У рубриці "Розмова про професію" 24 Канал поспілкувався з перекладачем жестової мови Ігорем Шавро. До Дня перекладача жестової мови, який відзначають 20 травня, він розповів нам про свій шлях до професії, розвіяв популярні міфи та дав поради для тих, хто прагне опанувати жестову мову.
Варте уваги "Це стиль життя": фудфотографиня розповіла про залаштунки професії й епічні моменти своєї роботи
Ігор Шавро 28 років зі своїх 45 працює перекладачем жестової мови. Нині він – перекладач на телеканалі Київ24. Кілька років тому був ведучим програм на Суспільному, а до того – перекладачем і ведучим новин на каналі "Прямий". Народився, виріс, живе та працює у Києві. Має двох собак і двох котів.
Мрія здійснилась лиш через 10 років
Як правильно називати вашу професію та що надихнуло вас обрати її?
Загальноприйнятна назва – "перекладач жестової мови". Не "сурдоперекладач", не "перекладач мови жестів"!
Уперше перекладачів жестової мови я побачив у підлітковому віці на телебаченні. Мені стало цікаво – як вони так вправно "мотиляють" руками та що це взагалі за рухи такі? У той час я відвідував із мамою збори однієї з релігійних організацій, де здійснювався переклад для глухих членів, і я більше дивився на перекладачів та на те, як спілкуються глухі між собою. Вони й взялися мене вчити.
За пару років я вже більш-менш вправно володів жестовою мовою й у мене вже викристалізувалася мрія – я хочу бути перекладачем на телебаченні. Потрапив на двотижневі курси підвищення кваліфікації, що влітку 1997 року були організовані Українським товариством глухих (УТОГ) для вже досвідчених перекладачів, оминувши курси базової підготовки, і там на мене звернули увагу викладачі.
Моя мрія працювати перекладачем на телебаченні здійснилася лише за десять років – у 2007.
Ігор здійснив свою мрію стати перекладачем на телебаченні не відразу / Фото, надане Ігорем Шавро
Які навички чи якості найважливіші для вашої роботи?
Вимоги до перекладачів жестової мови ті ж самі, що й до усних перекладачів, тож ми маємо, в першу чергу, демонструвати високий рівень володіння мовами перекладу – як жестовою, так і словесною. Хіба що "усних синхроністів" зазвичай ніхто не бачить, лише чує, а нас видно – і ми маємо це враховувати у своїй роботі. Бо якщо тобі під час перекладу захочеться почесати ніс, то варто це зробити якомога швидше, – все одно це не пройде повз увагу цільової авдиторії.
Також перекладач жестової мови не може нехтувати сторонніми звуками чи подіями, на які реагують ті, що чують. Тож якщо, до прикладу, у когось задзвонив телефон, хтось грюкнув дверима, лунає сигнал повітряної тривоги, ми маємо в процесі перекладу акуратно про це зазначити.
Коли перекладаєш голосом глуху чи напівглуху людину, що говорить жестовою мовою, важливо бути повністю сконцентрованим на ній, бо якщо навіть на секунду відвести очі від жестомовного спікера, можна пропустити важливу інформацію і збитися.
Також важливо бути неупередженим, уміти працювати в емоційно складних ситуаціях, тобто бути стресостійким, адаптуватися до різних ситуацій та контекстів, бути емоційним в процесі перекладу – перекладачів з незворушним виразом обличчя сприймають гірше.
Ну й, звісно, важливо вміти відпочивати, адже це фізично, когнітивно й емоційно виснажлива робота. А також продовжувати вчитися усе життя.
Перекладачів жестової мови, на відміну від "усних синхроністів", усі бачать / Фото, надане Ігорем Шавро
Чи є у жестовій мові універсальні жести
Як жестова мова в Україні відрізняється від жестових мов інших країн? Чи є універсальні жести?
Так само як українська словесна мова відрізняється від інших словесних мов світу. Нині налічується понад 300 різних жестових мов, якими спілкуються або ж носіями яких є понад 70 мільйонів людей. Різні країни зазвичай мають власну національну жестову мову, унікальну для їхнього регіону та культури, а в деяких – їх може бути дві, а то й три. Наприклад, немає "англійської жестової мови", а в англомовних країнах, таких як США, Австралія та Велика Британія, різні жестові мови, не схожі одна на одну – Американська (ASL), Австралійська (Auslan) і Британська (BSL) жестові мови відповідно.
В Україні є своя національна Українська жестова мова (УЖМ), що виникла і почала розвиватися понад 200 років тому із появою на території сучасної України перших навчальних закладів для глухих, а формування УЖМ як окремої мови припало на кінець ХІХ – початок XX століть.
