ЦРУ веде таємну гру з Росією: Скотт Лукас в інтерв'ю розкрив деталі зустрічі Зеленського та Трампа

В ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу професор міжнародної політики в Університетському коледжі Дубліна, Інституті Клінтона, Скотт Лукас проаналізував майбутню зустріч Володимира Зеленського з Дональдом Трампом, вплив ЦРУ на переговорний процес та боротьбу різних груп усередині американської адміністрації.

Окремо експерт пояснив, чому зустріч Зеленського з директором ЦРУ Джоном Реткліффом в Ірландії навряд чи була випадковістю, як Вашингтон може посилювати тиск на Росію та що насправді стоїть за розмовами про "енергетичне перемир'я".

Що означатиме зустріч Зеленського і Трампа?

Безпосередньо перед візитом до США Зеленський розмовляв телефоном з президентом Трампом. За даними Axios, Трамп закликав Зеленського припинити українські удари по російських нафтопереробних заводах, і слово "дизель" багато разів згадувалося під час розмови. Які ваші почуття перед цією зустріччю і яка ваша думка щодо цього тиску на дизельне паливо проти Зеленського?

Тут важливо подивитися на кілька подій разом. Кілька тижнів тому директор ЦРУ Джон Реткліфф відвідав Москву, де, наскільки можна судити, намагався переконати російську сторону повернутися до переговорів і визнати, що вона не зможе перемогти у цій війні.

Після нього до Москви поїхали Стів Віткофф і Джаред Кушнер, які значно прихильніше ставляться до Кремля. Схоже, вони вже мали конкретну пропозицію щодо енергетичного перемир'я, тобто взаємного припинення ударів по енергетичній інфраструктурі.

На цьому тлі відбулася телефонна розмова Зеленського і Трампа. Зеленський назвав її хорошою і дав зрозуміти, що Україна хоче говорити передусім про посилення протиповітряної оборони та тиск на Росію. Трамп також позитивно оцінив розмову.

Перед зустріччю з американським президентом Зеленський також зустрівся в Нью-Йорку з Еммануелем Макроном. І це важливо, адже перед цим Макрон говорив із самим Трампом.

Я припускаю, що тут відбувається певне узгодження позицій між Україною та Європою. Йдеться і про те, що потрібно Україні для захисту, і про удари у відповідь, і про можливу формулу енергетичного перемир'я.

Україна, ймовірно, могла б погодитися припинити удари по енергетичній інфраструктурі, якщо Кремль зробить те саме. Але принципово важливо, щоб до цього не прив'язували вимоги відмовитися від територій чи гарантій безпеки.

Повна розмова зі Скоттом Лукасом: дивіться відео

Водночас варто стежити не лише за самою розмовою Зеленського і Трампа, а й за тим, хто ще з американських посадовців братиме участь у контактах з українською делегацією.

Тут є дві головні речі. Перша – підтримка України, необхідна для захисту протягом зими. Друга – подальший тиск на Росію через українські удари та санкції, щоб у Москві не розраховували на можливість примусити Україну до капітуляції, а поверталися до переговорів.

Таємна зустріч Зеленського з директором ЦРУ в Ірландії

За даними західних медіа, дорогою до США Зеленський зустрівся з директором ЦРУ Джоном Реткліффом в аеропорту Шеннон в Ірландії. Financial Times також писала, що Реткліфф може отримувати дедалі більшу роль у переговорах щодо війни. Що може означати ця зустріч?

Коли інформація про неї з'явилася у Reuters і Financial Times, почали говорити, що це міг бути просто збіг. Але якщо це випадковість, то дуже незвичайна.

Зрозуміло, чому Зеленський перебував у Шенноні: його літак дозаправлявся перед перельотом до Нью-Йорка. Але присутність там директора ЦРУ викликає питання.

Тому я підозрюю, що зустріч була організована заздалегідь. Більше того, думаю, хтось хотів, щоб про неї стало відомо, і насамперед це був сигнал Росії.

Реткліфф раніше вже доносив до російської сторони доволі жорстку позицію: Росія не виграє цю війну, перебуває під військовим та економічним тиском і має повернутися до переговорів.

Одним із можливих перших кроків могло б стати енергетичне перемир'я, а далі – ширше припинення вогню на фронті та повітряних атак.

Я припускаю, що Зеленський і Реткліфф звірили оцінки щодо становища Росії, американської підтримки України та того, що робити, якщо Москва відмовиться від припинення вогню.

Для Зеленського це важливо напередодні зустрічі з Трампом, бо він розуміє, як ситуацію оцінюють американські відомства.

Зверніть увагу! На думку Скотта Лукаса, зустріч в Шенноні була ретельно підготовленим сигналом Москві про те, що США не дозволять примусити Україну до капітуляції.

