В Україні тільки зараз розглядають ініціативу повної заборони російськомовної літератури, але майже два століття тому одну українську книгу в Росії забороняли друкувати, вилучали, конфісковували та неодноразово намагалися зробити так, щоб вона зникла з української пам'яті, пише 24 Канал.
Не просто збірка віршів
"Кобзар" Тараса Шевченка став однією з найбільш переслідуваних українських книжок, бо російська влада вважала його небезпечнішим за багато політичних маніфестів.
Коли у 1840 році вийшло перше видання "Кобзаря", до нього увійшло лише вісім поезій. Проте навіть цього вистачило, щоб книга швидко стала символом української ідентичності.
Шевченко писав українською мовою тоді, коли імперія всіляко намагалася довести, що окремого українського народу не існує. Його твори говорили про історію України, козацтво, свободу та право народу на власну державність. Саме це найбільше дратувало царську владу.
У 1847 році Тараса Шевченка заарештували через участь у Кирило-Мефодіївському братстві. Під час слідства особливу увагу приділили його рукописам і поезіям.
Імператор Микола І особисто наказав заслати поета солдатом до Оренбурга із забороною "писати й малювати". Для влади було очевидно: саме слово Шевченка має величезний вплив на українців.
Перше видання "Кобзаря" / Інститут національної пам'яті
"Кобзар" забороняли майже пів століття
Після появи Валуєвського циркуляра 1863 року, а згодом Емського указу 1876 року друкувати більшість книжок українською мовою стало майже неможливо.
Нові видання "Кобзаря" фактично опинилися під забороною, а ті примірники, які вже існували, проходили сувору цензуру. Із текстів вилучали окремі рядки, редагували цілі поезії або взагалі не дозволяли їх друкувати.
Через це українці нерідко переписували вірші від руки, передавали книги знайомим або друкували їх за кордоном. Росія боялася не книжки, а того, що вона символізувала.
Найбільша загроза "Кобзаря" полягала не в окремих рядках, а в тому, що книга формувала українську національну свідомість. Уже в різні періоди радянська влада також цензурувала окремі твори Шевченка, вилучала "небажані" уривки та видавала збірки зі скороченнями.



