У травні 2025 року в Стамбулі відбулися українсько-російські переговори, несподіваною зіркою яких став росіянин Володимир Мединський. Він запам'ятався грізними заявами, надуманими апеляціями до історичного минулого та фейковими цитатами Наполеона та Бісмарка. Також посіпака Кремля погрожував окупувати Харківську та Сумську області, якщо Україна не пристане на умови Путіна та не віддасть Донбас без бою.

Згодом Путін усунув Мединського від переговорів, але 17 лютого 2026 року на зустрічі з українськими перемовниками в Женеві той повернувся до своєї звичної ролі та маячні.

24 Канал, можливо, зараз всіх здивує, але це реальний та дипломований російський історик із реальним науковим ступенем (яка країна – такі й історики). Що ще відомо про Мединського та його "історичний" вплив на Путіна – читайте в матеріалі.

Читайте також Мединський приписав Бісмарку та Наполеону цитати, які їм не належать

До того як стати представником Путіна на переговорах у Стамбулі, Володимир Мединський пройшов довгий кар'єрний шлях і встиг побувати на багатьох посадах, навіть міністром культури Росії, але треба почати з доволі несподіваного факту: ця людина народилася в Україні.

Він родом зі Сміли, що на Черкащині. Саме в цьому містечку 18 липня 1970 року Володимир Мединський з'явився на світ. Батько Володимира – Ростислав Ігнатович Мединський – був військовим, у молодості він став учасником радянського вторгнення в Чехословаччину, згодом служив у 41-й гвардійській танковій дивізії, а також був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Мати – Алла Вікторівна – була лікаркою.


Ростислав Мединський / Фото росЗМІ

На Черкащині пройшло раннє дитинство, але наприкінці 1980-х родина перебралася до Москви, де Мединський-старший отримав престижну бюрократичну посаду в Центральному управлінні ракетного палива Міноборони СРСР та дослужився до полковника.

Мединський-молодший мріяв про військову кар'єру та з дитинства зачитувався радянськими агітками про героїчні подвиги червоних командирів, але сувора реальність стала на заваді.

Після закінчення школи він подавав документи до елітного Московського вищого військового командного училища (нині, мабуть, найбільш відомим його випускником є головком ЗСУ Олександр Сирський, – 24 Канал), але Володю "зрізали" вже на медкомісії, назвавши фатальну причину – поганий зір.

Той змушений був застосовувати план Б і завдяки зв'язкам батька та власній золотій медалі вступив до не менш елітного, але світського МГИМО (українською – Московський державний інститут міжнародних відносин), нібито пройшовши конкурс 21 людина на місце.


Володимир Мединський (вгорі, третій зліва в окулярах) / Фото МГИМО

  • Навчався Мединський на факультеті міжнародної журналістики, робив успіхи й був прикладом для "номенклатурних мажорів". Він отримував дуже престижну ленінську стипендію і був активним комсомольцем, влітку їздив вожатим до піонерських таборів і, можливо, навіть вступив до комуністичної партії.
  • У 1991 і 1992 роках Мединський проходив дуже престижну практику у Вашингтоні в посольстві СРСР, а після його розпаду – в посольстві Росії як помічник прессекретаря. У тому ж 1992 році Мединський отримав червоний диплом МГИМО.

Всього цього набору було б достатньо для ситого та успішного життя, але це вже були часи так званої перебудови, коли СРСР вже відживав своє, а епоха дикого капіталізму та первісного нагромадження капіталу невблаганно насувалася та входила у свої права.

Молодий студент-міжнародник у цьому вирі не загубився і показав дива адаптації. У 1991 році молодий репортер газети "Росія" був серед захисників Білого дому, роздавав листівки та, за його власними словами, проводив агітацію за Єльцина та демократію.

Після отримання червоного диплома престижного вишу, Мединський залишає журналістику та йде до нової сфери – PR. Він разом з однокурсниками засновує власну агенцію, що отримує пафосну назву "Корпорация Я" (для іноземців, які не розуміли гри слів, назва мала більш скромний варіант – United Corporate Agency). Сам Мединський стає на чолі агенції.


Володимир Мединський / Фото росЗМІ

Завданням PR-агенції стало встановлення зв'язків між бізнесом і медіа, а Мединський з партнерами з головою пішли в рекламу і бралися за будь-яку роботу, аби та приносила гроші. Одним з основних клієнтів Мединського була сумнозвісна фінансова піраміда МММ, яка встигла "розвести" мільйони росіян та позбавити їх останніх копійок.

