У перші дні після звільнення шокували тіла жертв прямо серед дороги, закривавлений одяг, розтрощені вщент будинки та обстріляні автівки, якими місцеві намагалися втекти від смерті. Про те, що творила російська армія та як виживали українці – сайту 24 каналу розповів мешканець Гостомеля Алі Сафаров.
Читайте Буча, Ірпінь та Гостомель повністю не розміновані, – у КМДА ще не рекомендують повертатись
Як все починалося
За словами Алі Сафарова, який придбав квартиру у Гостомелі кілька років тому, 24-го лютого о 5-й ранку всі відчули приліт перших російських ракет – будинок ніби підстрибнув.
Я припускав, що війна почнеться, але думав, що все це стартує на вихідних, бо за логікою воєнних дій нападати зручніше на вихідних, коли багато людей роз'їхалися. Але вони напали у будній день. Це було страшно, скажімо прямо. Ракетний удар, якого завдали, був дуже сильним і потужним, але його завдали саме по аеродрому, тому навіть скло у нас не вилетіло, хоча й прогиналося від вибухів,
– зазначив Сафаров.
Чоловік був впевнений, що після удару по аеродрому Гостомель не буде цікавити росіян. Він також вважав, що вони не розвиватимуть наступ на Київ через відсутність забезпечення логістики, тобто підвезення боєприпасів, палива. За словами Алі, він служив в автомобільному батальйоні, тому приблизно уявляє собі, скільки транспорту для цього потрібно, а його не було.
Аеропорт в Гостомелі / Фото Андрія Новицького
Спершу чоловік вирішив, що це українські вертольоти йдуть на аеродром, щоб прибрати наслідки ракетної атаки. Але потім він побачив ударний вертоліт Ка-52, який є тільки у росіян.
"Стало зрозуміло, що це – не наші. Вони летіли дуже низько, і їх було дуже багато. Картинка була дуже апокаліптичною: дим від пожежі, і в цьому диму вертольоти", – наголосив він.
Актуально Ніж іти вмирати в Україну – краще спалити Кремль, – експерт про плани російських військових
Запеклі бої
Далі тривав бій. А вже через кілька годин Алі Сафаров побачив Національну гвардію. Здавалося, що окупантів вибили й вже більш-менш безпечно. Однак наступного ранку з самого аеродрому почали підійматися вертольоти, які обстрілювали сам Гостомель, поблизу будинків.
Стріляли по всьому, що рухалося, тому я знову не зміг вирватися до військкомату. В перші дні вони дуже активно обстрілювали все навколо з вертольотів, мінометів, потім підключилася артилерія. Час від часу спалахував бій, ми розуміли, що наші намагалися їх вибити. Загалом з першого дня війни бій тривав постійно: то стрілковий бій, то артилерійська дуель, то мінометні обстріли. Затишшя було лише на кілька годин – не більше,
– уточнив Сафаров.
За його словами, кадировців він особисто не бачив, однак у центрі Гостомеля один із них застрелив кума сусіда через відмову віддати йому продукти. Чоловік зазначив, що в Гостомелі кадировці ховалися й мародерили.
На початку березня, за його словами, росіяни почали трохи орієнтуватися на місцевості й зрозуміли, що вуличка, яка йде повз будинок чоловіка, виводить їх з Гостомеля на Бучу. І вони пішли туди колоною – 70 броньованих машин, на яку була лише одна автівка з паливом.
70 машин пройшло на Бучу, а назад повернулося 7, причому розрізнено. Тобто спочатку 4 машини поїхали, потім одна, потім ще дві, які до Бучі так і не доїхали, вони стояли біля нас і стріляли навколо. І це для нас було наочною картинкою – скільки ж їх тут дохне. І це нас дуже надихало,
– пояснив Алі.
У перші дні артобстріли, мінометні обстріли були постійними, але через кілька днів припинили літати вертольоти, потім артилерія стріляла значно рідше. Чоловік впевнений, що у росіян не вистачало боєкомплекту, а коли його їм привозили – наша артилерія одразу все знищувала.