Про ситуацію в Маріуполі, шанси росіян на успіх в зоні ООС, відступ російських військ з Херсона і марні сподівання Москви на мобілізацію – в ексклюзивному інтерв'ю сайту 24 каналу розповів військовий експерт Леонід Поляков.

Читайте Україна отримає австралійські бронетранспортери Bushmaster: як вони допоможуть у війні з Росією

Ситуація на фронті та прогнози

Леоніде, опишіть загальну картину того, що відбувається зараз на фронті.

Якщо коротко і з художніми образами – затишшя перед бурею. А якщо конкретніше, то дивіться. Який був попередній такий значний етап? Видворення загарбників з-під Києва, Чернігова, Сум. Ми жахнулися садизму, жорстокості цих орків, як ми їх вже звикли називати, мобілізували потужну міжнародну підтримку, накопичуємо ще швидше резерви.

В цей час противник намагається привести до ладу війська, які він вивів. Тобто переформувати або відновити боєздатність, інакше кажучи. Виведені солдати армії агресора чинять спротив повторному швидкому поверненню в бій знову. Вони підозрюють, що тепер їх хочуть просто утилізувати, щоб не було свідків того садизму, який демонстрували під Києвом та Черніговом.

Паралельно ворог трошки вже щось починає розуміти, що на всіх напрямах його план зазнав провалу. Тож він вирішив, що треба вже хоч десь щось утримати. А якщо пощастить, то, можливо, оточити й знищити сили ООС, або нарешті захопити Маріуполь.

Леонід Поляков розповів про ситуацію на фронті / Фото надано автору

Підготовка до відступу ведеться в районі Чаплинки, за Олешками. Це результат того, що ми декілька разів їх влупили в Чорнобаївці. Трошки збили з них пиху.

Важливо Це була російська рулетка, бо вони стріляли навмання, – житель Гостомеля про звірства окупантів

Тепер основне завдання тих підрозділів Росії, які зараз перебувають на правому березі, котрих ми відкинули від Кривого Рогу та Миколаєва, – максимально довго стримувати наш наступ, щоб завадити нам перекинути більше сил в Маріуполь і на Донбас.

Отже, найбільш вірогідний район тактичної активності росіян – це зона ООС. Солдати ворога намагатимуться замкнути оточення з півночі через Ізюм – Слов'янськ – Барвінкове, напрямок Краматорськ – Волноваха на півдні. Ворог хоче оточити й знищити або полонити наше угруповання, яке тримає оборону на сході.

Українські воїни захищають країну / Фото пресслужби ЗСУ

Потім своїм рабам безсловесним, яким вже лише дозовано постачають пропаганду, оголосити про епохальну перемогу. Ви ж пам'ятаєте. "Визволити" ці сепаратистські псевдореспубліки в межах адміністративних кордонів. Маріуполь, відповідно, коридор в Крим, постачання води.

Якихось, як вони кажуть, "плюшок" для свого населення з пропагандистською метою хочуть накопичити, щоб всі ті "тяготи й лішенія" через погіршення економічної ситуації хоч якось виправдати. Бо Москва, Санкт-Петербург будуть продовжувати тікати за кордон. Якщо буде загальна мобілізація, вони будуть всіма силами ухилятися.

А тому населенню, яке ще трошки зазомбоване, глибинне населення Поволжя, Північного Кавказу, Уралу не звикати до "тягот і лішеній". Їх треба продовжувати годувати ідеєю величі, попри відсутність їжі та асфальту в селах.

Зі свідчень тих росіян, які повернулися з окупованих територій, можна зрозуміти, що вони прагнуть сіяти страх серед українців. Мовляв, ви тут зажиріли. Тепер цікаво спостерігати, як ці політико-економічні моменти позначаються на справах військових.

Не пригадаю.

Там 20 мільйонів населення. Ви уявляєте? Половина України. А жодного полоненого чи вбитого немає. Мешканців цих двох мегаполісів просто немає зараз у війську.

Найближча військова частина до Москви – це Наро-Фомінськ. А це година шляху до російської столиці. Або Іваново – півтори чи дві години. З москвичів там тільки "блатні офіцери". Та і таких там мізер. Вони ж придворні. Якщо що, треба буде іти приборкувати Москву, а вони ж насправді нікого там приборкувати не будуть.

От. І уявіть, що оголосили загальну мобілізацію. Що тоді? Тоді оті вже не призовники, яких щойно чимось задурили й змусили підписати контракт, або оті відморозки, котрі нічого, крім вбивати, в житті не хочуть і не вміють, що складають основну частину армії загарбників – це одна справа. Вони вже наполовину знищені. А резервісти, в яких уже є сім'ї, робота, щось вони в житті спланували… і тут раптом – іди під українські "Байрактари", "Джавеліни", "Стугни" та іншу артилерію, авіацію.

