Архів
Курси валют
Погода
      youtube @24
      Loading...
      google @24
      RSS СТРІЧКА
      Загальний RSS

      Топ новини

      Відео новини

      Топ-5 українців, які здивували креативними рішеннями

      Своїм успіхом ця п'ятірка завдячує винахідливості. Як підняти вартість непотрібних коштовностей у кілька разів? Як безпечно та дешево переправити найбільший діамант світу до Штатів? Або змусити уряд підписати закон про введення подушок безпеки у базову комплектацію? Їм вдалося розкрити закони генетики на прикладі мух та заручитися підтримкою культових співаків через інновації в навушниках.

      1. Джеймс Юрченко – легендарний інженер, який працював з Apple

      Кремнієва долина – місце магнетичне. Тут розробляли дирижаблі, перший радар, комп'ютерні процесори та Інтернет. Стенфордський університет не лише готував потужні кадри, а й заохочував їх до практичних розробок. Його випускники відкривали в тісних гаражах свої перші офіси, які за кілька десятків років перетворювалися на мультимільярдні корпорації, як Apple та Hewlett-Packard.

      Джеймс Юрченко потрапив у фірму, до якої імениті компанії стають у чергу. І саме від його умінь залежить, чи вдасться їхнім продуктам захопити масовий ринок.

      Читайте також: Топ-5 молодих українців, які своїм талантами прославляють нашу країну

      Інженер народився у США, але його коріння з України.

      Моя бабця народилася на території України, а дід у селі по той бік річки. Певний час прожив у Одесі, далі багато подорожував, зокрема, побував у Греції. Потім повернувся додому, аби одружитися з бабцею. Разом вони емігрують до Аргентини, а звідти приблизно у 20-их – до Америки,
      – розповів Джеймс Юрченко.

      В Аргентині дід легендарного інженера займався м'ясом, у Штатах – працював з металами, доглядав територію заміського клубу. Йому вдасться забезпечити сину хорошу освіту – той стане фармацевтом. А от онук піде іншим шляхом – вступить до Стенфордського університету вивчати мистецтво, зокрема, скульптуру. Втім, статичні статуї його не цікавили, усі роботи були механічними: реагували на вітер, звук чи світло. Так він навчиться зварювати й подружиться з електронікою.

      Джеймс Юрченко не має інженерної освіти

      На початку 1970 року Девід Келлі заснував компанію продуктового дизайну, яка згодом отримала назву IDEO. Джеймс Юрченко не мав інженерної освіти, але його різносторонні навички стали головним аргументом, який допоміг влаштуватись на роботу.

      Читайте також: Ольга Хохлова – українська дружина Пабло Пікассо

      Першими серйозним клієнтом стала компанія Apple. Одного дня Стів Джобс замовив спроектувати мишку для нової моделі комп'ютера. Хлопцям нічого вигадувати не довелось – у лабораторному центрі компанії "Ксерокс" уже були прототипи. Єдине, пристрій коштував близько 400 доларів, а Джобс хотів опустити ціну до 15. Насамперед, потрібно було зробити прототип.

      Нам потрібно було знайти правильну кульку. Та, що для пінг-понгу, надто легка. А потім хтось згадав, що у його дезодоранті теж є, тож ми пішли у крамницю,
      – згадує Джеймс Юрченко.

      Хлопці вийняли її, накрили кришкою від масельнички і почали водити по столу. Тут же інженери зрозуміли найбільшу помилку "Ксерокса" – їхня мишка була надто точною і, відповідно, нашпигована завеликою кількістю електроніки. Юрченко надихнувся грою атарі і спроектував усе простіше. Стіву Джобсу модель сподобалася, єдине дратувало, що кулька під час руху створювала шум, тому попросив покрити її гумою.

      У 1974 році, коли у світ вийшов комп'ютер Apple Lisa, людство вперше почало масово користуватися мишкою, а Юрченко почувався гордим, що його розробка тепер на столах у всьому світі. Принцип, який вони тоді винайшли, застосовували у всіх пристроях упродовж наступних 15 років, доки не винайшли оптичну мишку.

