Берегово

У Береговому розташовані відомі в усьому СНД термальні басейни. Це те, за чим їдуть 90% усіх туристів. А все через унікальність води, аналоги якої є лише в трьох місцях планети – на Сахаліні, в Новій Зеландії та Ісландії. Заповнюється басейн зі свердловини завглибшки понад 1 кілометр. Каламутний вигляд басейну свідчить про наявність корисних мінералів, тому вода у басейні просто не фільтрована. За будь-якої погоди її температура становить – 33 градуси за Цельсієм.

Хуст

Для огляду центральної частини міста, вистачить всього 1-ї години, а от щоб дійти до Хустського замку, потрібно йти пішки ще одну годину. І хоч замку, як такого вже нема, сюди варто прийти заради неймовірних краєвидів.

Дивлячись на ці руїни, важко повірити, що колисьзамок славився своєю неприступністю. Збудований ще в 11 столітті, він обороняв соляні копальні в Солотвино від численних зазіхань. Його не змогли взяти ні Габсбурги, ні татари, ні турки. Зате зруйнувала природа. Блискавка влучила прямісінько в порохову вежу.

Виноградів

Сама назва міста — Виноградів натякає, що без дегустації вина ви звідси не поїдете. Виноградні грона тут усюди: на ліхтарях і пам'ятниках. Раніше місто могло похвалитися підземеллями у 350 метрів, наповненими бочками з вином. Зараз вони порожні, та й нікого туди не пускають. Проте засмучуватися не варто – в цьому районі більше 50 виноробів, які продовжують традиції своїх прадідів.

У володіннях Михайла Поличка декілька гектарів виноградників. З одного, восени у бочки, перетікає аж 4 тисячі літрів вина. Та особлива гордість — саме ця плантація, на якій ростуть 250 сортів винограду. Годинна екскурсія – і ви вже знаєте всі тонкощі вирощування винограду, і навіть обізнані про різні статі лози: є жіноча, чоловіча, бувають і різностатеві.

У 1919 році під час Першої світової війни полонені італійці викопали великий погріб. Вони досконало володіли секретами зберігання вин. Уже майже століття, сімейство Парасків зберігає тут свої скарби – 2,5 тисячі літрів вина. У будь-яку спеку тут – 14 градусів.

Іза

У селі Іза на Закарпатті існує єдина в Україні оленяча ферма. Її історія розпочалася ще 28 років тому, коли з Калінінградської області привезли 66 оленів. Зараз на фермі є 280 оленів. Для комфорту плямистих тут є 57 гектарів — і річка, і ліс, і галявини. Першим зустрічає гостей Малиш. Йому вісімнадцять років, а це — дуже поважний вік. Зрештою, половина оленів, яких тут можна побачити, діти Малиша.

До їжі вони не надто вибагливі та із задоволенням їдять сіно і зерно. Його тут на рік запасають аж 27 тонн, тобто по 100 тисяч кілограмів пшениці на одного рогатого. Аби побачити усе стадо — краще приходити ввечері чи вранці, коли тварин годують. Запах зерна вони чують за сотні метрів, і де б не були — поспішають на обід.

Лисичово

Єдина в Україні водяна кузня-гамора й досі працює на Закарпаттів селі Лисичово. За останні 250 років на кузні практично нічого не змінилося. Хіба що кількість робітників. Раніше молоти обслуговували 15 ковалів у три зміни, зараз лише 4.

Ідея водяної кузні досконала у своїй простоті. З греблі в резервуар затікає 80 кубічних метрів води. Одним рухом помічник відкриває шлюз і вода поступово падає на колесо, чим приводить у рух молот. Сила води така, що за один його оберт 150-кілограмовий молот вдаряє 18 разів. Та й один такий удар – 4 кінських сили.