Одне з головних завдань антикорупційної прокуратури – боротьба з так званими топ-корупціонерами. НАБУ – молодий орган, створений лише рік тому в рамках реформи прокурорської системи. Звичайно, рік для структури такого масштабу – це ніщо, весь цей час був витрачений на організаційні моменти.

Розслідування щодо Ігоря Коломойського і Віктора Пінчука, які, до речі, є "заклятими" друзями через бізнес-суперечки, – це достатньо гучна і амбітна заява. Тягатися доведеться з акулами, які мають достатньо важелів для відстоювання власних інтересів.

Чому Холодницького зацікавили саме вони? Олігархів в Україні вистачає, але антикорупційна прокуратура з якихось причин вирішила почати з них, а не з, приміром, народного депутата, близького соратника Петра Порошенка – Ігоря Кононенка. Як відомо, колишній міністр економіки Айварас Абромавічус у лютому привселюдно звинуватив Кононенка в тому, що той лобіював призначення своїх людей на посади в декількох держкомпаніях. Як повідомляли ЗМІ, серед цікавих для Кононенка підприємств значилися (а, може, й зараз значаться) "Укрхімтрансаміак", "Укрзовнішінформ", Агентство акредитації... Та НАБУ проігнорувало цю інформацію.


Чи під силу молодому чиновнику Назару Холодницькому тягатися з акулами бізнесу?

Наразі антикорупційна прокуратура вирішила зацікавитися лише двома олігархами. В чому конкретно їх підозрюють, Холодницький не повідомив. Телефон гарячої лінії прокуратури вперто мовчить.

Нагадаємо, Ігор Коломойский, екс-губернатор Дніпропетровської області, залишив цю посаду після конфлікту з Порошенком у березні 2015 року. Щодо Пінчука... Відкритого протистояння між ним і владою не спостерігається. Однак не потрібно забувати, що він – зять екс-президента України Леоніда Кучми, якого підозрювали в причетності до вбивства Георгія Гонгадзе. Але справа протягом десяти років так і не була розслідувана повністю.

З іншого боку, це зовсім не значить, що Коломойський і Пінчук – білі і пухнасті. За ними тягнеться чималий шлейф сумнівних оборудок із корупційною складовою. Рейдерством, демпінгом і прагненням до монополії в тій чи іншій сфері української економіки.

Отже, детальніше про Коломойського і Пінчука.

Ігор Коломойський, глава групи "Приват"

Коломойський тривалий час був мало відомий для більшості наших громадян. Один із найбагатших українців, який, до речі, буцімто має громадянство трьох держав (крім України, також Ізраїлю та Кіпру, що суперечить Конституції), проживав здебільшого не в Україні, а в Європі. Особливо йому до вподоби була Швейцарія, де, вочевидь, олігарх проводить більшість часу і зараз. Його гасло: бери, що хочеш, але пам’ятай, що каса попереду.

Група "Приват" – одна з найбільших фінансово-промислових груп України, в яку входить близько 100 підприємств в Україні і світі. Основна сфера – банківська діяльність, металургія, паливна промисловість.

Одна із самих відомих структур Коломойського "Приватбанк" – найбільший комерційний банк України – 15% банківської системи країни, який обслуговує, зокрема, 40% платіжних карт, 70% кредитних і близько 30% пенсійних карт України.

Власне, розмах "Приватбанку" відомий майже кожному українцю: його відділеннями і банкоматами рясніє ледве не кожне місто і село.

Обороти бізнесу Коломойського величезні – він стабільно входить до рейтингу найбагатших людей світу за версією "Форбс". Зокрема, в цьогорічному рейтингу його статки склали $1,3 млрд.

Зірковий час для Ігоря Коломойського настав 2014 року, коли розпочався активний наступ проросійських бойовиків на Донбасі. Олігарх тоді погодився очолити Дніпропетровську ОДА, ініціював створення добровольчих батальйонів "Дніпро-1" і "Дніпро-2", яким, як і "Азову", допомагав фінансово.

Влітку 2014 року Коломойського сприймали як справжнього патріота, навіть пророкували йому прем’єрське крісло. Популярність магната стрімко зросла, що, вочевидь, досить ревниво сприйняли на Банковій. За чутками, Порошенко одразу хотів звільнити Коломойського, однак підконтрольні олігарху добровольчі загони начебто пообіцяли прийти до Києва і влаштувати бунт... Тому ситуацію, як кажуть, "заморозили".

