Росія стала головним постачальником нафти у Китай: чому санкції не працюють проти деяких країн
Західні санкції справді не діють проти Китаю, Індії та низки інших держав. Те саме стосується і Росії, яка має можливість обходити різні обмеження. Проте загалом санкції дають позитивний ефект, утім не такий, як би хотілося Україні.
Таку думку 24 Каналу висловив експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Центру оборонних стратегій, дипломат Олександр Хара, зауваживши, що очевидним бажанням українців є обвал економіки Росії. Тоді країна-агресорка не матиме ресурсів, аби продовжувати війну.
Читайте також Мир чи війна․ Чому вибори на Тайвані матимуть глобальні наслідки для світу та України
Росія досі потужний гравець на ринку
Причиною того, що санкції не такі ефективні, а Кремль досі має змогу генерувати ресурси – є глобальний ринок, передусім мовиться про ринок нафти. Якщо з нього забрати одного гравця, то це означатиме ріст цін на енергоресурси. У такому розвитку подій не зацікавлений ні Джозеф Байден, ні тим паче лідери інших країн. Вони не хочуть, щоб ціна за галон палива піднялась хоча б на пів долара.
Цього року пройдуть вибори в Європарламенті та в інших країнах Європи та світу. Зрозуміло, що роль, яку відіграє Росія як експортер нафти, не дає можливості якось її обійти. Обхідних шляхів, на жаль, немає,
– зауважив Олександр Хара.
Він додав, що такий шлях міг би бути, якби ХАМАС 7 жовтня не напав на Ізраїль. Адже напередодні вторгнення майже вдалося досягти домовленостей про угоду між Саудівською Аравією, Ізраїлем та Сполученими Штатами. Відповідно до зобов'язань, Саудівська Аравія мала б дослухатись до певних прохань з Вашингтону.
Одним із них точно було б збільшення видобутку нафти. Так вдалося б зменшити прибуток, який російський бюджет отримує від торгівлі цією сировиною, або ж замінити російську нафту на саудівську.
Але всі ми взаємозалежні, світ глобальний, тому Росії вдається обходити санкції. До того ж Китай є її мовчазним союзником, але Росія не хоче бути молодшим партнером Китаю. Їй здається, нібито вони мають стати одним з центрів глобального впливу,
– підкреслив дипломат.
Він додав, що Індія продовжує за усім цим спостерігати. Країна дотримується позиції, що політика неприєднання, яка дала їм певні позитиви під час холодної війни може спрацювати й XXI столітті.
Зверніть увагу! Холодна війна – конфлікт, який не передбачає прямих військових дій. Після закінчення Другої світової війни він проходив у формі геополітичної, економічної та ідеологічної конфронтації між Радянським Союзом і його союзниками, та США й країнами Західної Європи. У роки холодної війни Індія залишалася лідером "Руху неприєднання", що передбачав політику неучасті у військових справах."Саме тому з одного боку є представник Індії, який бере участь в обговоренні формули миру України, а з іншого боку є їхній міністр закордонних справ, який телефонує Сєргєю Лаврову та розповідає, наскільки вони зацікавлені у спільному виробництві зброї", – наголосив Олександр Хара.
Співпраця Росії та Китаю: що відомо
- ЗМІ повідомляють, що у 2023 році Китай отримав від Росії 107,02 мільйона метричних тонн сирої нафти. Цей показник значно перевищує постачання від таких нафтових гігантів, як Саудівська Аравія та Ірак. Китайські нафтопереробники знайшли спосіб обходити санкції Заходу. Вони використовують трейдерів-посередників для доставки та страхування російської нафти. А для перевалки санкційних вантажів – води Малайзії.
- Під час форуму у Давосі представники Китаю начебто відмовились зустрітися з українською делегацією та президентом Володимиром Зеленським. Про це повідомляють ЗМІ, зауважуючи, що причиною може бути російський вплив. Українська сторона повідомила, що таке спілкування не було передбачене, втім Зеленський підтвердив, що готовий до діалогу з лідерами, які приймають рішення. Президента Китаю він назвав одним із таких.
- Російський "Газпром" ще у 2023 році суттєво наростив імпорт до Китаю, а на початку 2024-го стало відомо про новий історичний рекорд добового експорту китайським споживачам. Загалом трубопровід "Сила Сибіру" за 2024 рік має поставити до КНР 30 мільярдів кубометрів газу. Для цього країна-агресорка навіть обіцяє збільшити свої виробничі потужності.