Ще 16 травня 2025 року в Стамбулі проходили переговори між Україною та Росією, під час яких голова російської делегації помічник президента Путіна, на ім'я Владімір Мєдінський, спробував нав'язати українським дипломатам лекцію про історію власного авторства.

Він побудував свої заяви на апеляції до історичних подій, які трактував у вигідний для Росії спосіб. Особливе місце в його лекції займало питання Північної війни початку 18 століття, згадкою про яку він чомусь вирішив підважити думку, що путінська Росія готова воювати ще дуже довго. "Ми не хочемо війни, але ми готові битися рік, два, три – скільки б часу це не зайняло. Ми воювали зі Швецією 21 рік. Як довго ви готові битися?" – кореспондент The Economist Олівер Керролл так цитував слова Мєдінського під час переговорів у Стамбулі.

24 Канал вже розповідав, хто такий Мєдінський, про його три фейкові дисертації, нахабне фальшування історії, зомбування росіян і роль у виникненні такого явища, як "побєдобєсіє". Нині ж варто зупинитися на Північній війні та розповісти, що про неї взагалі відомо та чому події 300-річної давності не варто прямо порівнювати з нинішньою війною і чому Мєдінський наполегливо це робить.

Детальніше Ідеолог режиму Путіна родом з України: хто такий Мединський і чому бере участь у переговорах

Згодом Мєдінський повторив свою лекцію в інтерв'ю російському пропагандисту Євгенію Попову. Російське видання "Мєдуза" зробило короткий переказ про Північну війну у версії Мєдінського. І ось що він заявив:

Північна війна зі Швецією тривала 21 рік. Але вже за кілька років після початку Пьотр I запропонував шведам мир. Сказав, нам нічого не потрібно, у нас є вихід до Балтійського моря – Санкт-Пєтєрбург, дайте трохи навколо (землі), зону безпеки. Історично це російські землі, тому що вся Лєнінградська область, більша частина Карелії – це все землі, які були колись підвладні Новгородській республіці. Їх по частинах відчикрижувала Швеція. Що кажуть шведи? Ні, ми будемо воювати до останнього шведа. Найцікавіше – а хто Карла XII підтримував? Англія і Франція! Вони ведуть нескінченне фінансування Швеції. Зрештою ми домовляємося про мирні переговори. Прямі переговори між Росією і Швецією. Англія і Франція стоять руба – ніяких переговорів. Їм вигідно, коли дві великі держави б'ються.

Далі росіянин для підтвердження своїх слів перескочив на півтора століття вперед і навіть видав фейкову цитату Бісмарка, щоб нібито довести правдивість пасажу про Північну війну:

Бісмарк, який довгі роки був послом у Пєтєрбурзі, розумів і відчував Росію, завжди говорив: "Ніколи не намагайтеся обдурити росіян і що-небудь у них вкрасти. Тому що мине час, рано чи пізно росіяни завжди приходять за своїм". Ось це "росіяни завжди приходять за своїм" мені здається дуже важливим уроком історії.

Тобто все сказано ніби красиво, а насправді бачимо фейки, надування щік і натягування сови на глобус.

Детально Ідеолог режиму Путіна родом з України: хто такий Мединський і чому бере участь у переговорах

Це великий військовий конфлікт на півночі Європи, що мав місце буквально понад 300 років тому – з 1700 по 1721 роки. Власне, через географію театру бойових дій він і отримав назву. Якщо бути точнішими, то в історії він відомий як "Третя Північна війна" або як "Велика Північна війна".

Утім, назва не зовсім відповідає дійсності, бо на одному з етапів бойові дії точилися не на півночі Європи, а в сучасних польських, білоруських і українських землях, а деякі історики вважають її частиною бойових дій на території сучасної Молдови. Ба більше, українські козаки гетьмана Івана Мазепи були активними учасниками бойових дій.

Однак це був другорядний театр воєнних дій, а головним вважалися Балтика, Скандинавія та північні території Німеччини, тому найперше це була війна Швеції проти Данії, яку підтримали решта союзників, зокрема – Московське царство.

