Які таємниці ховали запечатані зразки місячної породи?

Науковці офіційно розпечатали місячне каміння, яке перебувало під замком понад п'ятдесят років. Вони виявили хімічні підписи, що суперечать багаторічним припущенням про склад супутника Землі, пише SciTechDaily.

Дивіться також Гігантська ракета NASA, яка доставить людей до Місяця, знову на стартовому майданчику

Дослідницька група під керівництвом фахівця з Університету Брауна провела ретельний аналіз матеріалів, зібраних під час останньої експедиції програми Apollo. Об'єктом дослідження стала вулканічна порода з регіону Таурус-Літтров, у якій було зафіксовано незвичайні сполуки сірки.

Цікаво, що виявлений матеріал містить сірку, яка має значний дефіцит сірки-33, одного з чотирьох стабільних ізотопів цього елемента. Такі показники суттєво відрізняються від стандартних значень, які зазвичай фіксують у земних гірських породах.

Учені зазначають, що ізотопне співвідношення діє як своєрідний хімічний відбиток пальця, що вказує на походження матеріалу. Раніше вважалося, що Місяць і Земля мають ідентичні показники ізотопів кисню, тому дослідники очікували побачити таку ж схожість і в ізотопах сірки. Однак Джеймс Доттін, провідний автор дослідження, зауважив, що результати виявилися абсолютно протилежними очікуванням.

Звідки взялися зразки

Матеріал для аналізу був отриманий завдяки роботі астронавтів Джина Сернана та Гаррісона Шмітта, які вбили порожнистий металевий циліндр у місячну поверхню на глибину близько 60 сантиметрів. Після повернення на Землю цей зразок герметично запечатали в середовищі гелію в рамках спеціальної програми NASA.

Доступ до цих недоторканих скарбів науковці отримали лише нещодавно, скориставшись методом вторинної іонної мас-спектрометрії. Ця надточна техніка була недоступною у 1972 році, що й підтвердило далекоглядність науковців минулого століття.

Коли Джеймс Доттін уперше побачив отримані дані, він був вражений настільки, що навіть засумнівався у правильності проведених розрахунків. Проте після повторної перевірки підтвердилося: ізотопні співвідношення справді сильно відрізняються від усього, що вчені бачили на Землі.

Як це можна пояснити?

Наразі розглядаються два основні пояснення цієї аномалії:

  • Перша теорія, описана в Journal of Geophysical Research: Planets, пов'язана з раннім середовищем Місяця. Якщо супутник колись мав тонку атмосферу, взаємодія сірки з ультрафіолетовим світлом могла призвести до зниження рівня сірки-33. Це означало б наявність механізму обміну матеріалом між поверхнею та мантією, що особливо цікаво, адже на Місяці, на відміну від Землі, відсутня тектоніка плит.
  • Друга гіпотеза звертається до самого моменту народження Місяця. Згідно з теорією гігантського зіткнення, супутник утворився з уламків після удару Землі та космічного тіла розміром з Марс, яке називають Тея. Якщо Тея мала відмінний від Землі склад сірки, цей унікальний підпис міг зберегтись у місячних надрах до наших днів.

Наразі наявні дані не дозволяють надати перевагу жодному з варіантів, тому вчені сподіваються на подальші порівняльні дослідження зі зразками з Марса та інших небесних тіл.