Я знаю про Львівщину. З дня на день має бути урядове рішення і по нашій області. Власне Львівська ОТГ (із центром саме у Львові) буде лише однією з понад 60 запланованих об’єднаних громад, але ж які пристрасті тут вирували навколо її створення. Та що там – і досі не вщухають.
Найсвіжіший приклад – село Бірки. У Перспективному плані вони мають бути у складі Львівської ОТГ. Але буквально за кілька днів до засідання уряду, попри карантин, сільський голова скликає позачергову сесію – і голосують за приєднання до Івано-Франківської ОТГ. Голова Івано-Франкового шокований, бо свого часу кликав Бірби до своєї громади, а вони категорично відмовились.
Що ж відбулось і чому так терміново треба було ухвалювати рішення, яке фактично ні на що не впливає? Поясню. Це така собі відчайдушна спроба застрибнути в останній вагон поїзда. Звісно, зрежисована зацікавленими в ресурсах Бірок місцевими феодалами. Я розумію, важко й прикро здавати позиції, віддавати насиджені місця та пригодовані контакти. За моєю інформацією "експерти", лобісти, депутати різних рівнів, інші зацікавлені особи роблять все можливе, щоб вплинути на уряд і вихолостити Львівську ОТГ. Навіщо? Жодного здорового глузду чи стратегічного бачення. Все банально просто – тому що хтось попросив: кум, сват, брат, просто знайомий чи колишній співробітник тощо.
І таких "бірок" було багато, відколи на етапі добровільного об’єднання громад було поставлено крапку. І за формування ОТГ взялась держава.
До чого я веду?
Чомусь так сталося, що великі міста в процесі об’єднання громад, фактично, були упосліджені. Хоча методика формування ОТГ передбачала пріоритетність саме гуртування навколо великих міст, а отже, створення передусім спроможних громад. Та не так сталося, як гадалося. Хотілося б, щоб хоч на цьому, крайньому етапі уряд таки спромігся це визнати і, де є змога, виправити ситуацію. У контексті Львова – не просто приєднати кілька навколишніх сіл, а врахувати усталені роками економічні, соціальні та інфраструктурні зв’язки.
Бо місцеві князьки сьогодні є, а завтра немає. І ситуація з коронавірусом це добре показала. Гарні збудовані амбулаторії – це ще не все. У разі пандемії навколишні села не можуть не співпрацювати з обласним центром. І мова не лише про медичну допомогу, а й про такі комунальні речі, як машини та комунальні сили для дезінфекції. Об’єднання зусиль – тільки це дає в сумі потрібний ефект.
І чим це не ще один доказ сформованої Львівської агломерації?
З погляду економіки, коронавірус теж підштовхує до висновку: маленькі громади практично не мають шансів вижити. Навіть якщо досі вони себе добре почували. Частину податків цьогоріч вони втратили, решту "просіли", державні субвенції забрали. Навіть Львову буде тяжко. При тому, що є великий запас міцності, напрацьований в минулі роки.
Автор Любомир Зубач