Що варто знати про стрічку, яку у 2017-му світ назвав найбільш очікуваним фільмом Східної Європи, читайте у яскравому огляді 24 каналу.

Читайте також: Топ-12 найкращих українських кінопрем'єр, які варто подивитись до кінця року

Виробництво: від Канн до Житомирщини

Створення фільму – справа рук купи міжнародників. Сценарій української режисерки і письменниці Марисі Нікітюк підтримали Держкіно України, Польський Кіноінститут і македонське Агенство з питань кіно. Фільм отримав 10 мільйонів гривень на виробництво від Держкіно.


Фільм став повнометражним дебютом режисерки Марисі Нікітюк

А у 2016-му сценарій став переможцем сесії у рамках 69-го Каннського міжнародного кінофестивалю і отримав грошову винагороду в 10 тисяч євро на подальше виробництво! Згодом фрагменти фільму також представили у секціях Work-in-Progress фестивалів у Варшаві, Вільнюсі та Одесі.

Це ще не все... Серед партнерів і польська компанія Message FIlm, і французька CDP Productions, і македонська Фокус та міжнародні дистриб'ютори з іспанської компанії Latido Films!

І от українська кінокоманда заручилась потужною міжнародною підтримкою, польським оператором і македонською графікою та й зняла у Київській, Чернігівській, Житомирській областях та в Гданську картину, що приголомшує…

То про що історія?

У типовому українському селі ти побачиш історію 5-літньої бунтарки Вітки й жагучого кохання її двоюрідної сестри-підлітка Лариси з юним бандитом Шрамом на тлі конфлікту з бабою та матір'ю.


Лариса і Шрам


Мальовничі сільські краєвиди


Вітка

Ті найбільше бояться людських пересудів і ладні пожертвувати її щастям, аби тільки нічого поганого не сказали сусіди. "Рідні" всіляко знущаються з Лариси, аби "вибити" те кляте почуття й приструнити її нутро… Але йдеться не лише про кохання.

У ядрі – доля трьох поколінь, що проживають в жорстких соціальних рамках і спробах віднайти внутрішню свободу. Воєдино сплітаються народні вірування місцевих жителів, дика природа, розгул криміналу та пострадянська розруха.


Молоді бандити

Закохані з дикою енергією займаються сексом на лоні незайманої природи. Лариса вмовляє хлопця поїхати "на море", де вона лежатиме голою на камінні, а він зможе її брати, коли схоче. Вона прагне вирватись з безперспективного провінційного закутку вгору або кудись далі.

Коли падають дерева
"Коли падають дерева": сцени кохання на лоні природи

А сцени сексу дійсно натуралістичні

Мати ж готує для неї жениха зі свиньми і роботу в конторі, де безрадісні жінки лишень перемивають всім кості. Однак коханий бандит Лариси, що мав би стати їй порятунком, спочатку йде на справу…

Історію ніби сприймаєш очима чистої й незаплямованої дитини Вітки, для якої болото – божественне озеро з білими конячками, а найкращий друг – хлопчик-даун. Вона має зв'язок з мертвими і просить у свого "бозі" не забирати її, а дати людям щастя... А ще вболіває за кохання сестри.


Історію показано очима Вітки (акторка Соня Халаїмова)

То чи вдасться вільним душам вирватись з пут забобонів і деспотизму темряви?!

Сценарій бере символізмом і напругою

Деякі сюжетні лінії відверто "просідають". Проте, не зважаючи на слабкі другорядні сцени сільських ромів і батьківської смерті, центральна таки дуже потужна. Щоправда, однобічно слабкий образ антагоністів: юної дівчини проти вічно лютої бабці й діда-расиста.


Роми в кадрі

Відверті сцени сексу й пацанських боїв, домашнього насилля й спротиву на рівні істерії, магнетичних різанин і бандитських погонь – це яскраво й динамічно. Коли болить від побаченого – безпощадний режисер вставляє ножа в серце ще глибше… Ні секунди, щоб перевести подих! Однак це вже було в кінематографі, цим мало кого здивуєш.


Фільм постійно тримає у напрузі

Читайте також: Живі мерці, галицька лайка, закадровий голос Кузьми: як екранізували повість загиблого музиканта

Але сценарій Марисі Нікітюк бере іншим: наскрізним магічним реалізмом! Тонкими переходами між цим світом і потойбіччям, який і показується крізь призму сприйняття Вітки.

На цьому тлі сцена перешіптування її із статуеткою янгола на кладовищі і крупні плани замордованих власноруч дорослих пришпилює до крісла і накладає відбиток жаху на наші власні обличчя… Що вже говорити про вакханалію в болоті, яка так схожа до ігрищ на трагікомічному весіллі?!


Яке ж сільське весілля та й без вази?


Чи загрузне Лариса в трясовині?

Актори не грають, вони живуть

Ніякої театральщини! Це кіно направду серйозне, бо хороша акторська гра втискує глядача по той бік екрану.

Не закохатись в головну акторку Анастасію Пустовіт реально важко. Вродлива дівчина з біса органічно живе в образі Лариси. Вона природньо бухає, кохається, істерить, ненавидить, носиться з дітьми і рветься до кращого життя.


Анастасія Пустовіт у ролі Лариси

Молоді актори Максим Самчик, Євген Григор'єв та Петро Пастухов в образі бандитів нагадують знайомих нам гопарів, які одначе ще ті діти на розпутті.

А ще у кадрі багато малих дітей. Здавалося б, від них не вимагають гри. Однієї їх безпосередньої присутності вистачає, аби епізод відбувся. Однак Соня Халаїмова дійсно грала. Інакше як пояснити її інакшість? Інакшість, що свідчить про зв'язок з потойбіччям…


Діти на екрані

На екрані побачиш себе і плюватимешся

Сміливе кіно український глядач сприйняв неоднозначно. Дехто на 20-й хвилині покидає зал зі словами: "Скільки можна трахатись!?" Мовляв, ні тобі естетичної еротики, ні сорому, а лише натуралістичні сцени сексу. І це все, що хотіли показати?

Інші ж бачать глибше, а тому не можуть ні проковтнути поп-корн, ні поволочитись додому і думають, як жити далі з побаченим… А ще дякують Богу, що кіно породжує більше питань, аніж дає відповідей, провокує до рефлексій, а не б'є пикою в багно.




Ось про яке "море" вони мріяли!

Направду ти на власній шкурі відчуєш весь жах і трешняк українського села, показаного на екрані, яке досі відірване від міста і вмирає. А більшість його жителів пов'язла в трясовині пересудів, "штовхає" ідіотські тости з квазіфілософським запашком, жлобсько набиває кендюхи на поминках й весіллях і помирає, стаючи добривом для смачної городини… Це бачити боляче. Хіба це я?!

Але жлобство, життя в прокрустовому ложі і невіра в те, що з матриці таки можна вирватись, – все це іноді притаманне ледь не кожному. І саме на чорний бік свого нутра найчастіше хочеться закрити очі і жити у витканій з ілюзій псевдореальності. Бо так комфортніше і простіше.

А можливо, варто побачити фільм, широко відкрити очі, хапнути ротом повітря і переписати своє життя начисто? Марися Нікітюк і кінокоманда, очевидно, пропонує вам це зробити. Прокат в українських кінотеатрах триває...

Читайте також: Критика фільму про Петлюру вражає: що треба знати про скандальну українську драму

Усі фото – з особистого архіву кінокоманди