Трамп не друг України, але й не катастрофа: що означає його розмова із Зеленським

Трамп знову грається у човникову дипломатію

Це навіть може налякати. Якщо не дочитати до моменту, де Financial Times пише, вкінці Трамп погодився з аргументами українців. Але чомусь всі читають тільки початок статті, ігноруючи її завершення. Про це пише Сергій Фурса, інформує 24 Канал.

Читайте також Ми наблизились до можливого закінчення війни, я точно вам кажу, – Зеленський

Ми всі читали чи чули, що президент США видав на виході – про замороження по поточній лінії, що цілком і повністю відповідає позиції України. Там немає про російську Одесу. Там навіть немає натяку на настирливе бажання Путіна обміняти український Донбас на українську частину Запорізької й Херсонської областей. Ввечері в неділю Трамп окремо повторив, що має бути замороження по лінії зіткнення.

То що це було тоді? Чому Трамп транслював вимоги Путіна?

З погляду дипломатії і політичного здорового глузду це неможливо пояснити. Але ж ми про Трампа. Тут немає місця цінностям.

Він відчуває себе модератором у бізнес конфлікті. І що він робить? Вмикає човникову дипломатію. Слухає Путіна і потім приходить до Зеленського і транслює бажання Путіна. Це найшвидший шлях домовитись. Без заглиблення по суті. Плювати Трампу на суть. Якщо він озвучить вимоги сторони А і сторона Б погодиться, то буде угода.

Якщо ні, то ні. То знов все спочатку.

Тому трансляція вимог Путіна – це не трагедія. Це просто правила гри. Це було б неймовірно, якби Трамп був нашим другом. Але він ним не є. Він позиціює себе як модератор. Поговорив про "Томагавки", домігся розмови з Путіним. Поговорив із Путіним – прийшов із вимогами Путіна до Зеленського. Зеленський не погодився – ну ні, так ні.

Не сталося ні дива, ні трагедії

Повертаємось на початок процесу. В умовах задачі є, що не буде прямих санкцій на Росію. І не буде прямої допомоги Україні. Нічого нового. Стандартний Трамп.

І що тоді важливо? Що підтримка Європи зростає. Що репараційний кредит. Що ціна на нафту.

На зустрічі у Білому домі не сталось дива. Але й не сталось трагедії. Стратегічна позиція України продовжує покращуватись з допомогою ЄС і на тлі виснаження ресурсів Росії.

Точно не важливо, що там в моменті в голові у Трампа. Бо завтра буде щось інше. Тим більше тиск хоч і не прямий, а йде на Росію. Суспільство США не дає цілуватися з Путіним, навіть якби Трампу хотілося. Тунель між Аляскою і Чукоткою, який веде з одного тупика в інший тупик, нічого не змінює так само, а скоріш яскраво демонструє можливості домовитись між США і Росією.

І так, в цьому рівнянні немає завершення війни післязавтра і виборів за 3 місяці.