Собаки-безхатьки живуть не довго, в основному до 5 років і навіть таке жалюгідне існування – це стрес, гоніння і голод. Ми звикли думати, що собаки на вулицях загартовані, але насправді за кожним рогом на них чекає небезпека. Одиниці волонтерів-відчайдухів не встигнуть допомогти усім, тому вирішення проблеми відкладеться до наступної зими.

За даними міжнародної організації Animal ID, яка почала проводити підрахунок безпритульних тварин, найменша кількість їх у Чернівцях – 438. Найбільше у Миколаєві – 7392, у Києві – 2605. На жаль, у деяких містах України підрахунок ще не проводився, тому назвати точну кількість тварин, які не мають дому, не можна. Офіційної статистики не було і раніше. У столиці, наприклад, називали цифру 10 тисяч і навіть 30 тисяч. За деякою інформацією, перед Євро-2012 винищили багато тварин. Така кількість зумовлена не лише бездіяльністю влади, а й звичайною байдужістю простих українців.

Стихійне благодійництво

Багато людей захоплюються вірним Хатіко і не можуть стримати сліз під час перегляду фільму про пса-героя. Але мало хто помічає тих хатіко, які навколо нас.

Благодійниця Ольга допомогла врятувати не одне пухнасте життя. За допомогою різних спільнот кожну тваринку намагається прилаштувати. А все почалося з собаки Мухи, яку жінка просто підгодовувала біля під'їзду. Згодом собачі обіди переросли у постійну опіку. Ольга не могла поселити Муху у своїй крихітній квартирі, тому організувала їй житло просто на коврику біля вхідних дверей. Муха виявилася дуже розумною, гуляла на вулиці, не шуміла і нікому не заважала. У собаки навіть виробилася звичка – щоранку проводити свою господиню на роботу. Згодом жінка зрозуміла, що вона може допомагати тваринам, врятувати бодай кілька життів вже краще, ніж не зробити нічого. Так після Мухи через її дбайливі руки пройшли десятки тварин. Нещодавно Муха загинула. Вона так поспішала зустріти господиню, що потрапила під колеса автівки.

У нас проблема у суспільстві. Якщо на вулиці діти можуть дозволити собі тягати за хвости котів, підпалювати шерсть, навіть вбивати! Хто їх цього навчив? Куди дивляться їхні батьки? А потім дивуються, чому у нас виростають вбивці і садисти. Школа не прищеплює, у сім’ї не виховують, от і мають наслідки, – розводить руками Ольга.

І у продовження розповідає ще одну історію.

Наша Грейсі досі з острахом реагує на чоловіків, – жінка має на увазі метиса чорної вівчарки, якій врятувала життя. – Її колишній ненависник-господар двічі викидав її з вікна третього поверху. Бідолаха і так жила на балконі, але навіть там заважала...Та все ж вірна красуня поверталася додому і чекала під дверима, недаремно ж кажуть "собача відданість". Коли її спустили з вікна вдруге, я саме була вдома і почула під вікнами жалібне скавуління. Відразу вибігла з під’їзду і побачила Грейсі з розбитою головою. На щастя, вона була жива. Якось пощастило, що відразу знайшлися добрі люди, які і взяли її до себе на перетримку. Зараз тимчасовий дім Грейсі – розкішний вольєр. Навіть цей випадок не змусив її зненавидіти людей – вона продовжує зазирати в очі, лащитися і чекати нових господарів, щоб подарувати свою любов і вірність, – підкреслює Ольга.

Так у Київському благодійному фонді "Happy Paw" теж починають вирішення проблеми безпритульних тварин з гуманного ставлення до чотирилапих. У рамках проекту "Біоетика" у фонді працює 10 лекторів і два менеджери. Вони проводять заняття у школах Києва та у деяких областях. Для цього спеціально з Міністерством освіти розробили чотири заняття. Перший клас – з іграшками, в 11-му – вже вивчають закони. У фонді вважають, що таким чином можна прищепити дітям елемент відповідальності. І такий проект – це превентивна робота – на позитивний результат очікують у майбутньому. На жаль, якщо і управління освіти дало дозвіл на таку просвітницьку роботу зі школярами, у "Happy Рaw" нарікають, що не всі школи лояльні і йдуть на зустріч. Якщо директор не хоче – то таких занять не проводять.
Навіть зараз у фонді проходить акція, де школярі приносять корм для тваринок. Політика – відмовитись від пачки чипсів, але допомогти нагодувати чотирилапого.

