Перша частина розмови про Чемпіонат України у Львові, особистий спортивний бренд, контракти із спонсорами та роботу на дистанції – за посиланням.
– Про що думаєте, коли біжите?
Все залежить від того, наскільки мені важко або настільки мені легко. Насправді, коли важко, то біжу і думаю: "Боженько, потерпи ще трошки. Для чого мені це здалося, йду в декрет, вже одружуюся, досить бігати". Потім, коли пробігаєш гарними місцями, наприклад, в Амстердамі, Дрездені, Римі, картинка змінюється, відволікаєшся від всього. Інколи буває дуже важко й у таких місцях. Наприклад, коли я бігла у Валенсії, на Чемпіонаті світу, то не пам’ятала нічого: ні траси, ні людей, абсолютно нічого не пам’ятаю. Все залежить від того, наскільки ти готовий до того.
– Як вивчаєте трасу?
– Заздалегідь дивлюся карту, рельєф. Питаємо організаторів наскільки важка траса, скільки підйомів, поворотів, яке коло буде, який в нього кілометраж.
– Під музику бігти краще?
– Я не бігаю під музику. Пробувала давно, років 5 тому, коли ми були на тренувальному зборі. Взяла плеєр та навушники, але музика заважає мені, бо не відчуваю свого ритму, дихання, серцебиття. Тому я не раджу бігати під музику, вона тільки збиває.
Читайте також: Якщо ти хочеш бути найсильнішою дівчиною, то маєш тренуватись з найсильнішими хлопцями
– Скільки кілометрів пробігаєте за рік?
– Я рахую тижневий об’єм, максимум 150 кілометрів. Професійні спортсмени набігають об’єми 180-200 кілометрів. Все залежить від організму. Мені вистачає цього кілометражу, бо як починаю бігати більше, то потім почуваюся втомленою.
– Як часто перевіряєте своє здоров’я?
– До гір я стараюся здавати усі аналізи і після гір, оскільки треба контролювати гемоглобін, еритроцити, лейкоцити, тромбоцити, кров’яні кільця. Два тижні після гір стараюся здавати аналізи. Не можна бігати без медичного сертифіката, тому кожного року проходжу медогляд для того, щоб мені дали сертифікат на наступний рік.
– У Львові чи Римі ви транспортом користуєтеся чи постійно ходите/бігаєте?
– Ні, всі жартують, що нащо мені ті маршрутки, машини, можу пробігтися. Я ж кажу, що бігаю лише на тренуваннях. Я користуюся громадським транспортом, їжджу машиною.
– Що кричать вболівальники на трасі?
Залежно, які вболівальники. В квітні я бігла у Львові, жіночка хотіла перейти дорогу, а охорона її не пускала, бо був забіг. То вона сказала: "Ти що не можеш в парк йти бігати? Дорогу не даєш перейти". Два роки тому я також бігла у Львові і бабуся йшла до церкви. Всі тролейбуси не їздять, і вона сварилася з нами через це. Це все жарти, а загалом то вболівальники підтримують. Італійці, які мене вже знають в Римі, також підтримують.
– Яка різниця між нашими вболівальниками і європейськими?
– За останні 8 років в Україні дуже зросла бігова культура. Люди шаленіють від цього. Це можна порівняти з ігровими автоматами – в декого виникає залежність.
Перед від’їздом я розмовляла з тренером, він президент Федерації римського регіону і він був організатором римського марафону. Він розказував, що люди шаленіють від цього, встають о 5-ій ранку і йдуть бігати, потім на роботу, а після неї на друге тренування. Інколи в них навіть немає часу на сім’ю чи відпочинок. Вони мають мету, що от мають пробігти стільки часу або мають когось обігнати.
В нас в Україні помаленьку навчилися сприймати це добре. Але ще потрібно трішки часу, щоб люди звикли до цього, бо коли перекриваються дороги, створюються незручності, звичайно для людини важко усвідомити, чому це робиться. Закордоном до цього звикли вже.
Читайте також: Від моделі до каратистки: інтерв'ю з Галиною Мельник
– Чому вихідці з Африки мають високі показники в бігу?
– По-перше, вони народжуються і живуть на висоті 2500 метрів. Вони мають зовсім іншу структуру м’язових волокон, в них перевага червоних довгих м’язових волокон, а це знак витривалості. Вони їдять більше важких вуглеводів, бобових, фруктів. Мають зовсім інших рівень життя і іншу будову організму, в них це генетично закладено. Багато європейців їдуть жити в Кенію і тренуються там заради результату.
