Приватизація лісу, розлучення "по дружбі" і відкладені рішення: що приховує Макарівський райсуд

У травні 2023 року суд у селищі Макарів під Києвом став відомим на всю країну завдяки його голові Олексієві Тандиру, що збив на смерть нацгвардійця. Проте це далеко не все, що потрібно знати про цей, на перший погляд, непримітний районний суд.

Декілька місяців тому ми вже робили розслідування про Тандира, його рішення та брата-адвоката, але вирішили на цьому не зупинятися та взялися копати глибше. Цей матеріал 24 Каналу буде про, ймовірно, незаконну приватизацію земель з руки макарівських суддів, сумнівні тендери та розлучення за процедурами, що не прописані в законі.

Як відбудовували Макарівський суд?

Від Макарова під Києвом до білоруського кордону всього близько 150 кілометрів. 27 лютого 2022 року у населений пункт зайшли російські загарбники, знищивши його на 40%, розстрілявши 132 цивільних.

Після деокупації на початку квітня 2022 року Макарів досить швидко повернувся до життя та почав відбудовуватись. Уже 6 травня відновив роботу Макарівський райсуд, головний суддя якого Олексій Тандир через рік на блокпосту зіб'є нацгвардійця, чим сколихне всю країну.

Про "цікавинки" під час відбудови Київщини уже розповідали наші колеги з інших ЗМІ. Відверто кажучи, спершу ми не думали про це згадувати, оскільки воно не має безпосереднього стосунку до суддів Макарівського райсуду, однак рівень цинізму в цій історії зашкалює. Не завадило б вкотре на цьому закцентувати.

Так, доводиться припускати, що відбудова Київської області після героїчного звільнення регіону Збройними Силами відбувалась з певними, м'яко кажучи, зловживаннями. Це могло завдати шкоди бюджету на мільйони.

Відновлення даху Макарівського суду / Фото з телеграм-каналу "Макарів інформаційний"

У Каталозі відновлення Київщини 2022 було вказано, що ремонтні роботи у Макарівському суді проводило ТОВ "Тетрастрой", і обійшлося це у майже 400 тисяч гривень. Конкретно у цьому випадку підозри про розтрату немає, як і нема цифр, які викликали сумніви.

Аби в цьому впевнитись, ми перевірили акти виконаних робіт. Вони справді виявились "чистими".

Акт виконаних робіт щодо відбудови Макарівського райсуду / Надано Київською ОВА на запит 24 Каналу

Відповіддю на запитання: "Що ж не так?" – є той факт, що "Тетрастрой" числиться серед понад десятка інших компаній, які дружно фігурують у кримінальній справі про розтрату державних коштів.

Йдеться у відповідній справі саме про відбудову житла загалом на близько 400 мільйонів гривень. Акцентуємо, що відбувалось це в той період, коли країна, залучаючи міжнародних партнерів, по копійці збирала гроші на те, аби людям зі звільненої Київщини було де жити.

Окрім того, до 4 серпня 2023 року керівницею фірми "Тетрастрой" була Лащевська Ольга Дмитрівна. Проти неї після деокупації Київшини окремо було відкрито кримінальну справу за статтями про підробку документів, співучасті у розтраті майна шляхом зловживання службовим становищем. До речі, суддею у її справі є Білоцька Любава Василівна – суддя Макарівського райсуду.

За аналогічною статтею було відкрито кримінальну справу проти старшого інспектора компанії у червні 2023 року. Він, підозрюють, вніс неправдиві відомості у документацію щодо відбудови Макарівського ліцею після деокупації.

Залишається сподіватися, що слідство у справах щодо цієї та десятка інших компаній, які підозрюють в розтраті державних коштів під час відбудови Київщини, буде неупередженим, а усі винні будуть притягнуті до відповідальності.

Як приватизовували макарівський ліс?

Справа #1. Гольф-клуб

Тепер про найголовніше у нашому розслідуванні: Макарівщина багата на ліси. Звісно, через російських окупантів гуляти ними зараз небезпечно, але до повномасштабного вторгнення вони були ласим шматком для "багатих дядьків" із гаманцями повними грошей та бажанням в обхід закону щось приватизувати. І навіть українська прокуратура не могла заплющувати очі на те, що відбувається.