Таким чином, Мединського можна сміливо назвати хрещеним батьком Льоні Голубкова.

Піарник, опинившись у ситуації героїв пелєвінського "Generation Пі", стрімко багатів. Коли ж піраміда МММ пішла на дно, агенція Мединського опинилася на межі банкрутства, але зв'язки МГИМОшників, а десь і щасливий випадок дозволив піарникам "пропетляти" та відбутися легким переляком: Мавроді своїх рекламників за собою не потягнув.

Після цього Мединський зробив висновки й знову застосував план Б. Точніше – В, бо планом Б було відкриття мережі стоматологічних кабінетів. Третім варіантом була наука. Цікаво, що навіть у час бізнесових звершень він не забував про науку та паралельно навчався в аспірантурі рідного вишу. У 1997 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю "Політологія", а темою стала максимально широка абстракція – "Сучасний етап світового розвитку і проблеми формування зовнішньої політики Росії".

Якість і наукова цінність цієї роботи вже тоді викликали питання, але хто їх задавав, якщо успішному молодому та щедрому бізнесмену треба, а науковому керівнику Сергію Проскуріну не шкода написати роботу за Мединського? Згодом факт плагіату буде доведено і це спричинить великий скандал, але тоді все пройшло тихо та спокійно.

За даними російської волонтерської мережі науковців "Диссернет", що займається пошуком плагіату в наукових роботах, 87 зі 120 сторінок кандидатської дисертації Мединського, захищеної в 1997 році, це калькування робіт наукового керівника Сергія Проскуріна. При цьому сам Проскурін – ще той науковець, адже і в його текстах знайдено чимало помилок, зокрема, неправильних перекладів чи хибодруків.

Але нічого з цього не зупинило Мединського і в його дисертацію "весь цей науковий доробок" спокійно перейшов. Так, в обох дисертаціях з'явилися однакові помилки – Cabmrige замість Cambridge, word замість world, forign замість foreign. Ще один цікавий факт, який багато що говорить про науку в Росії, це те, що Проскурін захистив свою кандидатську лише на 2 тижні раніше за Мединського. Тобто він взагалі не мав права бути науковим керівником, не маючи наукового ступеня.

Крім того, вчена рада мала б заборонити "науковому тандему" захищати фактично одну й ту ж роботу. Але нічого з цього зроблено не було, що стало черговим доказом деградації науки в сучасній Росії. Ба більше, у 1998-му Мединський навіть отримав посаду викладача кафедри міжнародної інформації та журналістики МГИМО, ба більше – вважався там зіркою, адже викладав модний тоді PR.

Паузу між кандидатською і докторською, яка в деяких науковців розтягується на десятки років, Мединський робити не став і вже через два з хвостиком роки став доктором наук. Тема докторської, захищеної в лютому 2000 року, – "Теоретико-методологічні проблеми формування стратегії зовнішньополітичної діяльності Росії в умовах становлення глобального інформаційного простору". Це знову ж таки плагіат і спільний продукт псевдонаукового тандему двох політологів-шарлатанів, але тут Мединський розширив коло осіб, у яких вкрав цілі шматки тексту.

Так, 14 сторінок фейкової дисертації Мединського – це дослівна, але без жодних посилань копія роботи такого собі Віктора Круглякова (його науковим керівником також був Проскурін), а ще 7 – російський переклад статті німецької політологині Крістіани Герман, решта – переказ класичної монографії авторитетного російського вченого та фахівця з геополітики Володимира Колосова. Проте, нікого ця відверта брехня не зупинила і Мединський став доктором політичних наук.

У 1998-му Мединський "вийшов в кеш" з піарного бізнесу (насправді переписав його на батька – полковника) і подався на державну службу. Новим "тепленьким місцем" стала позиція радника керівника Федеральної служби податкової поліції зі зв'язків із громадськістю, тобто того самого піарника, але вже в статусі чиновника. Мединський кілька місяців був прессекретарем голови податкової Починка.

Наступного року Мединський став начальником департаменту з інформаційної політики "податкової", яка була реформована в міністерство. За цей час чиновник став близьким до очільника міністерства Гєоргія Бооса, а той вибив своєму міньйону високий чин державного радника 2 класу (у силовому блоці Росії відповідником є звання підполковника, – 24 Канал).