– На яку тему писали магістерську роботу в університеті?
– Витривалість. Якості витривалості віку 12-13 років. Як розвивається витривалість, які вправи виконувати, яка будова організму в цей вік, чи добре розвивати витривалість та інше. Писала сама з завідувачем кафедри фізичного виховання Петриною Романом Львовичем.
– Потім використовували ці дослідження?
– Звичайно, бо зараз я трішки працювала з дітьми в Італії. Коли присутні знання, вони завжди стануть у пригоді. Все потрібно повторювати, постійно вивчати, бо кожного дня є щось нове, придумуються нові методи навчання, тому треба постійно розвиватися. Радянську систему треба ламати і до неї не вертатися. Є дуже багато нових методик тренування, різні нові апарати, фізіотерапії, вправи тощо.
– Як ви ставитеся до скасування ДЮСШ?
– Я вихованка ДЮСШ "Юність" (м. Пустомити, Львівська область). Мій перший тренер Остасюк Тарас Володимирович, який тренував мене до 17 років в селі Солонка, – чудова людина. В принципі, я не вважаю ДЮСШ поганою ідеєю, щоб їх закривати. Є багато дитячих юнацьких клубів, і їх треба створювати ще більше. ДЮСШ просто потрібно модернізувати, заохочувати дітей до тренувань, працювати з ними. Дитина не прийде у 8-10 років і буде бігти через те, що їй хтось скаже. Потрібно дітей заохочувати, якимись подарунками, робити естафети та нагороджувати переможців. Тренер має бути від Бога.
– Наскільки важлива психологічна готовність під час забігу?
– Це дуже важливо, бо психологія відіграє дуже важливу роль в спорті, є фундаментом. В Україні з цим дуже важко. Ніколи з психологом не працювала, але маю друзів, у яких був такий досвід. Насамперед, психологу потрібно довіряти. Я б, напевно, не довірилася. Для мене психолог – це мій тренер. Він вміє вислухати мене, дати якусь пораду, підтримати. Декому психолог дуже допомагає, я особисто знаю таких спортсменів. Колись я дуже любила психологію, читала книжки на цю тему, але зараз це перейшло.
Читайте також: Заміна кардіо навантаженням: як плавання впливає на здоров’я людини
– Через погану психологію провалювали старти?
В мене з цим нема проблем. Мій тренер сказав минулого року на забігу в Валенсії: "Коли ти вийшла на старт, то була готова, але коли побачила кенійських спортсменів, то злякалася і не могла бігти". Я сказала йому, що в мене з цим немає проблем, і мені неважливо, які спортсмени біжать зі мною. Якщо я готова, я стаю і біжу на свій результат, на який готова. Не дивлюся на інших, якщо готова – біжу, якщо не готова – не біжу.
– Біг – це найдешевший вид спорту?
– Так. Для бігу не потрібно нічого, окрім хорошого взуття. Вдів кросівки і біжиш.
– Чому переїхали в Італію?
– Так склалося, що в мене зараз мама в Італії. Познайомилися там з тренером, співпрацюємо з ним і зараз я також через тренера в Італії тренуюся. Він дуже фанатично до цього ставиться, закоханий в легку атлетику, в спорт, він може все віддати. Приїде на тренування будь-коли, забере, завезе, дуже рідко знайдеш таку людину, яка так фанатично до цього ставиться.
Я бігла в Римі у 2015-ому році і мені запропонували потренуватися в клубі. Так вийшло, що ми з ним познайомилися. Почала тренуватися, і вже з минулого року почала більше жити в Італії, зробила всі документи. До того він мені писав програму, по якій я працювала у Львові. З ним працюю 2,5 роки і лише з травня минулого року я більше часу проводжу з ним.
– Яка роль клубу?
– Клуб наразі забезпечує мені документи. Кожного року в мене є спортивне "пермесо" (дозвіл на проживання), на яке клуб дає підтвердження. Також забезпечуються стартами, фінансують їх.
– Ваш тренер військовий?