      Кульку для першого прототипу комп'ютерної мишки взяли з дезодоранта

      Співпраця з Apple стала хорошою рекламою для IDEO і принесла нові замовлення. При чому найрізноманітніші: від меблів до медичних пристроїв. На початку 1980 років, компанія IDEO почала працювати з Metaphor Computer Systems. Їм спало на думку позбутися надокучливих кабелів, а от уже на плечі Юрченка лягло, як додаткові технологічні рішення вмістити у стандартний об'єм мишки, клавіатури та й усіх інших частин.

      Пристрій "Палм 5" зараз називають попередником смартфонів. Керівництво попросило, аби дизайнери IDEO зробили його ще меншим, зрозумілішим і простішим у користуванні. Таким, щоб сподобався простим людям, а не інженерам. Юрченко запропонував використати клейку речовину, яка після нагрівання ставала рідкою, а, застигнувши, міцно утримувала всі нутрощі та металеве покриття. Якби довелося відкрити гаджет, то треба було б знову нагріти корпус. Але ця опція їм не згодилася, "Палм 5" був дуже надійний, а компанія продала десятки мільйонів пристроїв.

      Читайте також: Джозеф Конрад – класик британської літератури з українським корінням

      Зараз Джеймс Юрченко на пенсії. Зізнається, що досі й експериментує з електронікою та вдосконалює те, що потрапляє під руку.

      "Якщо вам щось не подобається, то змініть це. Якщо ви купили стіл і вас щось не влаштовує, візьміть пилку та переробіть. Якщо щось не використовуєте, то викиньте. Ми з дружиною часто ходимо в походи. І, купивши рюкзак, відрізаємо все, чим ми не користуємось. А потім дивимось на інших мандрівників, а у них усе, як на малюнку", – порадив Джеймс Юрченко.

      2. Гаррі Вінстон — найвідоміший ювелір ХХ століття родом з України

      У стрічці "Джентльмени віддають перевагу білявкам", де Мерилін Монро співає, що діаманти найкращі друзі дівчат, в одному приспіві акторка промовить: "Гаррі Вінстон, розкаже мені все про них". І хоч у цей момент на ній були коштовності іншого бренду, але в ті часи діаманти найбільше асоціювалися саме з його іменем.

      Мерилін Монро згадала Вінстона в одній із пісень

      Батьки Гаррі емігрували з території України у 1890 році. Коли він народився, батько вже володів невеличкою ювелірною крамницею на Манхеттені. З ранніх років хлопчина проводив час у майстерні, так би мовити, тренував око і нюх на коштовності.

      Талант до ремесла проявився швидко. У 12 років він, зайшовши у ломбард, розпізнав за 25-центним камінцем смарагд на два карати. Наступного дня його продадуть за 800 доларів.

      У 24 роки Гаррі відкриває власну фірму. На той момент грошей було не надто багато. Єдине, що він міг собі дозволити – скуповувати з молотка родинні коштовності американських магнатів. Переважно це старомодні прикраси, які багатії вже не бажали одягати. Гаррі натомість виймає камінці, переплавляє метали і компонує їх в абсолютно новому дизайні.

      Бізнес процвітає, і в 1932 році Вінстон відкриває ательє на головній вулиці Нью-Йорка – 5 Avenue. За три роки станеться переломний момент, що забезпечить йому неофіційний титул короля діамантів. За 700 тисяч доларів йому вдасться придбати, на той час, третій за величиною камінь у світі – Джонкер. Зазвичай такі камінці прибирали собі до рук королівські родини, але після Першої світової часи та пріоритети змінились.

      Читайте також: Лемкін і Лаутерпахт – львівські євреї, які змінили міжнародне право

      Одразу почалися дебати, як найбезпечніше переправити його з Південної Африки. Рішення Вінстона приголомшить усіх: безцінний пакунок відправлять звичайною поштою. Доставка обійдеться ювеліру у 64 центи. Упродовж року камінь досліджували, аби зрозуміти, як найкраще його розділити. У підсумку вийшло 12 камінців, за які ювелір вторгував 12 мільйонів.

