони перегрупували свої війська на Покровському та Торецькому напрямках та здійснили низку організаційно-штатних змін у складі УВ "Центр":
41-ша ЗВА була перегрупована у смугу на південний захід від Покровська, і до її складу увійшла 90-та танкова дивізія, яка раніше діяла тут як окреме з'єднання;
основна частина 8-ї ЗВА, що прибула на правий фланг операційної зони з колишнього Курахівського напрямку, своєю основною частиною була розгорнута на Торецькому напрямку. Однак частина сил все ж таки була розгорнута саме для спільних дій з УВ "Центр" на його правому фланзі.
Усе це в поєднанні зі значним поповненням розгорнутих частин в базових районах дозволило росіянам ущільнити бойові порядки частин та з'єднань УВ "Центр" і привести оперативну побудову своїх військ на Покровському напрямку у відповідність з планом операції. Після невеликої паузи, викликаної необхідністю проведення наступальних операцій на сусідніх флангах УВ "Центр", перейти в наступ.
Окупантам вдалося прорвати оборону ЗСУ в тактичній зоні по рубежу Новотроїцьке – Шевченко у північно-західному напрямку, вийшовши на рубіж Удачне – Котлине, а також на північ від Воздвиженки, прорвавшись на трасу Покровськ – Бахмут, розвиваючи свій наступ як у напрямку Покровська, так і в напрямку Костянтинівки. Стало зрозуміло, що командування противника прагнуло досягти двох основних цілей на Покровському напрямку.
Перерізати дві дороги Покровськ – Павлоград та Покровськ – Межова, обходячи при цьому район оборони Покровського з південного заходу.
Глибоко обійти Покровсько-Мирноградську агломерацію зі сходу та північного сходу, розширивши свій прорив на північ від Воздвиженки у західному напрямку.
Наразі противник зміг досягти цих цілей лише частково (витративши на це всю весну та більшу частину поточного літа). Йому вдалося перерізати дорогу Покровськ – Межова на ділянці Удачне – Котлине. При цьому росіяни вже 3 місяці змушені вести вперті бої за повне захоплення цих населених пунктів.
Окупантам вдалося досягти більшого на східному фланзі Покровського району оборони. Перегрупувавши основні сили 51-ї ЗВА на вказаний напрямок з Торецького та використовуючи для цього прорив сусідньої 8-ї ЗВА на Торецько-Костянтинівському напрямку, ворогу вдалося за короткий проміжок часу прорватися по обидва боки дороги Покровськ – Бахмут так і в бік Добропілля, вийшовши на рубіж Федорівка – Маяк.
Зауважте Звільнення Кіндратівки: у ДПСУ назвали наслідки для фронту
Зараз ситуація на цьому напрямку має наступний вигляд.
Підрозділи 5-ї ОМСБр противника та 60-ї ОМСБр прорвалися до Миролюбівки та Новоекономічного, продовжуючи атакувати у напрямку Мирнограда та ведучи вперті бої з метою закріплення у цих населених пунктах.
132-га та 110-та ОМСБр росіян вперто пробиваються у бік Добропілля, вийшовши на рубіж Никанорівка – Затишок. Є навіть інформація, що штурмові групи пробилися до дороги Шахове – Добропілля.
На південь від Покровська штурмові загони 1441-го та 1435-го МСП повністю зайняли селище Звірове, намагаючись далі проникнути малими піхотними групами на територію самого Покровська, щоб закріпитися у південно-західних кварталах міста.
На південному фланзі, у напрямку Олексіївка – Дачне, росіяни також мали успіх. Підрозділам 114-ї ОМСБр за підтримки 80-го танкового полку вдалося просунутися на північ від Олексіївки.
Однак атаки противника в смузі 41-ї ЗВА, безпосередньо на південний захід від міста, а також на південь від річки Солона були не настільки вдалими. ЗСУ продовжують утримувати рубіж Муравка – Новомиколаївка, обороняються в Удачному та Котлиному. 90-й танковій дивізії противника, ймовірно, вдалося дозахопити Горіхове, але просунутися на захід від Котлярівки вона поки що не може.
Що буде далі?
Судячи з усього, на північний схід від Покровська (найбільш загрозлива ділянка зараз) росіяни продовжать свої наполегливі атаки в напрямку села Родинське. Водночас вони намагатимуться прорватися якомога ближче до Добропілля. Крім того, росіяни, очевидно, продовжать атаки у напрямку Новоекономічне – Мирноград, а також Миролюбівка – Мирноград.
Поки що 51-ша ЗВА противника, яка діє в цій смузі, може наступати досить небезпечними для ЗСУ темпами, а тому вихід її передових підрозділів на Родинське дуже ймовірний. Втім, те саме стосується і її прориву на Мирноград.
Якщо найближчим часом темпи просування штурмових підрозділів 51-ї ЗВА противника кардинально не зменшаться, а передумов для цього поки що немає, то подальша доля Покровська буде вирішена.
У такому разі потреба в масованих атаках на південний захід від міста для росіян просто відпаде. На цьому напрямку вони і так перебувають близько до межі міста, тобто на зручних вихідних рубежах та позиціях для штурму.
Іншими словами, 41-шій ЗВА для того, щоб почати остаточний штурм Покровська, достатньо буде просто дочекатися, коли 51-ша ЗВА, попри будь-які власні втрати, таки доповзе до міста зі сходу та північного сходу. Вона вже дуже близька до цього.
Ба більше, цілком можливо, що 51-й ЗВА зовсім не доведеться "повзти" саме до самого міста – досить буде просто заблокувати його з півночі, взявши під жорсткий вогневий контроль всі логістичні комунікації. У такому разі саме 41-ша ЗВА зможе стартувати головною на Покровськ, адже її передові підрозділи вже максимально наближені до нього.
Уся ця справа може сильно загостритися, якщо 51-ша ЗВА противника прорветься на Добропілля – а такі шанси у неї є. У такому разі ЗСУ отримають проблеми вже оперативного масштабу, причому й на Краматорському напрямку також.