Розпочалась ця справа у 2014 році та взявся за неї найодіозніший суддя Макарівського суду Олексій Тандир. До речі, він тоді очолював цей суд. Якщо дуже коротко, то Тандир фактично своїм рішенням визнав законною, очевидно, незаконну приватизацію гектарів лісу, які потім стали гольф-клубом одного з ексбанкірів Гольдберга Лева Самуїловича. Але все за порядком.

Власник гольф-клубу Лев Гольдберг / Скриншот 24 Каналу з інтерв'ю ексбанкіра телеканалу "Рада"

Як зрозуміло з матеріалів справи, у травні 2014 року прокурор Київської області подав позов проти Макарівської райадміністрації, близько 30 осіб та двох товариств з обмеженою відповідальністю – "Карон Парон" та "Ландін".

Просив він визнати недійсними певні розпорядження Макарівської держадміністрації, згідно з якими землі, що належали Макарівському лісогосподарству, незаконно перейшли у власність цих ТОВ.

Наче все зрозуміло, але, вочевидь, у вас виникне запитання: що це за майже 30 людей, проти яких позивався прокурор? Усе дуже просто – це люди, що тим чи іншим боком мають причетність до компаній "Карон Парон" і "Ландін" та передали їм свої землі, отримавши їх ще у 2008 році.

Насправді ця схема не нова та досить-таки примітивна: кожен з цих людей отримав від держави 0,99 гектара лісогосподарських земель відповідно до рішення Макарівської облдержадміністрації для ведення господарства. Чому саме 0,99? Тому що для виділення земель у розмірі понад 1 гектар раніше потрібне було рішення Кабміну.

Загалом одним помахом руки влада Макарівщини віддала людям лісу площею у 27 гектарів, які потім стали частиною велетенського гольф-клубу в понад 50 гектарів.

Який вигляд має гольф-клуб GolfStream / Фото зі сайту Федерації гольфу України

Як можна було здогадатися, 15 вересня 2014 року голова Макарівського районного суду Олексій Тандир залишив без задоволення позов прокурора Київщини, фактично визнавши законною, вочевидь, незаконну приватизацію цих земельних ділянок. Пояснив він це тим, що доводи прокуратури нібито не є обґрунтованими, і мовляв, "не бачить підстав".

Зрештою, чи був у нього вибір ухвалити інше рішення? Вочевидь, так, оскільки через декілька років судової тяганини Апеляційний та Касаційний суди ухвалили рішення на користь прокурора (про це детальніше згодом).

А зараз трохи про те, хто став фактичним власником цих всіх земель та хто стоїть за ТОВ "Карон Парон" та ТОВ "Ландін". Отже, це Гольдберг Лев Самуїлович – бізнесмен, сусід Фірташа та Ющенка, власник гольф-клубу "Гольфстрім" у селі Гавронщина Макарівського району.

Ми дійшли такого висновку, дослідивши історію змін засновників та керівників цих двох компаній та, крім того, просто-таки по карті пробили розташування земельних ділянок, вказаних у рішенні суду. Так і вдалось встановити, що на цих землях ніякі не приватні сільськогосподарські угіддя, а гольф-клуб "Гольфстрім".

Де розташований гольф-клуб "Гольфстрім" під Києвом: дивіться на карті від Google maps

Після рішення Тандира справа відправилась до Апеляційного суду Київської області, де:

• позов прокурора таки задовольнили;
• визнали незаконним і скасували рішення Макарівського суду, розпорядження голови Макарівської райдержадміністрації;
• визнали недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки;
• витребували їх на користь держави.

Знову у Макарівському суді цю справу розглядав ні, не Тандир, а суддя Мазка Наталія Броніславівна – у березні 2023 року вона, до речі, пішла на пенсію. Але тоді на дворі був листопад 2016 року. Мазка 1 листопада задовольнила позов прокурора та ухвалила відкрити провадження у цій справі, призначивши наступне засідання через 1,5 місяця – тобто 16 грудня. А вже на тому засіданні вона відмовила прокурору в позові.

