24 Канал має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікацію повної версії тексту заборонено. Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника.
Як Америка стала одностороннім експортером правосуддя?
Різке скорочення гуманітарної допомоги мало руйнівні наслідки, поставивши мільйони людей у країнах, що розвиваються, під загрозу смерті від голоду або хвороб, яким можна запобігти. Менш помітним, але не менш значним є припинення підтримки розбудови миру, верховенства права та прав людини, зокрема притягнення до відповідальності за злочини. Залишилося лише кілька програм USAID, які зосереджені на цих питаннях.
Читайте також Маск організував танець на кістках загиблої українки в США, а в нас його підхопили
Зовнішня політика адміністрації Трампа "Америка понад усе" наголошує на "мирі через силу" та визначає "силу" лише з погляду жорсткої влади. Це перешкоджатиме перехідному правосуддю в Україні, коли там закінчиться війна, та Ефіопії, яка досі бореться з наслідками громадянської війни.
Зовнішня політика Трампа також робить його винятком серед президентів США. З моменту свого заснування Сполучені Штати послідовно підтримували постконфліктне правосуддя, яке було потужним інструментом у дипломатичному арсеналі президентів усіх політичних мастей, зокрема й Джорджа Вашингтона, Авраама Лінкольна, Тедді Рузвельта та Вудро Вільсона.
Від війни за незалежність до іспано-американської війни президенти США активно сприяли вирішенню спорів шляхом переговорів та судових процесів, зокрема й арбітражу. Після Другої світової війни США відіграли провідну роль у створенні Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі для переслідування нацистських воєнних злочинців.
Нюрнберзький процес ознаменував перший випадок, коли лідерів переможеної країни притягнули до юридичної відповідальності за воєнні злочини та злочини проти людяності. Вироки закріпили принцип індивідуальної кримінальної відповідальності за порушення прав людини у воєнний час – важливу подію в міжнародному праві.
Провідний американський прокурор у Нюрнберзі, тодішній суддя Верховного Суду США Роберт Джексон, описав ці судові процеси майже в екзистенційних рамках. "Злочини, які ми прагнемо засудити та покарати, – сказав він у своїй потужній вступній промові, – були настільки прорахованими, настільки злоякісними та настільки руйнівними, що цивілізація не може їх ігнорувати, бо вона не може пережити їхнього повторення".
Практика створення спеціальних трибуналів для реалізації перехідного правосуддя продовжилася і після закінчення холодної війни. Під час президентства Білла Клінтона США відіграли вирішальну роль у скликанні трибуналів ООН, яким доручили судити винних у злочинах, скоєних під час Балканських війн 1990-х років та геноциду в Руанді 1994 року. Як і в Нюрнберзі, США надали фінансування та ноу-хау, а американських суддів та юристів відрядили з федеральної судової влади до Гааги.
Історична роль Америки як експортера правосуддя була затребувана після розпаду Радянського Союзу. США відіграли важливу роль у переході Східної Європи від соціалізму до капіталістичної демократії, допомагаючи у перехідному правосудді та сприяючи верховенству права.
Цікаво Як Ізраїль став на заваді відбудови у Сирії
Чому Трамп висміяв Обаму?
Водночас США рідко розглядали правосуддя як вулицю з двостороннім рухом, уникаючи відповідальності за свої іноземні втручання та тактику. Ніде це не проявляється так очевидно, як у війні з тероризмом після 11 вересня та вторгненні в Ірак й Афганістан, що в результаті цього відбулося.
Застосування тортур, безстрокового утримання під вартою та цілеспрямованих ударів безпілотників підірвало міжнародне право прав людини.
Хоча президент Барак Обама продовжував війну з терором, він також визнав цю напруженість і розпочав політичний проєкт перехідного правосуддя – хоча й намагаючись підвести риску під холодною війною. Протягом свого останнього року на посаді він здійснив бурхливу подорож по Америці та Азії, під час якої висловив жаль за біль і смерті, спричинені втручанням США у 20 столітті. Він представив нову формулу миру та процвітання. Як пояснив Обама в Аргентині, США несуть відповідальність "протистояти минулому чесно та прозоро".
Під час президентської кампанії 2016 року Трамп висміяв "тур вибачень" Обами, називаючи це слабкістю. Прийшовши до влади, Трамп продемонстрував свою зневагу до принципів правосуддя, розкритикувавши Міжнародний кримінальний суд, який був створений у 2002 році для розслідування та переслідування осіб за геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії. МКС незалежний від Ради безпеки ООН, а це означає, що США не можуть контролювати, які справи він розглядає.
У результаті, США не є стороною МКС і дотримуються дистанції. Замість того щоб підтримувати цю позицію, Трамп перейшов у наступ після того, як Суд розпочав розслідування ймовірних воєнних злочинів в Афганістані. У 2020 році його адміністрація запровадила санкції проти посадовців МКС, заморозивши їхні активи та заборонивши їм та їхнім сім'ям поїздки до США.
Його наступник, Джо Байден, скасував ці безпрецедентні санкції та відновив зусилля Америки щодо експорту правосуддя, зокрема консультування Ефіопії щодо процесу перехідного правосуддя.
Тепер, коли Трамп повернувся до Білого дому, його зневага до міжнародного правосуддя лише зросла. Це видно не лише з його нападок на USAID, але й з нездатності визнати необхідність справедливості в мирній угоді між Україною та Росією, пов'язаних з цим нападок на Президента України Володимира Зеленського та нових драконівських санкцій проти посадовців МКС.
Відверта ворожість Трампа до просування верховенства права за кордоном та пов'язана з цим м'яка сила є радикальним розривом з центральною роллю, яку США довгий час відігравали у створенні багатосторонніх інституцій з вирішення спорів.
Але від України й до Гази Трамп може незабаром на власному гіркому досвіді переконатися, що мир без справедливості – неможливий.