Розкол в адміністрації Трампа і роль Реткліффа, Віткоффа та Кушнера

Чи може ця зустріч свідчити про більшу роль ЦРУ в переговорах щодо війни та посилення координації між американською розвідкою й Україною?

Звісно. Контакти між американськими розвідувальними структурами та українськими посадовцями є цілком природними в умовах війни. Сторони обговорюють ситуацію, свої оцінки та можливі подальші кроки.

Але важливий ще один фактор – усередині адміністрації Трампа немає єдиного підходу до Росії та України.

Є група навколо Реткліффа і посадовців, які близькі до його позиції. З іншого боку – Стів Віткофф і Джаред Кушнер, які значно прихильніше ставляться до Кремля. Є також Джей Ді Венс, який скептично ставиться до питань європейської безпеки.

Тому інформація про зустріч Реткліффа із Зеленським могла бути сигналом не лише Москві, а й усередині самої американської адміністрації: група, яка виступає за жорсткіший підхід до Росії, намагається посилити свій вплив.

\Це не означає, що директор ЦРУ особисто стане головним переговорником із Росією. Але американський підхід може поступово відходити від тієї логіки, яку просували Віткофф і Кушнер: спочатку припинення вогню, а потім великі економічні угоди з Москвою.

Чи може це означати, що Віткофф і Кушнер, ймовірно, втрачають свій вплив на переговори щодо війни в Україні та свої політичні позиції в адміністрації?

Я б не поспішав із таким висновком, але уважно стежив би за їхньою роллю.

Кілька днів тому з'явилася інформація, що Реткліфф дедалі активніше бере участь в обговореннях щодо України, тоді як роль Віткоффа і Кушнера зменшується. І тут варто запитати: хто хотів, щоб ця інформація потрапила в медіа? 

Найімовірніше, не самі Віткофф і Кушнер. Думаю, це люди, яким ближчий підхід Реткліффа і які хочуть показати, що з Москвою потрібно говорити інакше.

Я не очікую, що Трамп публічно усуне Віткоффа чи Кушнера. Швидше їхній вплив може зменшуватися поступово. 

Особливо після їхньої поїздки до Кремля, яка з боку виглядала дуже невигідно. Віткофф надзвичайно тепло висловлювався про зустріч із Путіним, а Кушнер говорив про можливість домовленості, від якої нібито виграють усі. 

Але дуже важко говорити про "виграш для всіх" у війні, де Україна понесла величезні втрати, а частина її території окупована.

У Вашингтоні є люди, які вважають такий підхід або надто наївним, або занадто близьким до кремлівського бачення.

Водночас New York Times повідомляє, що під час зустрічі з Путіним Кушнер заперечував йому, коли той говорив про можливість захопити весь Донбас. Кушнер нібито запитав, чи не повернуться вони через рік до тієї самої розмови. Що це означає?

Цікаво насамперед те, чому ми дізнаємося про цю розмову лише через кілька тижнів після зустрічі. Якщо ви належите до групи Віткоффа і Кушнера, вам не хочеться, щоб вас сприймали як людей, які просто погоджуються з Путіним. Тому цілком логічно показати, що Кушнер йому заперечував.

Водночас сама фраза про "втрачений рік" важлива. Ми вже чули повідомлення про те, що серед частини російських бізнесменів і посадовців є невдоволення тим, скільки часу та економічних можливостей Росія втратила через війну. 

Якщо Кушнер тепер теж говорить Путіну, що продовження війни означає лише втрату часу, це може свідчити про певне зближення його позиції з підходом Реткліффа. Якщо пріоритетом поступово стає повернення Росії до переговорів і припинення вогню, це важлива зміна.

Чому Трамп заговорив про дизель і російські НПЗ

Давайте також розглянемо нещодавню заяву Трампа щодо дизельного палива. Він стверджував, що Росія втратила контроль над своєю дизельною промисловістю через удари по нафтопереробних заводах, закликаючи до припинення абсурдної війни. Що відбувається з цією темою дизельного палива, на якій зараз зосереджується Трамп?

Тут є внутрішньополітичний фактор. Дизельне пальне у США використовує велика кількість вантажного транспорту, пікапів, тракторів та сільськогосподарської техніки. А люди, які залежать від такого транспорту, голосують, тому ціни на пальне мають політичне значення.

Але ще цікавішою є зміна тону Трампа. Спочатку його позиція фактично звучала так: навіщо Україна атакує російські НПЗ, якщо це створює проблеми на світовому енергетичному ринку. Пізніше тон змінився. Трамп уже говорив про те, що Росія страждає від ударів по своїй нафтопереробній галузі та водночас зазнає великих втрат на фронті.

Це значно ближче до тієї оцінки, яку, на мою думку, Реткліфф доносив до Москви: Росія перебуває під військовим та економічним тиском.