Потім була знову апеляція та рішення на користь прокурора. Інша сторона спору намагалася оскаржити це рішення. Усе дійшло до Касаційного цивільного суду Верховного суду, де все-таки було рішення на користь прокурора.

Попри це рішення Касаційного Верховного суду, "Гольфстрім" працював до початку повномасштабного вторгнення. Після 24 лютого 2022 року окупанти пограбували клуб та замінували величезну його територію. Як нам відповіли в компанії, українські сапери зараз мають багато роботи – їм не до розмінування полів для гольфу.

Представниця "Гольфстріму" відповіла, що клуб не працює / Скриншот 24 Каналу

Ймовірно, що уже після нашої перемоги "Гольфстрім" відновить свою роботу. Зокрема, на території, якою, вочевидь, почав користуватися незаконно.

Аби прояснити ситуацію, ми звернулися до прокуратури. Там нам відповіли, що зробили усе можливе, аби по документації відповідні земельні ділянки належали державі.

Було вжито заходів представницького характеру на захист інтересів держави. Витребувано та визнано за державною в особі Кабінету Міністрів України право власності на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення,
– йдеться у відповіді на наш запит.

Також там зазначено, що питанням здійснення "якоїсь діяльності" на вказаних земельних ділянках, що уже належать державі, повинні займатися у Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру.

"Добре", – подумали ми та надіслали ще запит у цю службу з цим же питанням: чому на державних землях гольф-клуб, чи законно це?

Нам чесно відповіли, що нічого не знають, оскільки після початку повномасштабного вторгнення ніхто ніякі перевірки – планові чи позапланові – не проводить згідно з постановою Кабміну.

Більше по цьому кейсу додати нічого. Проте поставте собі питання: який шанс, що після закінчення війни справедливість затріумфує?

Справа #2. Екснардеп

У іншій справі щодо приватизації лісу з руки суддів Макарівського суду фігурує колишній депутат Верховної Ради від "Нашої України" Давиденко Андрій Анатолійович.

За тією ж самою схемою, що ми описали вище, у розпорядженні цього ексобранця та Гусар Вікторії Романівни (помічниці однопартійця Давиденка Ігоря Тарасюка) опинились земельні ділянки у макарівському лісі, загальною площею у 5,22 гектара, де він собі збудував розкішний будинок.

Розташування оселі Давиденка в Макарівському лісі: дивіться на карті від Google maps

А тепер про те, як справа скакала по судах.

• Позов подав заступник прокурора Київської області. Тандир вирішив повністю відмовити в його задоволенні, оскільки "суд не зміг встановити протиправність у приватизації відповідних ділянок".
• Уже апеляція була на користь прокурора, після чого справа перейшла до Мазки. 17 серпня 2018 року вона ухвалила призначити підготовче засідання у цій справі аж через рік – 7 червня 2019 року.
• Урешті-решт кінцеве рішення Мазка ухвалила у 2021 році, у якому визнала приватизацію законною, оскільки прокурор "не зміг довести", що оці всі землі з нерухомістю екснардепа – "єдиний масив". Навіть відповідна експертиза не допомогла це встановити.

Водночас захищати прокурора ми не будемо, адже у цій справі він також, так би мовити, відзначився, про що прямим текстом написали в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. До речі, там також назвали хибними обґрунтування у рішенні Мазки, що й не дивно, у принципі.

А от що стосується прокурора, то він подав негаторний позов, замість віндикаційного.

Важко відповісти, чому заступник прокурора не знав те, що вчать студенти юрфаків на першому курсі. Тим паче коли вирішується доля державних земель. У цьому кейсі у підсумку вони в руках нардепа, а не України.

Як Тандир "допомагав" розлучатися?

Справа #1. Чекмишев

Погодьтеся, дуже добре мати всюди зв'язки. Скажімо, якщо ти розлучаєшся, мати вихід на голову суду Олексія Тандира.