За словами PR-менеджера фонду Адріани Борщовецької, існує ще одна проблема – останні три роки люди викидають тварин. Часто це зумовлено тим, що у них просто не вистачає ресурсів на їх утримання або порода не відповідає моді. Зараз притулки переповнені породніми дорогими собаками.

Потрібно змінювати свідомість людей, щоб вони брали відповідальність за менших друзів. Потрібні також зміни до законодавства. Наприклад, у Німеччині штраф за викинуту тварину – 25 тисяч євро. А також є окремий податок на тварин. Чим агресивніша порода чи більша тварина – тим він вищий, – зазначає Борщовецька.

Нахвалений іноземний досвід

На жаль, в Україні тварини безправні. Вони вважаються речами, на відміну від європейських країн, у яких за чотирилапими визнаються не лише права, а й обов’язки їхніх господарів щодо їх дотримання. У європейських країнах чітко зафіксовано на рівні держави відповідальність господарів перед тваринами. Це і за жорстоке поводження, неналежний догляд, навіть за недостатність вигулу. Найбільші штрафи у Німеччині – до 25 тисяч євро, також там стягується податок на утримання собак. Річна сума його коливається в залежності від міста від 100 до 150 євро в рік на першу собаку і від 200 до 300 євро на наступні, незалежно від розмірів і породи собаки. За неприбирання на вулиці за домашнім улюбленцем теж доведеться платити. Недаремно, у всіх європейських містах, у місцях для вигулу собак, можна побачити спеціальні паперові мішечки для збору екскрементів.

У Італії, окрім штрафів, є також кримінальна відповідальність. Тобто за викинутого собаку чи кота ви можете опинитися за гратами.

Проте сліпо використовувати приклад інших країн абсолютно не варто. Адже те, що на вулицях майже неможливо зустріти безпритульну тварину, має свій зворотний бік і пояснення. У багатьох іноземних містах практикується – евтаназія – безболісне усипіння тварини. Якщо за певний період чотирилапому не знаходять дім – його вбивають. Звичайно, це набагато краще, ніж отруєння, відстріл чи знущання догхантерів, але все ж це вбивство. Є ще сумніша статистика – це досліди. За різними даними, у країнах ЄС щороку використовують близько 10 млн тварин для різноманітних експериментів.

65% з цих тварин надходять в фармацевтичні компанії і концерни, які розробляють діагностичне або лабораторне обладнання.

24% тварин проходять на дослідження косметології, побутової хімії, безпеки хімічних сполук.

9% – вивчення нових лікувальних методик і дослідження.

2% – надходять в університетські клініки і лікарні для навчання майбутніх біологів, вірусологів і т.д.

Дізнатися, що переживають, яких мук зазнають тварини у наукових лабораторіях практично неможливо. Проте іноді жахлива інформація виходить назовні. Наприклад, у Німеччині ще у 2007 році проводили експеримент за участю 24 собак в Orthopaedic Clinic Markgroeningen у Штутгарті. Вивчали особливості росту кісток. Гомілку видовжували на 25%, при цьому ламали лапу, закріплювали арматуру і з 5-го дня видовжували на 0,5 мм двічі на день. Деякі тварини помирали ще під час ламання кісток… Звичайно, це було майже десять років тому. Зараз залишається лише сподіватися, що гуманна Європа знайшла альтернативні способи вивчати медицину.

Притулок – не панацея

"Існує практика, коли притулки пропонують, якщо собаку за місяць-два не прилаштовують – присипляти. Є люди, які виступають з такою ідеєю. Це дуже неправильно. За місяць-два більшість собак не прилаштовуються. І ніхто не знає за скільки часу, хто яку собаку забере", – розповідає голова Рівненської благодійної зоозахисної організації "Під Егідою" Тамара Лук’янчук і згадує історію прилаштування своєї підопічної.

