Трамп повертає Білорусь у гру: навіщо США власний трек із Лукашенком

Чим США цікавить Білорусь?

Повідомлення Трампа містить подяку Лукашенку за звільнення (майбутнє, ймовірно) ще 50 політичних в'язнів. Виникає питання – що означає це призначення та які кроки сторін будуть далі? Про це пише Ігор Тишкевич, інформує 24 Канал.

Читайте також Мирний колапс, або чому пошук компромісу з Росією приречений

Перше і ключове – призначення спецпосланця руйнує "історію", яку створювали сторони. Нібито Лукашенко використовувався лише як посередник у комунікації з Путіним. Такий функціонал, очевидно, був, але в розумінні Трамп він може бути не основним. 

Головне може полягати в іншому – повторенні (чи продовженні) політики Трампа на білоруському напрямі часів його першого терміну. Стисло можна визначити так – поступове розширення поля можливостей для білоруської влади та оцінка того, як вона скористається цим. Простіше кажучи, наскільки Мінськ зможе змінити свою політику. Не у бік демократії. Скоріше геополітичну орієнтацію. 

США на цьому етапі цікавлять два напрями: 

• Можливість зменшення залежність від Росії і недопущення поглинання Білорусі Росією. Особливо після заморожування війни в Україні. Вашингтон не прагне бачити крах Росії. Але не хоче підтверджувати амбіції російського керівництва на повернення статусу глобальної супердержави. А "компенсація" у вигляді "приєднання Білорусі" може бути таким механізмом.
• Чинник Китаю. Він, можливо, є ключовим. Саме Китай може стати противагою Росії. Є ймовірність повторення "узбецького досвіду", коли держава за декаду вийшла з-під всеосяжного російського впливу під "китайський захист". Паралельно, до речі, провівши економічні реформи. 

Форпост КНР у Східній Європі – не надто бажана перспектива для США. Значить, треба працювати. Сьогодні, коли розблокувався переговорний трек Трампа та Сі Цзіньпіна – тим більше. 

Причому, якщо заморожування війни в Україні відбудеться за участі Китаю, Пекін отримає точки входу в Україну. І тут можливий обмін – допомогою в отриманні "точок входу" для США у Білорусі. 

Питання в іншому – що окрім політичних в'язнів обговорюватимуть?

Польща і Литва активізувалися

Найближчими тижнями, гадаю, нічого проривного – питання поступового "відкриття неба" для компанії "Белавіа", відновлення повноцінної роботи посольств. 

А далі цікаво. Повернемося до пункту про вплив Росії. Неможливо говорити про розширення можливостей для Білорусі без доступу до портів. Адже поки що Росія тримає білоруський експорт "у петлі" – проводячи його через свою територію – розмова про політичні маневри абсурдна. Але питання доступу до портів сьогодні – це Польща, Литва, Латвія (в Україні поки що війна).

Саме тому Варшава півтора місяця пішла на підвищення ставок та притягла сильного посередника – Китай. Результат – наявність власного переговорного треку з Білоруссю. Тобто можливість усунути ситуації, коли Вашингтон домовляється з Мінськом і "наполегливо радить" піти на поступки Варшаві. Польща вплітає свої інтереси у схему. Точніше – вже вплела. 

Литва хотіла підняти ставки, але унікального кейсу не знайшла. Скопіювала польський досвід щодо кордону. Тільки якщо Варшава могла апелювати до Китаю, Вільнюс апелює до Варшави. Тому оточення Лукашенка зіграло дзеркально і теж підіймає ставки. Але загалом спрацює. Я більш ніж впевнений, що упродовж найближчих трьох – чотирьох тижнів виникне і литовсько-білоруський переговорний трек. 

Тобто політика щодо Мінська змінюватиметься. Чи можливе повернення до 2019 року? Сумнівно. Довіра до Лукашенка вкрай низька. Політика буде покроковою, де кожен етап верифікується завершеними діями сторін. І лише після цього можливий наступний. 

При цьому цілісної картини "що робити з Білоруссю" немає у жодного зі згаданих гравців. Для США важливо просто окреслити загальні рамки. Польща та Литва намагаються вплести свої інтереси, але це не довгострокова політика. 

Україна поки що мовчить. Та й наразі не має свого бачення "що робити". Але час на вироблення є, хай і небагато. Тоді буде можливість навіть у рамках американо-білоруського треку вплести українські інтереси. Тим більше, що займається Білоруссю людина з команди Келлога, а не Віткоффа.