Росіяни можуть влаштувати бунт, щоб не виконувати примхи Путіна / Фото Getty Images

Тому потрошку соваються там десь в районі Донбасу і пробують там зробити щось в Маріуполі.

Ситуація в Маріуполі

До речі, а якою буде ситуація в Маріуполі? Він стоятиме?

Спробуймо зайти трошки здалеку. Згадайте ситуацію місячної давності – станом на перший тиждень березня. Пам'ятаєте на мапі всі ті території? Чернігівська область – більш ніж половина захоплена. Сумська – майже вся.

Так само Харківська, Київська – майже половина. Луганська – більш ніж половина, практично вся Херсонська і частина Миколаївської та Запорізької, так? Уявили цю карту?

Так, щойно спробував уявити.

Тепер уявіть мапу станом на зараз: Київська – вільна, Чернігівська – вільна, Сумська – вільна, Харківська – вільна, Миколаївська – вільна, Запорізька – потроху звільняється, як і Херсонська.

За місяць відбулося багато змін. За оцінками моїх колег-коментаторів, які або, як Арестович, мають доступ до щоденної інформації об’єктивної, або такі, як, наприклад, Бутусов – щойно повернулися просто з пекла, з районів ведення активних бойових дій. За їхніми оцінками, наша морська піхота, дві бригади Нацгвардії і прикордонники з поліцією можуть протриматися ще майже місяць приблизно.

Хоча, так звані західні аналітики пророкують уже декілька тижнів, що Маріуполь має впасти за лічені дні. Сьогодні в їхніх довідках вже цього немає. Риторика змінилася, Тепер кажуть: "Вони на диво тримаються і можуть ще декілька тижнів протриматися".

Сподіваюся, що найближчим часом наше військово-політичне керівництво за підтримки західних партнерів, які постачають все необхідне, ухвалить рішення щодо деблокади. Є ще й інші військові варіанти, але їх називати не варто. Вони дозволять полегшити ситуацію довкола Маріуполя. Ав перспективі, якщо противник відмовиться виводити свої війська, ми його просто знищимо.

Шанси ворога в зоні ООС

Як події будуть розвиватися в зоні ООС, з огляду на те, що росіяни останнім часом концентрують там дедалі більше сил?

Розумієте, в чому тут тактичний нюанс? Якщо вони напирають повільно, а ми їх стримуємо – це одні механізми. Тобто вони вперто йдуть вперед, а ми їх методично знищуємо. Коли бачимо, що вже не вистачає часу їх вбивати, то можемо трошки відступити.

Ну от, ви розумієте, чим далі вони сунуть, тим легше нам громити їхні тили. При цьому ж ми їх поступово на передньому краї знищуємо. Якщо ж вороги спробують десь рвонути швидше – отже, нам буде легше заманити їх у заздалегідь підготовлений "вогневий мішок".

Приміром, влаштувати засаду і вдарити "Джавелінами", коли вони розтягнуться в колону. Ви ж багато разів уже бачили. Прилетів "Байрактар", знищив їхні установки протиповітряної оборони, потім за справу взялася авіація і все спалила. Пів години – і колони немає.

Вороги цього дуже бояться. Тому навіть коли ми трошки починаємо йти в атаку, вони все одно не поспішають йти нам навперейми. А раз не поспішають, значить це плече збільшується і ми маємо більше шансів відсікати шляхи постачання.

Оцей-от калейдоскоп вже кілька днів повторюється по спіралі потроху. Вони сіпаються, їм кортить, але колеться раз за разом. А ми своєю чергою їх вбиваємо. І в якийсь момент, очевидно, створяться умови, які будуть вже підготовлені нашим командуванням, де ми ворога зупинимо локалізуємо, оточимо і знищимо.

Тобто в ООС у них так само шансів зеро?

  • Є три чинники: час, ресурси й втрати. За загальними оцінками, угруповання, яке є у розпорядженні росіян, зараз уже поступається нам за чисельністю. Більше того, ми маємо всі можливості нарощувати свої сили.

Ці питання відстежує Генштаб. Він і визначає, за відповідними критеріями, чи готова йти в бій та чи інша посилена бригада. Такі бригади відправляють у бій, коли настає найбільш доречний момент.

Завдання наших командирів – розгромити противника з найменшими втратами з нашого боку. Постійно ведеться пошук цієї золотої середини. І шляхом оборони на деяких напрямках, наперед підготовленої чи мобільної, коли ми від рубежу до рубежу поступово відходимо, щоб менше було втрат. Одночасно завдаючи максимальних втрат противнику.

Саме це зараз спостерігається. Думаю, ми будемо й далі спостерігати на стику Харківської, Донецької, Полтавської та Дніпропетровської областей найбільш гарячі точки. Але успіхів ворог не досягне.

Також цікаво – у Маріуполі морпіхи вирвалися від ворога та з'єдналися з "Азовом": дивіться відео