За це чинному президенту велика дяка. Зокрема, за те, що він спромігся цю реформу бодай запустити, адже країні просто конче було потрібно оновити суддівський корпус часів Януковича. До реформи на 9 тисяч служителів Феміди, якщо й припадав один такий, який хабарів не брав – його можна було б у Книгу рекордів Гіннеса записувати, як восьме диво світу.
Читайте також: Найгучніші справи, які доводять подвійні стандарти Адмінсуду Києва
Напевно в Україні натепер просто немає інституції, кому громадяни довіряють менше, ніж суддям. І це при тому, що в служителів Феміди просто необмежені повноваження: вони можуть з власної примхи буквально поламати долю простої людини, нізащо запроторивши її за грати, а можуть виправдати відвертого злодія, який виявиться достатньо багатим та спритним, щоб вчасно занести судді хабар. Й в обох випадках останні зазвичай залишаються безкарними, адже окрім законодавчо передбаченого імунітету, мають вони й кругову поруку – з суддями апеляційних інстанцій, з прокурорами та слідчим, з якими вони давно вже всі породичалися.
Те, що цю систему треба було змінювати – сумнівів не було жодних й очікування від судової реформи були в українців захмарні. Тим більше, що ми ж мали приклад вельми вдалого реформування не менш корумпованої структури, аніж вітчизняний суддівський корпус (Державтоінспекцію МВС – Прим. авт.). Структура була настільки гнила, корумпована й користі від неї країні не було жодної, що ДАІшників просто розігнали й понабирали нових патрульних. Різниця між ними разюча: за часів ДАІ мене спокійного і обережного водія мінімум два рази на рік гарантовано зупиняв колядувальник на дорозі сержант Петренко й таки розкатував мене на 100-200 гривень хабара. Думаю, подібне у всіх було.
Пам'ятаю, якими популярними були книжки з порадами, як відбитися від ДАІшника, який вимагає хабар, цілі сайти й спільноти були з прикладами з життя, адвокати й юристи свої телефони допомоги рекламували і пропонували їм одразу дзвонити, щойно інспектор ДАІ зупиняє. Але тепер все стало непотрібним й нові патрульні копи хабарів не беруть і навіть не вимагають їх. Саме такого ми очікували й від судової реформи.
На жаль, не сталося! Взагалі не сталося. Судова реформа, якою дуже пишається Петро Порошенко, розказуючи, який відсоток нових облич зайдуть тепер до оновленого суду, вона відверто провалилася. Адже і до оновленого Верховного суду, після численних конкурсів та відборів, після люстрацій і перевірок, після втручань громадськості й застережень про неприпустимість таких дій від американського посла, до нашої оновленої верховної Феміди на 198 вакансій потрапляють щонайменше 46 старих суддів. Ті, які невзмозі пояснити, окрім як хабарями, звідти в них шикарна нерухомість й автівки. І вони знову проходять до оновленої Вищої Феміди країни... Ті 46 суддів, яких викривали на оголошені неправомірних вироків. Проходять ті 46 суддів, які є плоттю від плоті тієї гнилої, корумпованої та вкрай нахабної від розуміння своєї безкарності попередньої судової системи.
Оновлений Верховний суд й новостворенний Конституційний суд – це для країни, звісно, величезне досягнення, величезна діжка меду. От тільки буде там шонайменьше чверть старих й корумпованих суддів, які туди таки пролізли. І вони в тій діжці меду чималенька ложка гною. І ви хоч що мені кажіть, але якщо в діжці меду ложка гною, то для мене уся діжка стає діжкою гною. Той увесь гній, який таки проліз до Верховного суду дуже швидко усіх перетворить на собі подібних.
А судова реформа провалилася, як би Петро Порошенко не радів тому, що відсоток нових обличь в оновленому суді – чималий.
Читайте також: Не конкурс, а його імітація: про результати перших співбесід до Верховного Суду