      Ця історія довго не сходила з газетних шпальт, журналісти смакували найменшими подробицями. Вінстон зрозуміє, що такі камінці приносять йому не лише гроші, але й славу. Через його руки пройде третина найвідоміших та найбільших діамантів ХХ століття. Президент Варгас, Лібертадор, Індійський бріолет, що прикрашав головний убір Махараджі.

      Найзнаковішим у цій колекції стане діамант "Хоуп". Він належав французьким королю та королеві Марії-Антуанетті і Людовікові 14-му, після революції перейшов до Англії у володіння короля Георга IV, а відтак опинився у власника видання Вашингтон пост. За цим камінцем закріпилася лиха слава, доля усіх його власників була трагічною. Можливо, щоб розвіяти прокляття, Гаррі передасть цей скарб у Залу дорогоцінного каміння та мінералів. І знову через звичайне поштове відділення за 152 долари.

      Гаррі Вінстон з діамантом Хоуп
      Гаррі Вінстон тримає діамант "Хоуп"

      Страхова компанія заборонить ювеліру фотографуватись. У газетах могли з'являтися світлини тільки зі спини. 1952 року журнал Life підрахує, що у володіннях Гаррі була друга за величиною колекція історичних каменів після британської королівської родини. Зрештою, його клієнтками були Єлизавета друга та герцогиня Віндзорська.

      З каблучкою від Гаррі Вінстона Річард Бартон робив пропозицію Елізабет Тейлор, як і багатій Арістотель Онасіс Жаклін Кеннеді.

      Читайте також: Даррен Аранофскі – культовий режисер розповів про українське коріння

      Ювелір докладав усіх зусиль, аби про його прикраси не переставали говорити. І саме він першим здогадався позичати голлівудським зіркам коштовності для церемонії "Оскар". Уперше це відбулося ще у 1944 році і триває й досі.

      Ось, до прикладу, Гвінет Пелтроу та Холлі Беррі з перснем.

      Гвінет Пелтроу Холлі Беррі

      Шаліз Терон та Ніколь Кідман.

      Шарліз Терон Ніколь Кіндман

      Винахідливий ювелір любив повторювати: "Люди будуть задивлятись. Нехай прикраси будуть вартими того."

      3. Хелен Петраускас – українка, завдяки якій компанія Ford ввела подушки безпеки

      Важко порахувати, скільки життів устиг врятувати цей пристрій. Винайдений ще у 50-х роках минулого століття, він, здавалося, мав достатньо очевидних переваг, аби знайти своє місце в салоні автомобіля. Утім на масовий ринок така система безпеки вийде лише на початку 90-х, переживши брудні піар-кампанії та корупційні домовленості на найвищих політичних щаблях.

      Першими за вдосконалення подушок безпеки взялася "Дженерал Моторс", провідний американський виробник. Більше того вони хотіли на законодавчому рівні ввести нові стандарти безпеки та змусити всіх гравців впроваджувати технологію.

      Компанії "Форд" ця ідея не подобалась – це ж надмірні витрати, зростання вартості автомобіля та зниження продажів. Дійшло навіть до того, що у 1971 році вище керівництво "Форда" таємно зустрілося з президентом Ніксоном і переконало відтермінувати закон на два роки. Про цю домовленість стане відомо під час Вотергейтського скандалу.

      Цікаво, що того ж року, коли відбулася ця зустріч, у компанію "Форд" візьмуть на роботу Хелен Петраускас, у дівоцтві Сливінську, не підозрюючи що та зіграє визначальну роль у питаннях безпеки. Тим часом у "Дженерал Мотор" відбулася зміна керівництва: новий топ-менеджент – заморожує введення подушок безпеки через низький попит у клієнтів. Здавалось, якщо вже такий гігант відмовився від ідеї, то це червоне світло для всієї галузі.

      Читайте також: Delfast Ebike – українська компанія, що розробила надпотужний електровелосипед

      Але й компанію Форд чекали зміни в керівництві. Хелен Петраускас мала одну суттєву перевагу – дві освіти: юридичну та хімічну. Це незвичне поєднання забезпечить їй приголомшливу кар’єру в автоконцерні. Знадобиться всього 12 років, аби отримати посаду віце-президента компанії з техніки безпеки та охорони довкілля. Хелен стала і першою жінкою на такій посаді і зрештою наймолодшим віце-президентом за всю історію "Форда".