Мєдінський натомість подає цю війну як протистояння між Швецією та Московією, яка згодом стане називати себе Росією і після перемоги над шведами проголосить себе Російською імперією. Це не зовсім так, бо московити воювали самостійно лише 3 роки з 21 та більшу частину війни (18 років) провели в складі великих коаліцій, куди входили, крім них, також Данія, Річ Посполита, Курляндія (герцогство на території сучасної Латвії – 24 Канал) і німецькі держави – Саксонія, Пруссія та інші.

Всі ці держави були втомлені агресивним домінуванням Швеції та блискучими успіхами дивакуватого, але наділеного даром геніального полководця короля Карла Дванадцятого, тому розпочали проти шведів війну взимку 1700 року. Москва ж приєдналася до конфлікту лише восени того ж року (бо воювала ще з турками).

До теми Вторгнення в Естонію і гібридна війна: чи готова Європа протистояти Росії та на що чекає НАТО

До речі, першою операцією московитів у Північній війні стала облога Нарви (місто в сучасній Естонії – 24 канал) – приблизно тим самим сучасні росіяни, але в гібридному варіанті, зайняті просто зараз.

Ще один важливий факт – московити напали першими на шведів, тобто, з точки зору сучасного міжнародного права, були агресорами. Утім, тоді на таке не зважали, але якби було навпаки, то Мєдінський точно б не мовчав.


"Перемога шведів в битві під Нарвою 1700" / Картина Густава Седерстрема 1910 / Фото Wikimedia

На боці Швеції дійсно були Англія, а пізніше й Франція (більшу частину війни французи були зайняті своїми справами та воювали за так звану Іспанську спадщину, тому ніякого "нескінченного фінансування Швеції" не вели). Також вони не брали участі у бойових діях і обмежувалися здебільшого дипломатичною підтримкою та кредитами, а більшу частину війни взагалі тримали нейтралітет.

  • При цьому Мєдінський суттєво перебільшує роль "ляльководів" та їхній вплив на Швецію, бо тоді треба було сказати, що й росіяни у війні проти Наполеона століттям пізніше були англійськими проксі, бо цар Алєксандр Перший так само отримував гроші на війну з Лондона.
  • Також Мєдінський промовчав про незручну британську ескадру адмірала Джона Норріса, яка увійшла в Балтійське море в 1719 році та поводилася як реальні "ввічливі люди", не дозволивши московитам загарбати якомога більше та нав'язати шведам щось типу сучасного "Мінська-2".

Це також було, і тут Англія, яка на той час вже стала Великою Британією, показала, хто дійсно є великої державою, а хто просто "встає з колін".

Також Мєдінський "забув" ще одного "спонсора" шведів – Нідерланди, які були улюбленою країною Петра і в якої він вкрав ідею прапора, який нині знову став офіційним прапором Росії.

Московський цар Пьотр Перший дійсно був найпотужнішим суперником Карла Дванадцятого, хоча спершу це й не було так очевидно – московити на першому етапі війни зазнали декількох дошкульних поразок на суходолі та на воді, але згодом ціною великих жертв і надзусиль "дотерпіли" і "дотиснули" шведів (не в останню чергу завдяки українським козакам).

Натомість шведи, попри геніальність свого короля і передову воєнну тактику війська, не витягнули затяжної війни на декілька фронтів. Утім, невідомо як би все завершилося, якби 30 листопада 1718 року під час боїв у сучасній Норвегії від кулі не загинув Карл XII. Його наступники вже не були такими войовничими та поспішили війну завершити.

  • У підсумку Москва отримала вихід до Балтійського моря та залишила собі захоплені під час війни території Балтії (частину Швеція продала московитам), натомість залишала частково окуповану нею Фінляндію, але отримала її карельську частину та південну – до Виборга.
  • Також Москва отримала великий вплив на розорену Річ Посполиту, перетворивши її на свого сателіта, та фактично ліквідувала автономію України, створивши Малоросійську колегію.


Події 1709 – 1721 / Мапа maproom.org

Це аж ніяк не дорівнює контролю над всією Україною, бо цар Пьотр зазнав дошкульної поразки у війнах з Туреччиною і віддав їй та Кримського ханству контроль над українським півднем.

Данія та інші союзні держави поділили шведський спадок в німецьких землях, а сама Швеція позбулася імперських амбіцій і лідерства у Східній Європі, яке перейшло до держави, що стала називати себе Росією. Щоправда, розуміння цього як чогось важливого прийшло пізніше, адже регіон ще довго вважався далекою периферією цивілізованого світу.