Втім, часу на те, щоб піарити податкову, в Мединського особливо не було, бо паралельно з роботою чиновника він знову починає працювати як піарник і політтехнолог.

Зокрема, він був одним з тих експертів, хто придумував нову ідеологію новій партії влади та всьому політичному режиму, відомому як ранній путінізм. Таким чином, замість МММ Мединський отримав в клієнти цілу державу. Звісно, він був не один і не на перших ролях (їх посіли Павловський, Гельман та інші), але й роль Мединського не варто недооцінювати, особливо з урахуванням того, що він пересидів усіх колег.

У 2000 році Мединський очолив управління виборчого штабу наспіх склепаної партії "Отечество", а у 2002 році очолив московський осередок блоку "Отечество – Вся Россия" та виборчий штаб. Нині ці пафосні назви нічого не скажуть більшості читачів, але саме так починалась нинішня російська партія влади, відома як "Єдина Росія". Саме депутатом від цієї політсили Мединський стане у 2003 році.

Мединський починає активно працювати над ідеологічним підґрунтям і так званими "духовними скрєпами". Тут стало в пригоді давнє хобі політтехнолога – захоплення патріотичною історією. Всі ці вихолощені та позбавлені нюансів, а значить й історичної правди, знання Мединський переносить у сьогодення, отримуючи на виході давнє "вєлічіє", "хруст французької булки" і тугу за колишньою імперією, до якої обов’язково потрібно повертатися нинішній Росії, але спершу необхідно встати з колін.

Не дивно, що весь цей набір штампів і того, що самі росіяни називають "клюквою", прийшовся до душі новому правителю Росії – недалекому, але дуже хитрому вихідцю з КГБ (Комітет державної безпеки – радянська спецслужба) і мафіозних структур 90-х Володимиру Путіну. Йому дуже подобались історії про "дідів" і "вєлічіє", тому Путін обрав цей вектор для формування ідеології нової Росії.


Путін і Мединський / Фото росЗМІ

Мединський почав догоджати та працювати на ідеологічній ниві. У 2002 році він несподівано стає літератором, хоча, за його словами, писати почав ще в 90-х. Тоді виходить його перша велика книга під пафосною назвою "Міфи про Росію". Попри те, що злі язики доводили, що Мединський не писав її, а вкрав текст з анонімного мережевого реферату, незабаром ця робота перетвориться на трилогію з тоненьких книжечок:

  • "Про російське пияцтво, лінь та жорстокість";
  • "Про російську демократію, бруд та "тюрму народів";
  • "Про російські крадіжки, особливий шлях і довготерпіння".

Назви цих "творів" говорять самі за себе. Мединський намагається спростувати наявні стереотипи про Росію та росіян за допомогою історичних прикладів. Вже в цих роботах формується особливий творчий стиль Мединського, який полягає в довільному застосуванні або ігноруванні фактів, або їх "підганянню" під потрібний та заявлений заздалегідь висновок, а він такий – іноземці все брешуть, насправді ж росіяни – найкращі та найдобріші люди на землі.

Люди схильні думати про себе добре. Зазвичай навіть краще, ніж вони є насправді. Це стосується і цілих народів, які завжди намагаються сформувати про себе найпозитивнішу думку. Але тільки не до росіян, які з дивовижним мазохізмом культивують про себе найнегативніші стереотипи, до того ж із посиланням на класиків: усі, мовляв, "п'ють", "крадуть" (Карамзін), "ледачі й недолугі" (Пушкін), хочуть, щоб у них, Омелю, все було "за щучим велінням"… То чи правда це все чи міфи? Звідки це пішло? Самі про себе придумали чи підказав хтось? Чи є в цих твердженнях історичне підґрунтя і яке? А як із тими самими проблемами справи в "цивілізованих" Європі та Америці? І головне – в чому небезпека такого разючого самоприниження для сучасного духу нації, для нашого сьогоднішнього життя? Зануримося в нашу історію і постараємося розібрати найбільш живучі, найяскравіші та найбезглуздіші міфи про Росію,
– анотація до великого літературного дебюту Володимира Мединського "Міфи про Росію. Про російське пияцтво, лінь та жорстокість".