Пізніше розгорівся скандал навколо підконтрольної олігарху компанії "Укртранснафта", яка без дозволу уряду викачала понад 600 000 тон технологічної нафти з нафтопроводів. Коломойський дав дивне пояснення: зробив це заради того, щоб паливо не дісталося сепаратистам.

Згодом Коломойського звинувачували в ухиленні від сплати податків – мова про підконтрольну "Привату" компанію "Укрнафта", яка в 2014 році заборгувала державі сотні мільйонів гривень. Станом на сьогодні борги складають до 11 млрд!

Люди Коломойського також намагалися захопити державне підприємство "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат", яке раніше знаходилося в оренді його конкурента Дмитра Фірташа.

Зараз Ігор Коломойський, як повідомляють ЗМІ, контролює депутатську групу "Відродження" в парламенті, яка складається, в основному, з колишніх регіоналів. Йому також приписують тісні зв’язки з екс-прем’єром Арсенієм Яценюком.

Зрештою, Порошенко таки звільнив Коломойського – в березні 2015-го. А в лютому 2016-го Антимонопольний комітет України порушив справу проти ПАТ КБ "Приватбанк", а також ПАТ "Укртатнафта", ПАТ "НПК-Галичина", ТОВ "Галнафта", ТОВ "ТД "Прікарпаттянафтотрейд", ТОВ "Котлас", "Полігональ", ТОВ "Гарант-УТН" за ознаками антиконкурентних узгоджених дій, що спотворили результати продажу нафти і газоконденсату.

Віктор Пінчук, засновник інвестиційно-консалтингової компанії EastOne, власник корпорації "Інтерпайп". Меценат

Ще один з найбагатших людей України, постійний фігурант рейтингів "Форбс". Його статки складають $1,2 млрд. Сфера діяльності – металургія (де він зіштовхнувся з Коломойським у боротьбі, зокрема, за Нікопольський феросплавний завод), банківська сфера, мас-медіа. Останні роки Пінчук добре відомий як меценат, засновник благодійного фонду імені самого себе, а також арт-центру в Києві.

Самий відомий скандал, до якого причетний Пінчук, – приватизація "Криворіжсталі" за демпінговими цінами. Заволодів олігарх заводом під час президентства свого тестя Леоніда Кучми. Втім, у 2005 році "Криворіжсталь" була реприватизована і продана ще раз на відкритому аукціоні. Торги тоді виграв Mittal Steel Germany GmbH.

Журналіст Тетяна Чорновіл у 2014 році звинуватила Пінчука в корупції – а саме у намаганні монополізувати ринок експорту металобрухту. Вона заявила, що штучне обмеження експорту металобрухту, на якому наполягає електросталеплавний комплекс "Інтерпайп Сталь", може призвести до монополізації ринку. Втім, треба зазначити, що законодавство вимагає від Міністерства економічного розвитку та торгівлі встановлювати граничний об’єм експорту металобрухту. Тому це більше, схоже, на певні домисли, ніж реальну корупцію.

Тому важко сказати, в чому конкретно підозрює антикорупційна прокуратура Пінчука. Але через те, що він є зятем Кучми, деякі журналісти і експерти вважають, що саме ці родинні зв’язки використовуються для тиску на Пінчука.

Звичайно, Віктор Пінчук – не святий. Скажімо, екс-генпрокурор Святослав Піскун в одному з інтерв’ю розповів, як олігарх свого часу погрожував йому. Пінчуку дуже не сподобалися свідчення Піскуна англійським адвокатам про те, що саме Пінчук (особисто!) приходив до екс-генпрокурора і приносив заяву на Коломойського.

Вочевидь, що Піскун лише трохи привідкрив завісу української кулуарної політичної кухні. Однак питання не в тому, що в Україні бізнес, а точніше, олігархи продовжують кардинально вливати на політиків. Дивно, чому НАБУ зацікавилося тільки двома магнатами?

Можна легко спрогнозувати, як просуватиметься слідство. По-перше, повільно, оскільки з точки зору процесуальних дій, корупційні злочини розслідуються роками. По-друге, навряд чи Коломойського і Пінчука притягнуть до реальної відповідальності. "Справи століття" точно не вийде. Не виключено, що олігархів просто хочуть трохи приструнити, а заодно подати знак іншим, щоб зайвий раз були поступливішими.

Читайте також: "Чорна каса" регіоналів: зрозуміло про те, що сталося і які матиме наслідки