На початку 30-х років у США панувала "Велика депресія", яка поставила на межу виживання мільйони людей. А от на іншій півкулі нечуваними темпами усміхнені робочі перевиконували плани "п'ятирічок". Один за одним поставали потужні заводи, селяни збирали надврожаї зерна, тож світ захоплено спостерігав, як Кремль зводить соціалістичний рай.

Читайте також: Миколаївський суднобудівний завод готував для Радянського Союзу кращі авіаносці

Сюди приїхав і драматург Бернард Шоу та запевнив, що ніколи в житті він так ситно не обідав, як у Росії. Навідався й колишній прем'єр-міністр Франції. А власний кореспондент The New York Times Волтер Дюранті зробив серію репортажів, за які навіть отримав Пуліцерівську премію.

Цю штучну ідилію у березні 1933 року різко розтрощив 28-річний журналіст з Уельсу – Гарет Джонс. "Немає Хліба", "У Росії панує голод", "Мільйони вмирають" – ці заголовки були настільки несподіваними, що просто не вкладались у голові. І головне – Гарет Джонс уже тоді писав, що голодомор був штучним. От тільки він не знав, що вже за кілька років поплатиться за свою відвертість.

Одна зі статтей Джонса

Про Україну Гарет Джонс знав з дитинства. Мама розповідала, як колись працювала вчителькою в домі Джона Юза, засновника теперішнього Донецька. Хлопець ріс здібним, з відзнакою закінчив коледж в Оксфорді, де вивчав німецьку, французьку та російську мови, але такого розвитку кар'єри ніхто не очікував.

У 25 років він уже був радником колишнього прем'єр-міністра Британії Ллойд Джорджа. Писав статті для провідних видань світу. У 26 років став помічником Айві Лі, якого називали правою рукою Рокфелера. Саме він попросив таємно супроводжувати нащадка продуктової імперії Хайнца до Росії.

Гарет Джонс

Цікаво, що навіть за таку коротку мандрівку спостережливий журналіст не дав кремлівським органам себе обдурити. У листі додому у серпні 1930 року Джонс написав: "Росія в дуже поганому становищі. Харчів немає, тільки хліб. Влада – одна з найжорстокіших у світі. Селяни ненавидять комуністів. Тисячі людей відправили до Сибіру. Люди відкрито виступають проти влади. Попереду багато повстань, страждань і смертей".

А тим часом Джонс повернувся до Британії, далі співпрацював з Ллойд Джорджем. Протекторат впливового політика дозволив висвітлювати найрезонансніші події світу. У лютому 33-го року Гарет розповів про прихід Гітлера на посаду канцлера. Більше того, Гебельс дозволив, аби той летів у 16-місному літаку разом з Гітлером до Франкфурта. Гарет потім писав, що авіакатастрофа могла б змінити хід історії.

Побувавши в Німеччині, Джонс вирішить поїхати до СРСР. Серед дипломатів уже ширилися чутки про голод. Гарет хотів пересвідчитись у їх правдивості.

Читайте також: Як упівець Василь Білінчук прихистив та виховав осиротілого ведмедя

Журналістам тоді неможливо було отримати акредитацію. Але Гарет пішов на хитрість. За "залізну завісу" він потрапив як представник Ллойд Джорда. У паспорті поставили безкоштовну візу.

Для шановного гостя показували "процвітаючу Москву". Джонс знав, що це для замилювання очей, тож повідомив, що хоче відвідати Харків, оглянути заводи. От тільки туди він не доїхав. Зійшов з потяга на звичайній сільській станції і занурився в інший світ. Побачене шокувало. Два дні він ходив від села до села, від хати до хати і записував в щоденнику свідчення селян.

Голодомор в Україні

А вже 29 березня у Берліні він підготував прес-реліз та самостійно опублікував близько 20 статей у провідних виданнях, зокрема The New York Times. Ці матеріали стали шоком для всіх симпатиків Сталіна. Молодого Гарета ніхто не знав, але за ним стояв Ллойд, тож редактори йому вірили.

У Кремлі вчинився справжній переполох. Мовляв, як допустили такий витік інформації. У посольство Британії прийшли листи докору, чому помічник політика видавав себе за журналіста. Численні прихильники Кремля виступили з обурливими запереченнями, а наступного дня з'явилося спростування від Волтера Дюранті. Той запевняв, що Джонс перебільшує: "Росія голодна, але це не голод. Немає жодних ознак катастрофи".

І кому повірили? Найбільш високооплачуваному журналісту світу чи 28-річному Джонсу? Гарет написав відповідь, та The New York Times опублікував її лише за місяць, коли справа помалу почала затихати.

Читайте також: "Запоріжсталь": радянська гордість, збудована американцями

Гарет Джонс опинився у вигнанні. Ллойд Джордж перестав з ним співпрацювати. У професійних колах його репутація похитнулась. Гадали, що він просто хотів сенсаційних матеріалів.

Джонс на певний час засів удома, з болем усвідомлюючи, що ті факти, які він так важко роздобув, губляться під натиском симпатиків Кремля. Оскільки в Росії він був оголошений персоною нон-ґрата, Гарет звернув увагу на Далекий Схід, а саме частину Китаю, якою дуже цікавилась Японія.

Гарет Джонс

У далеку мандрівку вирушив разом з іншим журналістом – Гербертом Мюллером. На шостому тижні їх захопили у полон. Мюллера відпустили неушкодженим, а от тіло Гарета знайшли з трьома кулями.

Тоді справу зам'яли. Згідно з матеріалами британської розвідки, Мюллер насправді був агентом більшовицького "Третього інтернаціоналу", а їхнім водієм був росіянин Анатолій. Чи не забагато збігів?

У Радянському Союзі термін "Голодомор" уперше був вжитий тільки через 54 роки.