Трампу потрібна термінова перемога

У світі утворилася дуже складна ситуація, коли США втратили (щонайменше тимчасово) свій статус гаранта безпеки для цілих регіонів, але при цьому, відмовитися від США, як гаранта безпеки не можуть ці самі регіони (ЄС також). І саме це залишає Трампу доволі широку можливість для продовження тієї політики, яку він вів весь останній рік. Про це пише Вадим Денисенко.

Читайте також Найбільшим брехуном у ситуації з Іраном виявився навіть не Трамп

Рік тому, я писав доповідь "Трамп. Путін. Сі. Як виглядатиме новий біполярний світ" і один з ключових висновків полягав у тому, що на відміну від Холодної війни, в наш час складається ситуація, коли ціла низка країн, як регіональних лідерів так і країн значно меншого калібру, змушені сидіти одночасно на двох стільцях. Вони грають в підпорядкованість одночасно кільком центрам впливу. А головна причина – ні Китай, ні США, як нові гегемони, не готові воювати за своїх сателітів (маються на увазі великі наземні операції).

Так не може тривати довго. Але в найближчі роки – це вже усталена реальність.

Ну а головний водорозділ по лінії свій – чужий, тепер зводиться до того, в кого ти купуєш зброю. Цінності, як мінімум тимчасово, відходять на другий план. І навіть зміна Трампа серйозно не вплине на цей тренд.

Але це про глобальні речі. Якщо повернутися до Трампа і нас, маємо, на жаль, розуміти: нинішня слабкість Трампа буде породжувати ріст кількості хаотичних рухів, які складно навіть прораховувати. При цьому на столі у Трампа лежать дві прямо протилежні концепції щодо України та Росії:

  • заробляти разом з Росією, змусивши Євросоюз знімати санкції;

  • або ж максимально випхати Росію з усіх ринків, де вона створює конкуренцію для США (перш за все ринок енергоносіїв).

Ця дихотомія буде залишатися головним джерелом хаосу для нас і для Європи загалом.

Трампу після епічного провалу в Ірані потрібні перемоги. І ми входимо в пул тих точок на карті, де він спробує зробити "подвиги". І тут у нас є великий виклик: нам вчергове не можна посваритися з Трампом і водночас не дати йому грати в гру "нагни Україну".

Спокусу "послати" Трампа на фоні певних дипломатичних успіхів України потрібно максимально відкинути.

Я вже писав раніше і повторю зараз ще раз: нинішній формат переговорів в абсолютному глухому куті. Без зміни формату і розширення кола учасників – вийти з цього кута практично нереально. І над цим пора починати активно думати.