У цьому випадку маємо, швидше, не брехню, а маніпуляції.

Оце "за кілька років після початку Пьотр I запропонував шведам мир" за умови збереження московитами виходу до Балтійського моря та Санкт-Пєтєрбургу з, як сказали б росіяни нині, "буферною зоною" – це маніпуляція. Бо Санкт-Пєтєрбург заклали лише 1703 року на місці шведської фортеці Нієншанц, яку відбили для московитів наші козаки, а реальні переговори між Карлом і Петром почалися лише 1718 році (так званий Аландський конгрес) і перервалися вони не через відмову Карла Дванадцятого і бажання "воювати до останнього шведа" (хоча він був ще той вармонгер), а через його загибель.

Цікава деталь: це були сепаратні угоди, й однією з опцій був не лише мир, а наступні спільні воєнні дії. Пьотр обіцяв Карлу 20 тисяч солдатів для війни проти Ганновера, був готовий зрадити союзну частину Польщі, але вагався, чи приставати на пропозицію шведів воювати спільно ще й проти Данії.

Про це Мєдінський нічого не каже, бо виходить, що це не Англія та Франція підступні, а його рідна Московія, а так недалеко і до порівнянь з нині забороненим у Росії пактом Молотова – Ріббентропа.

Якщо ж говорити про відверту брехню, то це заява про "ісконно русскіє землі" щодо території Лєнінградської область та Карелії. Так, був період, коли вони входили до складу Новгородської Республіки, але жили там не московити й навіть не слов'яни, а представники балтських, карельських і фіно-угорських народів літописної чуді та весі.

При цьому чинний президент Росії Путін може бути їхнім русифікованим нащадком, але той факт, що Путін, можливо, походить від народу, який нині називається вепси, не дає йому права загарбувати чужі території, як не дає ім'я Владімір права на спадщину середньовічної Київської держави князя Володимира.

Путін – вепс: дивіться відео:

Такі заяви, які дозволяє собі Мєдінський, взагалі дуже небезпечні, бо Новгородська Республіка не дорівнює сучасній Росії та не є її спадкоємицею (єдина юридична попередниця Росії – це Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка), а значить – сучасна Росія не може претендувати, наприклад, на території сучасної Латвії чи Естонії, які багато століть тому були в залежності від Новгорода.

Але нині це означає буквально нічого, бо чому за точку відліку беруться часи республіки, а не Римської імперії чи Берестейського миру 1918 року, за яким Росія віддала це все Німеччині? Чому забули ганебно програну Іваном Грозним тим самим шведам Лівонську війну? Натомість Мєдінський свідомо перекручує, але що ще гірше – це є частиною державної політики Кремля, відповідно до якої Росія нині претендує на всі землі, де колись ступала нога чи то московського солдата, чи то купця-капера, чи то попа-проповідника.

У зворотній бік ця логіка чомусь не працює і Росія не поспішає повертати Японії Сахалін та Курильські острови, Німеччині – Калінінград, Польщі – Смоленськ, Україні – на вибір Курськ, Таганрог чи Бєлгород, Китаю – Владивосток, Монголії – Казань, Туреччині – свої кавказькі володіння і так далі до майже нескінченності, бо Росія – це не національна держава, а недобита імперія, що досі живиться коштом інших народів і, як і в 19 столітті, залишається для них "тюрмою".

Але Росія "чомусь" не претендує більше на Аляску чи Гаваї або атоли в Тихому океані, що нині належать Франції. Тобто вся ця "історична географія" регулюється лише правом сильного, тобто, перефразовуючи Путіна, "кордони Росії закінчуються там, де вона отримала по зубах".

Нагадаємо, після двох світових війн на планеті встановився консенсус (ну, майже), відповідно до якого кордони держав мають лишатися непорушними й державний суверенітет мав стати не менш непорушною цінністю. Російське вторгнення в Україну цей хиткий і почасти удаваний статус-кво зруйнувало, і Путін у такий спосіб відкрив справжню скриньку Пандори, а допоміг йому в цьому Мєдінський.