      І головне – саме вона стане головним натхненником ідеї ввести подушки безпеки в базову комплектацію. Несподіваним противником нововведення став і наступний президент - Рейган, надавши американцям можливість при купівлі автомобіля відмовлятися від подушок безпеки.

      Рішення гаранта не спинило Хелен. Вона була вправним переговорником і знала як переконати політиків. Їй вдасться переконати керівництво "Форд" та уряд придбати 5 тисяч автомобілів "Форд" з вбудованими подушками та ременями безпеки. План спрацював. Відчувши на собі всі переваги, держчиновники зрештою перестали впиратись і таки ухвалили обов’язкову наявність таких засобів безпеки.

      До 1990 року "Форд" пообіцяв випустити до мільйона машин з подушками, а "Дженерал мотор" – 500 тисяч. З тих часів такий атрибут безпеки – звична для автомобілістів річ. Хелен, яка народилася у Львові, була активною у громаді дейтройтських українців, і навіть долучилася до створення Львівського інституту менеджменту.

      4. Теодозій Добжанський – український вчений, чиї роботи розвинули теорію Дарвіна

      Він народився в містечку Немирів Вінницької області, і хто б міг тоді подумати, що дитяче захоплення метеликами та сонечками перетворить його на одного з видатних біологів 20 століття і почесного доктора 21 університету.

      У 21 рік він уже аспірант кафедри зоології Української академії наук, товаришує з Вернадським та науковою елітою того часу. У Києві знайомиться й з майбутньою дружиною Наталією. А у 24 – перспективного вченого запрошують на кафедру генетики в Петербург, де він продовжує вивчати генні мутації мух-дрозофіл. Ці надокучливі комахи – ідеальний матеріал для досліджень: трапляються в цілому світі, живуть до 45 днів, тобто можна швидко відстежувати зміну поколінь, і їхня ДНК на 60%збігається з людською.

      А тим часом у США Джон Рокфелер молодший засновує Університет медичних досліджень з потужними лабораторіями та розсилає по цілому світу стипендії для молодих науковців. У 1927 році нею скористається і Добжанський. Киянин одразу потрапляє в лабораторію Нобелівського лауреата Томаса Моргана.

      Теодозій Добжанський

      Учений розуміє, що часу в нього обмаль, тож активно береться за роботу – роз’їжджає материком і під мікроскопом вивчає хромосоми мух.

      У 29 повертається додому, але дослідження не завершене, а там більшовицька країна. Добжанський приймає рішення залишитись і одразу отримує тавро зрадника. Учений роздивляється дроздофіл одного й того ж виду, але з різних регіонів країни і помічає в них різний генетичний набір хромосом. Часом різниця настільки разюча, що ці мухи не спроможні давати потомство. Як таке може бути?! І тоді приходить розуміння, що природний відбір, про який говорив Дарвін, не єдина причина появи нових видів.

      На цей процес впливають і генетичні зміни. Набір генів у популяції реагував на зміну кліматичних умов, їжі, висоти над рівнем моря. А мухи, які містили мутації різних популяцій, були стійкішими.
      У 37 років він пише роботу "Генетика і походження видів", яка стає сенсацією в науковому світі. Українець не заперечував Дарвіна, а тільки розширив і дав поштовх новим дослідженням.

      Професор Добі – як його називали – притягував студентів своєю харизмою та простотою. Не дивно, що кращі генетики-еволюціоністи були його учнями. До кінця життя він проводив польові дослідження, бігав зі сачком, виловлюючи мух, та прокидався першим, аби зготувати для своїх аспірантів сніданок.

      Читайте також: Гарет Джонс – журналіст, який першим розкрив правду про Голодомор 33-го року

      А тим часом у Радянському союзі генетику знищували, назвавши буржуазною лженаукою. Лабораторії закривали, науковців звільняли. Замість генетики прийшла агробіологія на чолі з Лисенком. Той заперечував відкриття Нобелівського лауреата Моргана про розташування генів у хромосомах, і за підтримки Сталіна, пропагував учення Мічуріна.