Пізніше цю методику Мединський використає у своїй "легендарній" історичній докторській дисертації 2011 року, про яку 24 Канал якось розповість окремо, адже це реальна маячня. Також ця трилогія вже в наш час фактично стане основною для офіційного російського підручника історії, за яким будуть змушені вчитись (тобто проходити зомбування, – 24 Канал) всі росіяни.

Фрагмент з підручника Мединського про біолабораторії в Україні:


При цьому доля зіграла з Мединським злий жарт, адже російське вторгнення в Україну багато разів підтвердило, що нібито спростовані ним міфи – сумна реальність і прокляття Росії. І нині про це знають не лише в Україні, але й в усьому світі.

Факти самі по собі значать не дуже багато. Скажу ще грубіше: у справі історичної міфології вони взагалі нічого не значать. Усе починається не з фактів, а з інтерпретацій. Якщо ви любите свою батьківщину, свій народ, то історія, яку ви будете писати, буде завжди позитивна,
– наукове кредо Володимира Мединського.

В міру того, як Володимир Мединський писав все нові та нові "книжечки" (повноцінною книгою їх не назвати, це швидше брошури в середньому на 150 сторінок), а їх наклади зростали, зростав вплив і авторитет Мединського, а його кар’єра стрімко розвивалась.

Він отримав нові підвищення в "Єдіной Росії", ставав членом нових державних комісій. У 2011 році Мединський за наказом Путіна увійшов до складу правління фонду "рускій мір", а також був обраний головою парламентського комітету по культурі.

Паралельно з думками про "долю батьківщини" Мединський не забував і про "мирське", зокрема, він став автором кількох лобістських законопроєктів щодо тютюнової індустрії, які нібито обмежували її, а насправді – прибирали "зайвих" гравців. При цьому зв'язок депутата з тютюновою мафією, який тягнеться ще з часів роботи в PR, швидко розкрили ЗМІ.

У 2012 році в Мединського почалася коротенька чорна смуга – він програв партійні праймеріз "Єдиної Росії" і не скористався другим шансом на довиборах у Курганській області. Не допомогла Мединському навіть публічна обіцянка продати свою московську квартиру заради ремонту місцевого храму та агітація від придворного коміка Задорнова, який спеціально прибув на допомогу другу.

До речі, саме можливим впливом Мединського пояснюється різка зміна репертуару в Задорнова, який під кінець свого життя замість саркастичних монологів почав розповідати про нібито кумедні співзвучності та переконувати що "етруски" насправді "ето русскіє", а райдуга (російською "радуга") – дуга єгипетського бога Ра.

Втім, про піарника після електорального фіаско не забули – вже незабаром Путін, який тоді був прем'єром, поки Дмитро Медвєдєв став тимчасовим президентом, забрав Мединського під своє крило і зробив радником – насувалися нові вибори президента, які були формальністю, але ритуалу потрібно було дотриматись. Путін також зробив Мединського своєю довіреною особою на виборах, а після своєї перемоги несподівано для багатьох призначив того міністром культури у травні 2012 року.


Мединський на фоні портрета з Путіним / Фото росЗМІ

Це саме той період, коли більшість дізналися про існування Мединського. Якщо раніше він був публіцистом середньої ланки, твори якого сприймалися як кумедна самодіяльність занудного графомана, то нині всі його дії та заяви опинилися ніби під мікроскопом – російська преса тоді ще не була розгромлена і дозволяла собі розслідування та критичні оцінки.


"Золотий фонд" Мединського / Інфографіка "РБК"

Мединський став "улюбленцем" журналістів, постійно давав інформаційні та здебільшого скандальні приводи. При цьому Мединський вперто намагався надувати щоки й робити максимально серйозне обличчя, але чомусь у нього завжди виходила клоунада.

Це навіть стосувалося демонстрації відданості Путіну – інакше як цирком міністерський чохол на телефоні з зображенням Путіна в образі мачо не назвеш, а саме ним хизувався Мединський під час інтерв'ю у 2015 році для видання "РБК". Так само клоунадою є літературне "облизування" патрона. Зокрема, у своїй псевдоісторичній книзі "Стіна" Мединський прямо обігрує цитату Путіна про "мочити в сортирі", наділяючи одного з героїв ось такою фразою: "Скрізь супостатів переслідувати будемо. На дорозі – так на дорозі. А якщо в с*альні спіймаємо, так і в с*альні загубимо, зрештою".

Імідж видатного науковця та геніального історика-провидця швидко було поставлено під сумнів і спростовано банальним аналізом його дисертацій та книг, дорогий костюм і окуляри не могли сховати вайбів сільського інтелігента на підпитку, а в грізні заяви неможливо було повірити через невпевнену дикцію та постійні крінжові заяви.

Мабуть, найвідомішим перлом Мединського того періоду є слова про те, що російський народ особливий, тому що має якусь додаткову хромосому, яка дає йому унікальної духовності.

Я вважаю, що після всіх катастроф, які звалилися на Росію у 20 столітті, починаючи з Першої світової й закінчуючи перебудовою, той факт, що Росія ще збереглася і розвивається, говорить, що в нашого народу є одна зайва хромосома,
– міністр культури Росії Мединський в інтерв'ю американській російськомовній емігрантській газеті "Русская Жизнь" в жовтні 2012 року розкриває всю правду про російську культуру та "таємничу русскую душу".

Видно, цими словами міністр хотів сказати красиво, але насправді ляпнув велику дурницю, адже наявність зайвої хромосоми – це не привілей, а причина важких генетичних захворювань. Зокрема, синдрому Дауна. На це Мединському вказав один із тодішніх його найбільших критиків публіцист Невзоров.

Є конспірологічна версія, що постійні безглузді заяви Мединський робив навмисно, використовуючи їх як громовідвід від власних корупційних схем. Втім, швидше за все, це ІПСО від самого міністра, адже корупція в Росії в часи Путіна стала засобом і сенсом державного управління і покарання за неї наступає не через викриття у ЗМІ, а через втрату довіри чи гнів від "першої особи".

Мединський це добре розумів і міцно підхопив і взявся розвивати ідею "руского міра" та взагалі – робив усе, щоб Путіну подобалось, а той закривав очі на "дєрібан" імені Мединського на патріотичному кіно за державні гроші, лобізм тютюнової мафії, "відкати" для сестри та батька, махінації з податком на прибуток для закладів культури й бюджетних установ тощо.

Ба більше, на Мединського, ніби з рогу достатку, посипалися нагороди та інші знаки уваги. Він став головою створеного Путіним спеціально під нього "Русского воєнно-історичного товариства", кавалером Ордена Пошани та Ордена преподобного Сергія Радонезького II ступеня, отримав церковні нагороди тощо.

Разом з апаратною вагою зростали й апетити Мединського. Влітку 2015 року у газеті "Ізвєстія" вийшла авторська колонка міністра під назвою "Хто не годує свою культуру, буде годувати чужу армію", в якій той обґрунтував необхідність зростання витрат на культуру, а насправді – пропаганду. Також він заявив про необхідність цензури. Все це незабаром буде втілено в життя, а сам міністр непогано на цьому заробить.

  • Він буде одним із перших на розподілі мільярдних бюджетів, виділених на щойно загарбаний український Крим – повезе туди "культурний десант" і почне створювати так звані дитячі воєнно-історичні табори.
  • Також за наказом Мединського почнеться грабування історичної спадщини Криму, вивезення пам’яток до Росії, а також будівництво просто на місці незавершених розкопок потворних "культурних центрів".

Показовим прикладом став художній фільм "28 панфіловців" – про вигаданих радянських героїв, які нібито в 1941 році під час битви під Москвою здійснили героїчний подвиг – ціною власного життя зупинити танковий прорив німців, знищивши 17 танків противника. Реальність міфу була поставлена під сумнів і спростована ще в часи пізнього СРСР, але Мединський, який виступав фактичним продюсером стрічки та розпорядником мільйонів, оголосив її святою правдою та єдиною можливою істиною.


Мединський і кіно / Фото росЗМІ

У квітні 2016 року на прем’єрі фільму він заявив журналістам, що незалежно від того, вигадана історія чи ні, це "свята легенда, до якої не можна торкатися"… А люди, які це роблять, мерзотники (в оригіналі "мрази конченые", – 24 Канал).

Згодом Мединський неодноразово повторював подібні заяви та навіть розширював їх. Зокрема, він казав, що люди, які "ставлять під сумнів, копаються і намагаються спростувати подвиг наших предків, горітимуть у вогні".