Північна війна була дуже успішною для Московського царства і принесла Петру Першому дуже значну перемогу, він розширив кордони держави та проголосив її імперією. Російська історіографія називає царя Петра одним із найвеличніших монархів у своїй історії й цього правителя шанували навіть більшовики. З часом його образ був перетворений ледь не на ідеального правителя без недоліків і лише з перемогами.


Московський цар Пьотр 1 на картині Густава Мардефельда / collections.vam.ac.uk

Не дивно, що в сучасній Росії в часи Єльціна та раннього Путіна спробували відродити культ Петра Першого. Згодом все ж перевагу віддали Сталіну, але шанобливе ставлення до Петра залишилося, від того часу російські бюрократи старанно порівнюють Путіна з саме цим царем, а загарбання Криму росіянами у 2014-му році прирівнюють до перемоги в Північній війні. Велику роль у цьому відіграє Мєдінський, патріарх Кіріл (Гундяєв) та їхні підлеглі.

Ничего не отторгал, он возвращал! И укреплял. На нашу долю тоже выпало возвращать и укреплять,
– Путін про царя Петра та власне порівняння з ним, 9 червня 2022 року.

Манія величі у Путіна: дивіться відео:

У червні 2022 року в Росії спеціально під Путіна провели 350-річний ювілей царя Петра, де головним меседжем офіціозу стало прославлення Путіна як геніального полководця та обов'язкові "історичні паралелі". Нібито "Росія знову бореться за своє історичне майбутнє і чекає на нову перемогу під Полтавою" (так казав голова Служби зовнішньої розвідки Росії Сєргєй Наришкін).

Цар Пьотр постійно супроводжує Путіна / фото – РосЗМІ з квартири диктатора у Кремлі, травень 2025 року

Путінський голова Слідчого комітету Бастрикін пішов ще далі та написав вірш, де були такі пафосні строфи:

И с идеями Петра
Мы уверены, спокойны,
Мы пройдем все наши войны.

От тільки порівняння виявилися недоречними, бо перед цим російське воїнство змушене було тікати з-під Києва, а через кілька місяців зазнає дошкульної поразки на Харківщині та залишить Херсон. Крім того, цивілізований світ наклав на Росію потужні санкції, тому, якщо порівнювати Путіна та царя Петра, то це, радше, антиподи, бо Пьотр "відкрив вікно до Європи", а Путін його намертво заколотив дошками.

Війни 18 і 21 століття – геть різні. Найголовніша відмінність сучасних війн – їхня інтенсивність, мобільність і тотальність. Війни 300 років тому були геть іншими.

  • Не було фронтів, а полководці шукали генеральних битв і подекуди здійснювали поодинокі рейди-наскоки. Основні сили противників йшли один до одного місяцями, не маючи доріг і маючи величезні проблеми з логістикою.
  • На бойові дії суттєво впливали погода (це період потужного похолодання, що прийшло до Європи) і сезонність. Відповідно, це не була війна цілий рік, а лише на короткі періоди. Самі бойові дії відбувалися зі значними перервами в часі.

Виключенням могли бути облоги міст і фортець, але це, швидше, було обтяжливим для обох сторін винятком.

  • Для Карла Дванадцятого війна з московитами доволі довго була другорядною. Він швидко розгромив під Нарвою значно більше за своє військо Петра, переконавшись у власній стратегічній та моральній перевазі, та рушив за великими перемогами до Польщі та Німеччини. Утім, московити відновили сили й не без допомоги козацької кінноти, якої налічувалося 17 тисяч, здобули ряд перемог у Балтії в боях з нечисленними шведами, буквально замордувавши тих рейдами кінноти та десантами з гребних галер.
  • Після колапсу Речі Посполитої та падіння Варшави цар Пьотр вирішує вдарити в спину колишньому союзнику і загарбати його території. Після цього гетьман Іван Мазепа встановлює контроль над Правобережною Україною, об’єднавши два береги Дніпра під своєю владою.
  • Після цього бойові дії продовжаться на Волині та Галичині, а також Польщі та Білорусі, де російському війську допомагатимуть не лише українські козаки, але й саксонці. Згодом московити самі надішлють свій експедиційний корпус та будуть воювати зі шведами у Німеччині та Польщі.

