Нові зображення, оприлюднені Європейським космічним агентством (ESA), демонструють долину Шалбатана – величезну систему древніх каналів поблизу марсіанського екватора. Її довжина сягає приблизно 1300 кілометрів. Знімки були зроблені стереокамерою високої роздільної здатності HRSC, встановленою на орбітальному апараті Mars Express, пояснює 24 Канал.
Дивіться також Зонд NASA Psyche показав Марс таким, яким ми його раніше ніколи не бачили
Планетологи звернули увагу на так звану "хаотичну місцевість" – ділянки поверхні з тріщинами та безладно розкиданими кам'яними блоками. Вважається, що такий рельєф виник після танення підземного льоду, через що поверхня почала провалюватися.
У регіоні долини Шалбатана цей хаотичний рельєф простягається вздовж звивистих каналів, які, ймовірно, сформувалися приблизно 3,5 мільярда років тому внаслідок масштабних повеней. За оцінками дослідників, величезні об'єми підземних вод вирвалися на поверхню та стрімко прорізали марсіанський ґрунт.
Основний канал, який видно на нових знімках, має ширину близько 10 кілометрів і глибину приблизно 500 метрів.
Подібний рельєф уже неодноразово спостерігали в інших регіонах Марса,
– зазначають в ESA
Долина Шалбатана / Фото ESA
Знімки також демонструють складну геологічну історію планети. Вчені припускають, що долина Шалбатана колись могла бути значно глибшою, але поступово заповнилася осадами, вулканічним попелом та іншими матеріалами.
Темні синьо-чорні ділянки на поверхні, імовірно, є вулканічним попелом, який переносили марсіанські вітри,
– кажуть фахівці ESA.
Окрім цього, у регіоні помітні ударні кратери, зморшкуваті хребти та ізольовані гірські масиви. Усе це вказує на багатомільярдну історію катастрофічних повеней, лавових потоків та ерозії.
Ймовірний вулканічний попіл на пагорбах / Фото ESA
Особливий інтерес для науковців становить те, що такі регіони можуть зберігати сліди часів, коли Марс був теплішим і значно вологішим. Долина Шалбатана впадає у рівнину Хриса – одну з найнижчих областей планети. Частина дослідників вважає, що саме там у далекому минулому міг існувати древній океан.
Долина Шалбатана на знімках Mars Express / Фото ESA
Місія Mars Express працює на орбіті Марса з 2003 року та залишається однією з найдовговічніших у дослідженні Червоної планети.
24 Канал нагадує, що за понад два десятиліття апарат допоміг виявити численні ознаки водного минулого Марса, дослідити поклади льоду та навіть отримати дані, які можуть свідчити про наявність рідкої води під південною полярною шапкою планети.
Як працює Mars Express і його камера HRSC?
Орбітальний апарат Mars Express працює навколо Марса з 2003 року та залишається однією з найуспішніших місій Європейського космічного агентства. Його головне завдання – дослідження поверхні, атмосфери та геологічної історії Червоної планети.
Особливу роль у місії відіграє камера HRSC – High Resolution Stereo Camera. Вона здатна одночасно створювати кольорові та тривимірні зображення поверхні Марса з високою деталізацією. За даними ЄКА, камера отримує знімки з роздільною здатністю приблизно до 10 метрів на піксель, а окремі ділянки може фіксувати з точністю до 2 метрів.
HRSC працює за принципом "pushbroom"-сканування, пояснює Німецький аерокосмічний центр (DLR). Замість традиційного фотографування всієї сцени камера послідовно зчитує поверхню рядок за рядком під час руху апарата над планетою.
Усередині системи розташовані дев'ять окремих сенсорних ліній, які одночасно знімають місцевість під різними кутами. Саме це дозволяє створювати стереозображення та будувати точні тривимірні карти рельєфу.
Як працює HRSC на борту Mars Express / Фото ESA
Науковці вважають HRSC однією з найважливіших камер в історії дослідження Марса.
Камера HRSC допомогла скласти глобальні кольорові карти планети, виявити сліди древніх річок і озер, а також знайти регіони, де в минулому могла існувати вода,
– зазначається в дослідженні опублікованому в Planetary and Space Science.
Чи можливі подібні катастрофічні потопи на Землі?
Хоча марсіанські повені здаються фантастичними, Земля також переживала катастрофічні потопи планетарного масштабу. Одним із найвідоміших прикладів вважаються так звані Міссульські повені в Північній Америці наприкінці льодовикового періоду.
Що тоді сталося?
Близько 15 тисяч років тому величезне льодовикове озеро Міссула періодично проривало крижану дамбу. Унаслідок цього гігантські маси води зі швидкістю до 130 кілометрів на годину проходили через території сучасних штатів Вашингтон та Орегон, буквально вирізаючи каньйони та змінюючи рельєф. Геологи вважають, що подібних повеней могло бути понад 40.
Повертаючись до Марса, такі події допомагають ученим краще зрозуміти ландшафти червоної планети. Дослідники порівнюють канали та ерозійні структури на Марсі із земними слідами мегаповеней, щоб оцінити об'єми води, швидкість потоків та масштаби руйнувань на Червоній планеті.
Крім історичних прикладів, сучасна Земля також стикається з дедалі небезпечнішими повенями. Вчені попереджають, що через глобальне потепління атмосфера утримує більше вологи, а це підсилює екстремальні зливи та раптові паводки. Подібні явища вже спостерігалися, зокрема, під час катастрофічних повеней у Техасі та південній Африці останніх років, як розповідає Live Science.