Мединський спромігся втертися в довіру доньці Путіна Катерині Тихоновій, яка й проклала "історику" шлях до батька-диктатора. Спільне розслідування цих зв'язків, яке провели українські "СХЕМИ" та російське опозиційне видання "Важні історії", яка прямо називає Мединського "тихоновцем", тобто людиною доньки Путіна. Показово, що джерела видання, що працювали в різні роки в російській владі, синхронно стверджують, що Мединського вважали "клоуном" навіть у Кремлі. Видно, саме ця якість "історика" стала потрібна.

Тихонова склала "своїй людині" протекцію й Мединський став одним із виконавців волі Путіна по перетворенню Дня перемоги 9 травня на "побєдобесіє", а самої пам'яті про Другу світову на агресивний культ війни. Саме Мединський витягнув з маргінесу всю маячню про слов'янське язичництво та "коловрати", розбавив гусарами, Бородіним і "синім платочком", запевнив Путіна в його подібності до Петра Першого та весь цей морок про "святу Русь" і "давній Корсунь".

У наш час це стало основою агресивної ідеології сучасної Росії та підставою для вторгнення в Україну. Ім'я творінню Мединського – рашизм або російська версія фашизму.

За інформацією російського журналіста та політичного емігранта Михайла Зигаря, саме Мединський відповідальний за напхання історичним фактажем Путіна та перетворення того на генератор рандомної маячні про Рюріка, печенігів і половців (допомогла цьому пандемія ковіду, коли Путін ізолювався від світу і мав більше часу на "історію").

Також, вірогідно, що Мединський був реальним автором (або керівником групи авторів) для сумнозвісної "історичної" статті Путіна про єдність росіян та українців, яка вийшла влітку 2021 року і стала прологом до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

24 Канал детально аналізував цей текст і вказав на його численні помилки. Якщо дійсно його писав чи редагував Мединський, це багато чого пояснює, бо він ігнорує та маніпулює фактами. Складається враження, що його автор живе в 19 столітті та використовує відповідний поняттєвий апарат, ігноруючи всі напрацювання та концепти наступних 150 – 200 років.

Детальний розбір тут "Історична стаття" Путіна – викриття російської брехні

Власне, це і є Мединський. Людина, яка не має історичної школи та освіти (крім відкритих лекцій істафка МГУ (московського держуніверситету, – 24 Канал), не знайома ні з чим складнішим за твори Валентина Пікуля, які вважає реальними історичними фактами, не розуміє історичний контекст, не вміє працювати з джерелами та науковим інструментарієм.

Натомість свідомо фальсифікує та підганяє факти під потрібну картинку. В підсумку виходять фейки про "один народ", "ефективного менеджера Сталіна", "справедливі репресії", "найбільшу геополітичну катастрофу ХХ століття", "зрадників-лібералів", "підступний Захід", який постійно влаштовує змови проти Росії та мудрих росіян, які долають всі перешкоди.

До речі, Володимир Мединський одружений на Марині Нікітіній. Пара виховує 4 дітей, наймолодша народилася у 2017 році та не знає іншої реальності, крім тієї, що на замовлення Путіна створив у Росії її батько.


Мединський з дружиною та дітьми / Фото росЗМІ

Звісно, такого цінного кадра Путін буде тримати при собі. Із зими 2020 року Мединський став помічником президента Путіна з зоною відповідальності у вигляді координації державної політики в історичній та гуманітарній сферах, тобто фактично тим, ким був Андрій Жданов для Сталіна чи Михайло Суслов для Брежнєва.

Саме його Путін направив у лютому та березні 2022 року на переговори з Україною. Тоді російський диктатор фактично доручив Мединському прийняти капітуляцію України.

Той, за спогадами учасників переговорів, поводився в Стамбулі зухвало і чванливо, а ще – постійно вдавався до випадкових історичних паралелей. При цьому ніякого авторитету Мединський не мав і нічого не вирішував. Він буквально кожен крок узгоджував телефоном з Путіним (чи кимось з його оточення), а часто – просто не міг додзвонитися і щоразу більше нагадував клоуна. Точніше – придворного клоуна.

  • Історія повторилась в травні 2025 року – Путін проігнорував заклик Трампа прибути до Стамбулу на переговори особисто і направив замість себе Мединського та практично ту саму делегацію, що й у 2022 році. Мединський знову поводився як "русскій на відпочинку в Туреччині", знову сипав історичними прикладами, і нагадував клоуна.
  • Вимоги Росії традиційно були неадекватними й те, що їх виголошують голосом Мединського, додало ситуації ще більшого сюрреалізму. Адже цей пан вимагав віддати Росії повністю 4 області України та Крим, визнати офіційно їхню окупацію, якщо ж цього не станеться, то погрожував захопити замість 4 областей – 6.
  • При цьому над ним посміялися навіть свої – бо коли президент Зеленський назвав російську делегацію "бутафорською", речниця МЗС Росії Захарова почала виправдовуватись і заявила, що насправді там чудові спеціалісти з науковими ступенями, вочевидь натякаючи на Мединського, тобто плагіатора-рецидивіста.

Аргументом до погроз стала апеляція до Північної війни між Росією та Швецією, що тривала 21 рік. Цікаво, що більшість зі своїх історичних погроз він читав з папірчика.

Що Мединський мав на увазі: дивіться відео

Вже після завершення переговорів Мединський переказав документи зі своєї переговорної теки в інтерв'ю російським пропагандистам. Він заявив, що Росія не може погодитися на безумовне припинення вогню, оскільки проти цього свідчать приклади з історії російсько-турецьких, Північної та радянсько-фінської воєн.

Детально Чи готова Росія воювати вічно і чому раптом згадала про Північну війну 300-річної давності

Як аргумент він також навів фейкові цитати Наполеона і Бісмарка. Цікаво, що фейк про слова Бісмарка спростовується навіть на сайті очолюваного ним же Російського військово-історичного товариства.

Вже після переговорів стали відомі інші скандальні деталі. Так, Мединський погрожував захопити Сумську та Харківські області України, якщо та не погодиться без бою здати Донбас. Крім того, росіянин постійно хамив і поводився неадекватно. Коли йому нагадали, що окупанти викрали та вивезли з України тисячі дітей, він ляпнув ось таке:

Не влаштовуйте вистави для бездітних європейських бабульок…

"Шоу Мединського" повторилася в червні 2025 року в Стамбулі. Єдиним позитивом стали домовленості про обмін полоненими. Але вони відбувалися за спиною "історика".

Наш народ, наші громадяни вимагають від нас набагато жорсткіших дій: нам потрібен "Орешник" для Києва, для Львова, досить переговорів! І нам дуже важко в цьому плані…,
– Мединський про переговори в Стамбулі в червні 2025 року.

Участь Мединського в переговорах з Україною у 2025 році стала підтвердженням того, що Росія не ставиться до них відповідально, а спеціально надіслала клоуна, щоб імітувати процес. Це було потрібно, щоб пускати пил в очі Трампу та його команді. При цьому Трамп сам охоче підігрував Путіну, вдаючи, що у захваті від переговорів.

Паралельно по закритих каналах до Москви полетіли сигнали прибрати "історика" й почати домовлятися відповідально. Росія ж фактично саботувала процес, залишаючи Мединського на чолі групи перемовників.

На початку лютого 2026 року росіяни полетіли на переговори в Абу-Дабі без Мединського. Групу перемовників очолив голова російської воєнної розвідки ГУ ГШ (колишня ГРУ) Ігор Костюков. Деякі експерти розцінили це як сигнал і бажання домовлятися. Тоді ж міністр закордонних справ України Андрій Сибіга констатував, що відсутність "історика" суттєво покращила тон розмови, оскільки вони без "псевдоісторичних лекцій" стали більш сфокусованими.

Але надії на конструктив розвіяв речник Путіна Дмитро Пєсков, який заявив, що Мединський не полетів до ОАЕ з технічних причин, бо він очолює "політичну групу", в той час як в Абу-Дабі обговорювалися вузькі воєнні та безпекові питання.

Це виявилося правдою. На переговорах, які почалися 17 лютого 2026 в Женеві російську групу знову очолював Мединський. І переговорний процес очікувано зайшов у глухий кут.

Саботаж переговорів росіянами жорстко розкритикував президент України Володимир Зеленський. В інтерв'ю видання Axios він заявив, що очолювана "істориком" Мединським група намагатиметься перетворити мирні переговори на формальність або спробує повернутися до вихідної точки, щоб виграти для своїх солдатів час на полі бою, оскільки Путін вважає прийнятними втрати по 1000 людей не добу.

У нас немає часу на все це лайно. Нам потрібно вирішувати й закінчувати війну,
– Зеленський про намагання Путіна прикритися Мединським на переговорах в Женеві.