До теми Що треба знати про Мазепу

Сучасні росіяни такої опції позбавлені – за них воюють лише окремі іноземні найманці, яких Росія вербує сама, та експедиційний корпус з КНДР (до речі, не мав союзників крім підлеглих татар і Іван Грозний у Лівонській війні – 24 канал). Крім того, Москва розраховує на підтримку Ірану, але отримує тамтешню зброю та радників, а не регулярні загони. Тобто порівнювати коаліції не варто, бо вони будуть не на користь сучасної Росії, яка досі, за великим рахунком, залишається ізольованою від цивілізованого світу.

Сам цар Пьотр, на відміну від Мєдінського, не пишався довгим строком війни й вважав його надмірним і вимушеним, називаючи "тричасною кривавою і вельми небезпечною школою, де учні зазвичай сидять по сім років, а він, як туго тямущий школяр, засидівся аж три курси".

  • Щось схоже нині робить і Путін, бо війна проти України триває з 2014 року, а її повномасштабна фаза – з 24 лютого 2022-го. То ж маємо вже 11 років війни. При цьому ціна війни для Росії стрімко зростає і це робить Північну війну подібною до сучасного вторгнення Путіна до України.
  • Інша подібність – варварська поведінка армії московитів тоді й зараз. Цікаво, що у шведських джерелах основні звинувачення у воєнних злочинах припадають на азійських союзників царя – калмиків, нині навіть Папа Римський Франциск восени 2022 року звинувачував у звірствах російської армії в Україні підлеглих Путіну азійців, щоправда, додав до бурятів ще й чеченців.

Величезною для Московії. Фактично цар пішов у ва-банк і вдався до надзвичайних мобілізаційних і реорганізаційних заходів, які важким тягарем лягли на економіку та стали жорстоким випробуванням для її суспільства. Україна, яка стала ареною бойових дій, була виснажена.

Боїв на території Московського царства не було, але там було не надто краще. Нагадаємо, тоді існувало кріпосне право і більшість населення жила в рабстві. Для вільних людей цар кардинально підвищив податки – нині історики говорять, що їх підняли у 3,5 раза. Це призводило до банкрутства й того, що фактично ціла країна опинилась за межею виживання. Але з втратами ніхто не рахувався – цар фанатично набирав рекрутів на нові армії, забирав останнє, будував нові кораблі, більшість яких гнила ще на пристанях, всі гроші та запаси пішли на військо, а скарбниця була пустою. При цьому значну частину з'їла корупція.

Схоже, до такого сценарію все йде і в сучасній Росії, і саме Путін хоче воювати до останнього росіянина. Але нині часи змінилися, хоч Росія і намагається повернути їх у зворотній бік, але бойовим верблюдам, мулам та віслюкам, як і Мєдінському, Лаврову, Путіну чи будь-кому іншому це не вдасться.

Тому голосні заяви та порівняння з Петром Першим – це просто "маячня і понти" не надто освічених людей, які дуже високої про себе думки. А питання "Як довго ви готові битися?" російським чиновникам не треба задавати українцям, краще спитати росіян: як довго вони готові терпіти, знаючи, що вже зараз він має план на них та їхніх дітей, бо "калмики та буряти" незабаром можуть закінчитися, як закінчилися танки та льотний ресурс бомбардувальників.

Що почитати на тему:

  • Олексій Сокирко "Полтавська битва 27 червня 1709 р.: Український Рубікон" (у 2 частинах). Київ, Темпора, 2008.
  • Тетяна Таїрова-Яковлева "Іван Мазепа і Російська імперія. Історія "зради". Київ, “Кліо”, 2013.
  • Тарас Чухліб "Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648 – 1714". Київ – Нью-Йорк, 2003.
  • Петер Енглунд "Полтава. Розповідь про загибель однієї армії". Харків, "Фоліо", 2016 рік.
  • La Russie en 1839 – Подорожні записки маркіза Астольфа де Кюстіна про Росію та росіян (Північної війни прямо не стосуються, але неодмінно стануть у пригоді для кращого розуміння країни, де за 5 років змінюється багато чого, а де за 200 – нічого).

Що подивитись та послухати

Історія без міфів Північна війна: як Карл XII перемагав данців, саксонців, поляків і московитів – дві серії на 5 годин:

Стрім Wild Fox з істориком Дмитром Шурхалом про Північну війну: