Керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко в ефірі 24 Каналу пояснив, що ця стратегія значно глибша й небезпечніша, ніж здається. За його словами, Росія інвестує саме в ті механізми впливу, протидія яким потребує зовсім іншого підходу.

Дивіться також Росія наступає на кількох напрямках: чому загроза з Білорусі змушує Україну розтягувати резерви

Росія змінює ідентичність дітей на окупованих територіях

Андрющенко пояснив, що робота Росії з українськими дітьми на окупованих територіях давно вийшла за межі звичайної пропаганди. За його словами, йдеться про системний і продуманий підхід, який спрямований не на швидкий результат, а на поступову зміну ідентичності. Ключовим інструментом тут стає не тиск, а залучення, яке маскується під дозвілля, поїздки й нібито корисні освітні програми.

Росіяни все це роблять в ігровій формі. Залучення, мілітаризація і зміна ідентичності відбуваються саме так,
– наголосив він.

Так звані табори для дітей насправді є окремо розробленими програмами з чіткою ідеологічною метою. Росія використовує маломобільність дітей з невеликих міст, які до повномасштабної війни майже не подорожували країною. Їх вивозять у великі міста і формують емоційний зв'язок, який згодом працює на сприйняття російських наративів.

Вони беруть дітей, везуть їх у великі російські міста, показують, як там красиво. Дитина повертається і вже інакше сприймає реальність,
– пояснив керівник Центру вивчення окупації.

Він підкреслив, що цей напрямок є для Росії пріоритетним на державному рівні. За його словами, фінансування окупованих територій скорочується майже в усіх сферах, окрім освіти, культури та спорту. Саме ці програми куруються адміністрацією президента Росії і мають чітку ідеологічну складову.

Це програми, спрямовані виключно на ідеологічний вплив на дітей, і їхнє фінансування постійно зростає,
– зазначив Андрющенко.

За його словами, найнебезпечніше те, що окуповані території стали для Росії майданчиком соціального експерименту. Успішні методи впливу на українських дітей згодом масштабують уже на всю територію Росії. Саме тому питання протидії цій політиці давно мало бути в центрі державної уваги, і зволікання тут може мати незворотні наслідки.

Чому Україна програє медіаполе і що може спрацювати у відповідь?

Україні недостатньо просто фіксувати факти примусової "перевиховної" політики на окупованих територіях. Ключова проблема в тому, що держава досі не зайшла в медіасередовище, де Росія реально конкурує за увагу дітей і підлітків. Вплив формується не лише через школу чи табори, а через контент, який діти споживають щодня, і через їхні власні комунікації в соцмережах.

Україна мала би зайти на те медіа поле, де вона може конкурувати з Росією,
– наголосив Андрющенко.

Він навів приклад, що росіяни перекладали український мультфільм "Мавка" російською, бо не могли створити подібний за якістю контент. На його думку, саме системне виробництво сильного українського продукту може стати частиною контрпропаганди, яка працює для молодої аудиторії. Однак він підкреслив, що цього замало без підтримки державних програм.

Ми маємо робити щось подібне постійно, 24 на 7,
– підкреслив він.

Окремо Андрющенко звернув увагу, що підлітки вже впливають один на одного навіть без державних інструментів. За його словами, діти з окупації підтримують контакти з однолітками, які виїхали, і бувають випадки, коли саме підлітки переконують інших виїжджати та вступати в українські заклади освіти. Він наголосив, що такі історії існують, але нині залишаються поза межами будь-яких системних програм підтримки.

Це не перебільшення і не перекручення, це факт. Але все це поза межами державних програм і будь-яких підтримок,
– зазначив керівник Центру вивчення окупації.

За його словами, якби Україна вибудувала цю роботу в окремі програми, ефект був би суттєво сильнішим, бо тоді підліткові контакти в соцмережах перетворювалися б на інструмент реального впливу, а не стихійну ініціативу окремих дітей.

Росія використовує дітей як полігон для експериментів

Найнебезпечніше в цій політиці Росії те, що окуповані території стали майданчиком для масштабного соціального експерименту. За його словами, російська система працює прагматично і без емоцій, тестуючи різні підходи впливу саме на українських дітей. Те, що дає результат, згодом масштабують уже на всю територію Росії.

Росіяни використовують дитячий і підлітковий простір на окупованих територіях як зону соціального експерименту. Якщо щось спрацювало з українськими дітьми, воно точно спрацює і з російськими,
– наголосив він.

Андрющенко підкреслив, що зволікання з відповіддю може мати критичні наслідки. За його словами, Росія не приховує кінцевої мети – виховати з українських дітей майбутніх солдатів, лояльних до кремлівської ідеології. Саме тому, наголосив він, боротьба за дітей мала початися ще кілька років тому і досі навіть не стала предметом повноцінної публічної дискусії.

Коли ми нарешті дійдемо до того, що за наших дітей треба воювати, може бути вже пізно. Росіяни з них просто роблять солдатів Путіна,
– зазначив Андрющенко.

За його словами, відповідь України має бути системною, довгостроковою і такою ж продуманою, як і дії Росії, інакше втрати в цій війні можуть виявитися не лише територіальними, а й поколіннєвими.

Що відомо про ситуацію на окупованих територіях:

  • Іноземні журналісти, які знімають репортажі на окупованих територіях, працюють у межах дозволів, виданих Росією, що безпосередньо впливає на зміст матеріалів. У сюжетах про Маріуполь часто не порушуються питання примусової русифікації, нестачі житла після руйнувань і масового виїзду мешканців. За словами Петра Андрющенка, такі матеріали створюють враження нормалізації життя, хоча реальні масштаби втрат і злочинів залишаються поза кадром.
  • Під час так званого енергетичного перемир'я Росія використала паузу для часткового відновлення електропостачання на окупованих територіях. За словами Андрющенка, у Маріуполі окупаційна влада змогла відновити світло, тоді як у Запорізькій області блекаути зберігалися через нестачу спеціалістів і ресурсів. Після ударів по енергетичних об'єктах росіяни опинилися перед вибором між живленням військових об'єктів і цивільних районів та були змушені спрямувати електроенергію саме цивільному населенню, залишивши військові об'єкти без світла.
  • Росія планує з 2026 року розпочати масштабні геологорозвідувальні роботи на окупованій території Донецької області, які триватимуть до 2031 року. За даними української розвідки, роботи матимуть довгостроковий характер і базуватимуться на радянських геологічних матеріалах. Окупаційна влада заявляє про намір досліджувати й у подальшому промислово використовувати родовища стратегічних і рідкісних металів, зокрема титану, літію, танталу та ніобію. Фінансування планується за рахунок російського державного бюджету.