Варто лише заглянути у перше ліпше подвір'я й на власні очі побачити увесь процес виробництва. Пані Марія плете кошики з 10-ти років. Зізнається — процес складний. Яким би не був виріб, кожну окрему гілку потрібно 20 разів взяти в руки, доки її нарешті почнуть виплітати.
У жовтні на свято Покрови все село відправляється зрізати гілки. Зі свіжої лози неможливо нічого зробити, надто легко ламається. Аби вона стала гнучкою, її кілька годин виварюють у великому казані. Потім чистять, підсушують і на декілька місяців залишають у коморі, щоб вистоялась.
Як тільки приходить зима, майстри беруться до роботи. Спочатку роблять заготовки дна, а далі поступово плетуть угору. Одна сім'я за зиму може підготувати до півтисячі кошиків. Головне, щоб вистачило лози. Іноді трапляються неврожайні роки, тоді її доводиться закуповувати в навколишніх селах або й навіть вирушати на пошуки в сусідні області.
До речі, поруч з полями, де жителі Ізи висаджують лозу, розташована ароматна Долина нарцисів. Немов знаючи, що на початку травня в українців безліч вихідних — вони розцвітають саме в цей період. Подібні нарцисові галявини можна знайти лише в Альпах, гірських районах Балканських країн та Румунії. Однак, вони є значно меншими і шукати їх треба високо у горах, а у нас — посеред сонячного Закарпаття.