Як і у випадку зі словесною мовою, не існує "універсальної" жестової мови. Але завдяки тому, що в усіх жестових мовах переважна більшість жестових одиниць на позначення предметів, явищ та емоцій є іконічними, глухі носії різних жестових мов набагато легше і швидше усувають комунікаційні бар'єри між собою, на відміну від носіїв різних словесних мов.
Слід розуміти, що "універсальної" жестової мови не існує / Фото, надане Ігорем Шавро
Міфи про перекладачів жестової мови
Які стереотипи про перекладачів жестової мови ви б хотіли розвінчати?
У першу чергу, мабуть, те, що володіння жестовою мовою не робить автоматично з людини перекладача. На побутовому рівні та там, де немає вимог до якості перекладу, можливо, цього й буде достатньо, але для опанування професійними компетентностями треба пройти тривалу професійну підготовку, щоб не лише знати про їхнє існування, а й навчитися їх застосовувати на практиці.
Не всі перекладачі мають глухих чи напівглухих батьків, а отже не всі володіють жестовою мовою змалку. І це не є показником професійності. Є кілька порівняльних досліджень, згідно з якими перекладачі, що прийшли в професію у свідомому віці, досконаліше орієнтуються в професійних стандартах та ретельніше їх дотримують за тих, що стали перекладачами "з дитинства".
Перекладачі жестової мови не є "універсальними солдатами", тож варто запрошувати перекладача, що компетентний в конкретній галузі. Для перекладу, скажімо, економічного форуму не треба бути економістом, але володіти спеціалізованою термінологією перекладач повинен.
Для перекладу тривалого заходу одного перекладача недостатньо. Залежно від інтенсивності та складності знадобиться мінімум двоє, а то й троє перекладачів, що змінюватимуть один одного щопівгодини.
Перекладачі жестової мови не є фахівцями зчитування з губ.
Чорний – не єдиний колір одягу перекладача, є тьма-тьмуща інших темних кольорів і відтінків для нашого гардероба. Важливо не те, у що вдягнений перекладач, хоч ми й маємо дотримувати певних стандартів дрескоду, а те, наскільки якісно він перекладає.
Що б ви порадили тим, хто хоче почати вчити жестову мову?
Усвідомте, що це буде тривалий процес, бо це не лише інша мова, а й інші способи передачі та сприйняття інформації. Найлегшим буде навчитися показувати жести (опановування дрібною моторикою пальців рук, це як вчитися грі на піаніно), тоді складати їх у речення так, щоб один жест переходив у інший. Та найважчим буде навчитися сприймати жестомовну інформацію очима та інтерпретувати її в слова.
Перевіряйте тих, у кого ви вирішили навчатися жестової мови, на компетентність. У мережі повно різноманітних курсів і пропозицій з вивчення жестової мови, втім почасти натрапляєш на псевдовикладачів, що володіють жестовою мовою на базовому чи трохи вищому рівні – і те з грубими помилками у відтворенні жестових одиниць, а популярними є лише через свою медійність.
Ігор Шавро рекомендує не думати про помилки під час вивчення жестової мови / Фото, надане Ігорем Шавро
Не бійтеся спілкуватися з глухими людьми та не думайте про помилки, адже ви лише вчитеся, ніхто вас за них не засуджуватиме. А сам факт того, що ви намагаєтеся спілкуватися з глухими їхньою мовою буде сприйнятий ними позитивно та спонукатиме їх до продовження діалогу.
Це цікаво "Зараз кандидат обирає компанію, а не навпаки": корисне інтерв'ю з рекрутеркою ТРК "Люкс"
І наостанок. Чи є у вас улюблена історія з вашої роботи, яку ви час від часу згадуєте?
За майже 30 років роботи історій було безліч, деякі з них згадувати не хочеться, та, якщо чесно, саме їх я й не пам'ятаю чи намагаюся забути як страшний сон.
Втім, я пишаюся тим, що зробив вагомий внесок в історію становлення професії перекладача жестової мови в Україні. У 2008 році я був одним з ініціаторів створення першої на той час професійної спілки – Ради перекладачів жестової мови міста Києва. А вже за рік саме за ініціативи членів Ради був запроваджений День перекладача жестової мови в Україні 20 травня.
Також був розроблений і був впроваджений Кодекс професійної поведінки перекладача жестової мови, що докорінно змінював принципи професійної діяльності перекладачів та ставлення до них, запроваджував європейські та світові стандарти професії, що є чинними й дотепер (хоч і не всі їх дотримують).