Він полковник, але служить в спортивному центрі армії, має свою спортивну роту. В нас вся система така сама, як закордоном. Тільки закордоном більш розвинута. Кожен з підрозділів там має свою роту професійних спортсменів. Наприклад, на Чемпіонаті Італії вони в формі карабінерів, військових, змагаються між собою. Він полковник армії, але в принципі, як людина, він дуже добрий, розуміє, підтримує. Я також не є така, що щось вимагаю. Все слухаю, виконую те, що він говорить, тренуюся, показую результат. Я відповідальна та вихована, тому проблем з цим не було.
– В чому різниця між українськими та італійськими тренерами?
– Перший рік, коли ми з ним тренувалися, він ще не дуже добре мене вивчив, не вивчив мій організм, як він реагує на ті чи інші вправи. Тому на початках я просто виснажувалася повністю на тренуваннях і на змаганнях не мала сил. Виходила пуста на старти. Зараз він зрозумів, що мені краще інколи більше відпочити, зробити тренування легше і потім сильніше біжу на стартах. Це все приходить з досвідом, бо кожен організм індивідуальний, і в Італії в них всіх висока інтенсивність і дуже великі об’єми. Я не знаю, як вони виходять на старти і показуються результат, дуже сильні тренування.
Мені краще більше відпочити, зробити трішечки легше тренування, і я покажу кращий результат. Одного разу я вирішила не бігати 10 днів. Тренер вже думав, що сезон не треба продовжувати, бо я не зможу набрати форму. Але за тиждень після відновлення вже робила такі роботи, що до того не виконувала. Він був шокований.
Цього літа я з 16 червня до 1 серпня не бігала, бо з ахіллом були проблеми. Я відпочивала, була на морі. Так відпочила, що напевно, за три роки так не відпочивала. З 1 серпня я почала тренуватися, і за два тижні я ввійшла в таку форму, зараз роблю такі роботи, які ще ніколи не робила на тренуванні. Організм відновився. Можливо, мені потрібна менше інтенсивність і більше відпочинку.
– Це така генетика?
– Дуже багато залежить від генетики. В мене є подруга, з якою ми тренуємося на тренувальних зборах, то вона дуже багато в чому собі відмовляє. Вона не їсть солодкого, бо генетично вона схильна до повноти. Я генетично не схильна, в мене батьки худі і я можу їсти, можу на кілограм поправитися і мені все одно. А вона як тиждень собі в чомусь не відмовить, то зразу набирає.
Читайте також: Міф чи правда: важливі факти про силові тренування
– Тренеру за роботу хто платить: ви чи клуб?
– Він має свою роботу, він полковник в армії, президент федерації, він тренує, має декілька любителів, спортсменок в групі 7 осіб. Він дуже фанатично ставиться до своєї роботи, каже, що це його покликання. Я йому нічого не плачу.
– Що дають збори в високогір’ї?
– Гемоглобін, кисень. Коли ти підіймаєшся в високогір’я, забезпечуєш свій організм киснем, там надлишок кисню. Коли ти спускаєшся, то все це компенсується вдвічі, бо збільшується гемоглобін, збільшуються еритроцити. Головне в горах не перепрацювати.
– Кисневу маску використовували в тренуваннях?
– Не пробувала ніколи. Бачила, що спортсмени використовують кисневі маски, але я не пробувала.
– Вам платять тільки за участь в старті?
– Для того і існують менеджери, щоб вони вибивали. Звичайно, це ж все маркетинг, бізнес. Я їду на старт, як спортсмен, який має своє ім’я і повинна його презентувати. Для того я і показую результати, щоб потім менеджер подзвонив до організатора і сказав, що от, в неї такий і такий результат, якщо ти їй даєш таку то суму, вона приїде до тебе на старт.
– Менеджер скільки отримує?
– 15%.
– Скільки заробили у Львові?
– 5000 гривень. Це не є високого рівня старт.
– Скільки можна заробити на комерційних стартах?
Дубайський марафон за перше місце – 200 тисяч доларів. Дуже багато організаторів оплачують проїзд. От спортсмен може приїхати, і йому дадуть 15 тисяч доларів тільки за те, що він стає на старт. Бо в нього є ім’я. В мене максимум було 1000 євро за те, що взяла участь. Найбільші призові – 1500 євро.
– Скільки максимум комерційних турнірів може бути за рік?
– Може бути 1 старт в місяць сильний і два проміжних. Два сильних марафони може бути два рази на рік.
За кілька днів читайте на Спорт 24 третю частину розмови.
Спілкувалися Станіслав Безушко та Христина Кобак