Трамп часто реагує на те, які аргументи до нього останніми донесли. Усередині адміністрації є конкуренція за його увагу, і цього разу, схоже, групі Реткліффа вдалося переконати його не звинувачувати Україну, а наголошувати на проблемах самої Росії.

Економічні угоди з Росією та умови можливого припинення вогню

Очікується, що Стів Віткофф, Джаред Кушнер та державний секретар США Марко Рубіо візьмуть участь у цій зустрічі між президентом Зеленським та Дональдом Трампом. За даними New York Times, Білий дім розглядає можливість підписання ділових угод з Росією до того, як вона припинить війну проти України. Чи вважаєте ви, що за цією ідеєю може стояти табір Кушнера та Віткоффа?

Так, це цілком відповідає їхньому підходу. Україна, ймовірно, могла б погодитися на енергетичне перемир'я, якщо Росія також припинить удари. Але проблема виникає тоді, коли до такого припинення вогню починають додавати інші умови.

Наприклад, якщо США повинні зняти санкції, щоб почати реалізовувати економічні проєкти з Росією, це вже зовсім інша історія. На мою думку, про такі угоди не повинно йтися до повного припинення вогню і без нових територіальних поступок з боку України.

Тому ключове питання зараз – що для Вашингтона важливіше: економічні домовленості з Москвою чи безумовне припинення вогню.

І саме тому так важливий склад зустрічі. Чи просуватимуть Віткофф і Кушнер економічні угоди? Чи говоритимуть про територіальні поступки? Яку позицію займе Марко Рубіо?

Реткліфф як директор ЦРУ навряд чи буде присутній на такій політичній зустрічі. Тому важливо стежити, хто саме з американських посадовців озвучуватиме близьку до його позиції лінію. У цьому й складність аналізу адміністрації Трампа: різні групи всередині неї можуть просувати різні підходи, а сам президент часто діє непередбачувано. Тому зараз важко наперед сказати, яким буде результат зустрічі.

"Вибори" до Держдуми, удари по Москві та перспективи мобілізації

Як ви оцінюєте так звані вибори до Державної думи Росії? В останній день голосування Україна здійснила масштабну атаку дронами по Москві. Наскільки міцно Путін сьогодні контролює Росію?

Путін безумовно контролює російську політичну систему. Але це не обов'язково означає такий самий контроль над настроями суспільства. Українські удари по Москві мали очевидний символічний сенс: показати, що навіть під час виборів столиця Росії залишається вразливою.

Щодо самого голосування, то це були керовані вибори. Партії та політики, які виступали проти вторгнення або критикували Путіна, фактично не могли брати в них повноцінну участь. "Єдина Росія" отримала близько 75% місць у Держдумі, і Кремль очевидно хотів використати цей результат як демонстрацію контролю та легітимності.

Але після виборів доводиться повертатися до реальності війни. І головне питання зараз – що Кремль робитиме далі. Якщо не буде стійкої домовленості про енергетичне перемир'я, Росія, ймовірно, продовжить повітряні атаки взимку. 

Інше питання – чи знадобиться їй нова масштабна мобілізація для продовження наземного наступу. Повна мобілізація створила б серйозні економічні, соціальні та політичні ризики. Тому варто стежити, чи спробує Кремль залучити ще сотні тисяч людей у менш масштабний спосіб.

Водночас, доки всередині самої системи не виникне серйозного спротиву серед бізнесу, чиновників або військових, Путін, найімовірніше, зберігатиме контроль. Самі по собі такі вибори цього не змінюють.

Якщо Путін не наважиться на повномасштабну мобілізацію, що він може зробити?

Він може продовжити часткове залучення людей, і певною мірою це вже відбувається. Російська влада активніше працює зі студентами, проводить рекламні кампанії та шукає інші способи набрати більше людей.

Але можливості вже не ті, що у 2022 році. Через проблеми в економіці складніше пропонувати такі великі виплати за контракт. Так само Росія вже використала значну частину ресурсу вербування у в'язницях. Тому питання просте: якщо Кремлю знадобляться ще сотні тисяч людей, звідки їх брати?

Часткова мобілізація у 2022 році вже призвела до масового виїзду росіян, передусім чоловіків. Якщо це повториться, наслідки знову будуть не лише соціальними, а й економічними, бо країна втрачатиме працівників.

У 2022 році Росія тільки переходила на воєнну економіку. Тепер вона працює в такому режимі вже п'ятий рік, тому повторити той самий сценарій значно складніше.

Саме тому варто стежити не лише за тим, чи буде нова мобілізація, а й коли її можуть оголосити та кого саме Кремль спробує залучити. Це багато скаже про російські плани на зиму і на 2027 рік.

Це інтерв'ю було скорочено, виправлено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.