Олексій Тандир / Фото з фейсбуку Макарівського райсуду

Цією справою поділився з нами адвокат Дмитро Семашко: його підзахисна звернулась до суду, через те що її колишній чоловік після розлучення "не визнає майно (надбане під час подружнього життя – 24 Канал) спільною сумісною власністю" та позбавив її доступу до будинку та автомобіля.

Спершу справа потрапила до Наталії Мазки, однак Чекмишев Олександр Вікторович – саме так звати чоловіка підзахисної Семашка – заявив, що йому нібито не прийшла повістка до суду.

Досвідчений юрист вам скаже, що так роблять, коли хочуть перенаправити справу до іншого судді. Зрештою, так і сталося – справу розглядав Тандир.

Своїм рішенням тодішній голова Макарівського райсуду визнав Чекмишева єдиним власником будинку зі земельною ділянкою вартістю у понад мільйон гривень та автомобіля Skoda Yeti вартістю у понад 300 тисяч.

Жінка, як це визначено законом, хотіла отримати:

• половину будинку;
• половину від суми вартості автомобіля;
• половину землі, надбаної за час подружнього життя.

Тандир відхилив позов, бо відповідний будинок нібито уже "не існує", адже його трохи перебудували. А щодо машини відхилив тому, що в суду не було будь-яких доказів реєстрації вказаного автомобіля у підрозділах Національної поліції за Чекмишевим, а позивач не подавав клопотання про витребування інформації з сервісного центру МВС.

Феміда стала на бік жінки. Рішення Апеляційного та Касаційного судів були на користь позивачки. У них, окрім того, йшлося про те, що ніякої великої перебудови будинку не відбулося. Намагаючись схитрити, Чекмишев просто-таки перереєстрував зайвий раз житло на себе.

Справа #2. Міщенко

У іншій подібній справі Тандир розлучав Міщенка Івана Дмитровича з його жінкою. Ми поспілкувалися з пані Наталею Міщенко: вона запевнила, що дізналася про позов випадково, коли забігла в суд.

Тобто фактично Тандир хотів розлучити подружжя без згоди на це однієї зі сторін. Згідно з українським законодавством це не є законним. Важливо, що рішення Апеляційного суду було на користь жінки – парі дали "час на примирення". І воно є ще одним свідченням того, Тандир міг розлучити подружжя не за законною процедурою.

Загалом історія пані Наталії викликає щирі співчуття, адже, окрім того, що суд "забув" надіслати їй повістку про початок розгляду справи щодо її ж розлучення, у неї згорів будинок, до того ж було діагностовано онкологію.

За її ж словами, чоловік хотів розлучення, адже знайшов коханку з цілим житлом. У результаті пара таки розлучилася. Однак обурює, що сталося це без відома однієї зі сторін.

Ми вирішили сконтактували з Іваном Міщенком. Він спершу нам сказав, що був на судовому засідання, однак потім на уточнювальне запитання відповів, що стояв неподалік від суду, коли Тандир розглядав справу. Також він запевнив, що його жінка просто-таки бреше, оскільки їй нібито не могли не повідомити про розгляд справи. Зрештою, можете все почути самі на записі телефонної розмови.

Суддя Тандир і розлучення Міщенків: відео 24 Каналу

Ми стежимо за Макарівським судом!

Наостанок про ще одну цікаву кримінальну справу, яка зараз лежить у Макарівському районному суді в кабінеті Білоцької Любави Василівни. У ній йдеться про можливу розтрату понад 400 тисяч гривень на відбудові дороги в Макарівському районі. Підозрювана – Пелешок Юлія Василівна, колишня голова Колонщинської сільської ради.

За версією слідства, 7 років тому хоч і не був завершений ремонт дороги, Пелешок підписала акт виконаних робіт та довідку про вартість будівельних робіт з недостовірною інформацією. Як наслідок, сільська рада перерахувала підряднику майже півмільйона бюджетних коштів собі у збиток.

Кримінальну справу проти колишньої голови було відкрито восени минулого року – тобто рік тому. Відтоді жодного прогресу в її розгляді немає, засідання постійно переносять. Наприклад, наступне призначили на 4 листопада 2023 року. Тому є підстави переживати, що справу намагаються затягнути, аби потім закрити.