      Попри залізну завісу Добжанський стежив за подіями в Радянському союзі й дуже болісно реагував на все більше відставання Союзу в царині біології. Адже коли американці отримали першого нобеля з біології у 1933 році, радянський союз мав уже двох.

      Добжанський двічі пропонував приїхати й почитати лекції , але двічі йому відмовили. Прах ученого розвіяли на місці, де він любив збирати дрозофіл. А Університет Рокфелера, який колись надав йому стипендію, завдяки своїм лабораторіям підготував 25 нобелівських лауреатів.

      5. Родина Білоножків – винахідники сценічних навушників

      На що може розраховувати сім’я емігрантів з містечка Звенигородка Черкаської області, у якій 12 дітей? Спочатку, мабуть, на соціальну допомогу, а десь за років 20 на те, що їхніми клієнтами стануть Бон Джові, One Republic, Jay Z, Beyonce та Keynne West. Усі вони довіряють виробництво ось таких сценічних навушників компанії "64 Audio", яку й заснувала ця сім’я.

      Та не плутайте ці пристрої зі своїми навушниками, між ними є суттєва різниця. Аби виконавець контролював, який звук іде до слухачів, на край сцени ставлять так звані монітори. Звукорежисер зводить увесь вокал та інструменти й направляє звук на співака. Таку ж функцію виконують мініатюрні монітори. При цьому співак може вільно рухатися сценою, не боячись почути спотворений звук. Про всі ці нюанси Віталій Білоножко добре знав завдяки братам.

      Читайте також: Олександр Титаренко – кращий фріранер світу

      У 2005 році Роман, Влад та Скот заснували рок групу Sons of Day, і частенько виступали на сцені. Більше того, дівчина Віталія теж була співачкою. Ідея виготовити такі монітори з’явилася, коли хлопець захотів зробити їй подарунок. Купити новІ було надто дорого, тож Віталій вирішив подарувати їй свої навушники. Але тут виникла проблема: просто передарувати не вийде, треба підлаштувати їхню форму.

      Інженерної освіти хлопець не мав, хіба що у школі вчив електромеханіку, але всі прогалини у знаннях заповнив Google і вже незабаром дівчина тримала свій індивідуальний набір. Віталій повторив експеримент і зрозумів, що виходить якісний продукт за менші гроші. Якщо на ринку ціна таких моніторів сягала тисячі доларів, то він міг їх зробити й за 400.

      Аби заручитися любов’ю зірок першої величини, хлопцям довелося вдосконалити технології. Почали з мініатюрних динаміків – драйверів. Якщо у звичайних навушниках їх два, то українці вмонтовують 10-14, а для особливо вимогливих клієнтів й 18. Відповідно, звук стає багатшим.
      До того ж вони винайшли нову технологію, яка дозволяє уникнути спотворення звуку.

      Читайте також: Брати Кочути – ужгородці, що створюють незвичні ювелірні прикраси

      Розробку запатентували. Попрацювали українці й над так званими апекс-модулями – ця технологія дозволяє зменшити навантаження на барабанну перетинку. Для співаків це болюче питання. Через надмірний шум багато з них страждають на дзвін у вухах.

      Аби монітори працювали ефективно, потрібно, щоб вони майже герметично закривали вушний канал. Для цього аудіолог заливає у вухо силіконову рідину. Важливо в цей момент тримати рот відкритим. Далі зліпок надсилають на фірму. Тут його оцифровують, відливають, шліфують, наповнюють дротиками, доки у ваших руках не з’явиться індивідуальна коробочка з іменними навушниками.

      Маленьке захоплення Віталія переросло в потужний сімейний бізнес. Він відповідає за технічні питання, Роман – директор з маркетингу, Влад теж займається просуванням бренду, Богдан – генеральний директор. Поступово долучалися й молодші брати. Наприклад, Олексій почав працювати у 16 років, навіть перейшов для цього на онлайн навчання. Якщо раніше просто збирав навушники, то зараз працює над удосконаленням технологій.

      powered by lun.ua
      Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
      Коментарі
      Більше новин

      Читай новини навіть без інтернету

      Завантажити

      Читай новини навіть без інтернету

      Залиште відгук