Саме вони, вважають дослідники, першими почали підмішувати до пива хміль.
Древні броварі не знали цієї культури, і обмежувалися в пивоварінні різноманітними травами та прянощами. Хміль же не лише додав пиву гіркуватого присмаку та аромату, а й сприяв кращому його збереженню. Тоді вважали, що хміль дуже п'янить. Звідси й усталені нині похідні від нього синоніми "сп’яніння" – "хміліти", "похмілля".
У Київській Русі чи не вперше, поруч з диким хмелем, стали вирощувати його як сільськогосподарську культуру. Ці хмільні традиції перейняли й на Заході. Вже у XIII столітті наші пращурі вміли варити пиво, яке зберігалося кілька місяців. Назвали його "березневим". З того часу хмільний напій став популярним товаром, що не боявся ні дороги, ні часу.
Читайте також: Історія пива: з чого варили напій найдревніші народи