Еріку я знаю ще змалечку. Вона жила на вулиці з мамою. Хлопчиків забрали, а вони залишилися. У шестимісячному віці ми їх простерилізували, але навіть стерилізовані собаки не застраховані від отруєнь. І одного разу така доля спіткала Еріку. Маму не вдалося врятувати, а за її життя ми боролися і вже думали, що вона не виживе. Відвезли її у притулок, ввечері собака вже була холодна, на ранок ми були майже впевнені, що вона мертва. Але Еріка виявилася сильною і після курсу лікування – одужала. Відпускати назад на вулицю я вже боялася. Тому вирішила залишити у притулку. Через кілька місяців її забрали, а згодом повернули назад через те, що вона не гавкала. Ми почали знову шукати їй домівку. А вона така мила, схожа на лайку! І лише через півтора року приїхав чоловік, обійшов всі вольєри і коли побачив Еріку, відразу сказав, що це його собака. Як тільки Еріка опинилася у новому домі – вона умить відчула себе на своєму місці. Тому просто у голові не вкладається, як можна призначати термін життя живій істоті! – обурюється зоозахисниця.

Пенсіонерка Галина Степанівна живе на першому поверсі багатоквартирного дев’ятиповерхового будинку. Попри те, що у неї немає сім’ї – їй не самотньо, адже з нею вірний пес – Чапа і п’ятеро котів. Всі тваринки колишні безпритульні. Сусіди буває нарікають на собачий гавкіт і котячі бої і навіть пропонували здати тварин до притулку. Але старенька не зважає – якби була можливість – прихистила б ще когось, – запевняє жінка. І хоча Галина Степанівна жодного разу не бувала у притулку, вона переконана, що це тюрма для чотирилапих. "По телевізору показували десь у Польщі чи в іншій країні (не пам’ятаю точно) клітки з собаками. Вони там сиділи по одному, ніби якісь злочинці. І це називали "притулком". Звичайно ніби і чисто там і годували їх, але це ж клітка! І це ще за кордоном, а уявіть, що у нас може бути? Ні, я такої долі не побажаю жодній живій істоті!" – стверджує пенсіонерка.

Адріана Борщовецька з фонду "Happy Рaw" вважає, що притулок має бути закладом тимчасової перетримки тварин:

Ми намагаємося їх прилаштувати. Вони живуть у комфортних умовах, не страждають. Це не кінцеве місце. Звичайно, трапляються тварини, які доживають свій вік у такому закладі. У нас, наприклад, є чистопородній стаф, якого просто викинули. Також є важкохворі, для яких притулок стане останньою домівкою.

У фонді багато уваги приділяють саме прилаштування тварин. "Happy Рaw" співпрацює з 18 притулками по всій Україні. Нещодавно у фонду з’явився і власний притулок. Всі тварини пофотографовані, мають свою картотеку, яка занесена у базу на сайт. Можна вибрати собаку чи кота на будь-який смак. Фонд організовує поїздку для знайомства з пухнастиком. Згодом, за бажанням, можна забрати улюбленця.

Для тварин, яких складно прилаштувати, існує проект "Опіка". Він розрахований на людей, які не мають змоги завести тваринку через невідповідність житла, алергію чи нестачу часу. Для такого проекту відібрані собаки, які мають менше шансів на прилаштування – це старі тваринки, хворі або стандартні дворняжки. Є картотека таких тварин, яких можна взяти під опіку. Існує дві категорії: 350 і 1000 гривень в залежності від розміру собаки.

Саме цієї суми достатньо, щоб прогодувати чотирилапого один місяць. До такого собаки можна приїхати, погратися з ним, вигуляти, допомогти знайти йому сім’ю. Дуже часто такими опікунами стають сім’ї, у яких є діти. Це дуже хороший спосіб показати, що тваринка – не іграшка і за нею потрібно доглядати, – підкреслює Борщовецька.

У"Happy Рaw" наразі 132 тварини під опікою, а за місяць беруть під опіку лише у Київській області 30-35 тварин, по Україні – 80-90.

Проблема одна, а вирішення – комплексне

Голова зоозахисної організації "Під Егідою" Тамара Лук’янчук на початку жовтня разом з волонтерами підраховувала безпритульних собак у Рівному. Цього року нарахували 792 тварини, минулого було 1605. За словами зоозахисниці, такий результати дає стерилізація, яка діє у місті вже чотири роки.

У жодному місті України немає такого буму стерилізації, як в Рівному. У нас, окрім стерилізації за міські кошти, дуже багато фінансують благодійники. Фонд "Чотири лапи" простерилізував майже 500 собак, що разом з 800, що простерилізовані в рамках міської програми, дає 1 300. Стерилізація – це ключове. Без неї щось робити нереально. Адже має бути контрольована кількість безпритульних собак, – зазначає Лук’янчук.

За її словами, навіть попри масові отруєння собак по Україні, це абсолютно не впливає на зменшення їхньої кількості. "Отруєння не зменшує кількість безпритульних тварин. У Миколаєві масово та регулярно отруюють, але це не заважає саме цьому місту мати більше 7 тисяч собак на вулиці – а це найбільша кількість по Україні", – підкреслює зоозахисниця.

У Рівному немає організованого притулку для тварин, є лише стерилізаційний центр, у якому часто доводиться перетримувати собак, щоб не відпускати на вірну смерть на вулиці. Тому благодійники переконані, що чільне місце у вирішенні проблем безпритульних тварин має прилаштування. "Під Егідою" цього року вдалося прилаштувати приблизно 80 дорослих псів у Рівному.

Дуже багато таких ситуацій, коли бігають вулицями реально перспективні для прилаштування собаки, яким можна знайти господаря за деякий час. Але багато таких тварин не можна забрати на перетримку на час пошуку господаря, адже просто бракує місця. Просто з вулиці люди не беруть. Притулок має бути посередником між вулицею і майбутнім господарем. Це обов’язковий момент, якщо його не буде, стерилізація сама по собі нічого не дасть, – вважають у благодійній організації.

Також розповідають про ще одну сумну тенденцію, коли із сіл привозять собак у місто. І підкидають годуючих мам із цуценятами. Тому переконані, що влада має дбати про безпритульних тварин не тільки у містах, а й у маленьких містечках і селах. Адже там це зробити набагато простіше.

Якщо навіть простерилізувати усіх, але не прилаштовувати, то вони так і залишаться на вулиці. Має бути грамотно розроблений комплекс заходів – стерилізація, чіпування, штрафи, робота з населенням, – переконує Лук’янчук.

У фонді "Happy Рaw" також підходять до вирішення проблеми безпритульних тварин комплексно, адже за словами PR-менеджера фонду Адріани Борщовецької, сфокусувавшись на одній тематиці – не можна вплинути на загальну ситуацію. Фонд виокремлює шість етапів вирішення проблеми безпритульних тварин, які у комплексі зможуть дати потрібний результат:

Перший – це зміна чинної законодавчої бази. Потрібно запровадити податки, штрафи і покарання.

Другий – чіпування та обов’язкова реєстрація усіх тварин. "Ми за те, щоб усі тварини були почіповані. Так можна відслідкувати, хто викинув тварину або якщо вона загубилася – це допоможе повернути її господарю. У чотирилапого має бути паспорт, як у людини, а всі дані про нього мають вноситися до міжнародної бази", – вважають у фонді.

Третій – стерилізація, як один із етапів. Вона допоможе призупинити розмноження тварин. "Стерилізація – це хірургічне втручання, яке має відбуватися правильно, щоб тварина не постраждала. Певний період собака має провести у спеціальному боксі у карантині", – наголошують благодійники.

Четвертий – запровадженя ліцензій на розведення тварин, яких в Україні досі немає. У фонді переконані, що розведення породніх тварин має бути з ліцензією. Адже через те, що зводяться не чистопородні тварини, їхні нащадки опиняються на вулиці.

П’ятий – робота з населенням, "Біоетика".

Шостий – комфортні притулки по усій Україні для перетримки, а в деяких випадках і постійного проживання чотирилапих.

Ми дуже сподіваємося, що наші чиновники розуміють – винищення тварин не змінить ситуацію загалом. Є таке явище як міграція. Більшість тварин у селах, райцентрах не стерилізовані, тому популяція буде зростати, – підкреслює Борщовецька.

Залишається сподіватися, що на тлі цілої низки інших проблем, українська влада не забуде про наших менших братів, а суспільство не буде заплющувати очі на благальні погляди вуличних чотирилапих, які, особливо, взимку потребуватимуть нашої допомоги.

Читайте також: В Україні хочуть створити ветеринарну поліцію