Проте мало хто знає якими були назви українських міст відповідно до цього правопису. Більше про це розповість 24 Канал з посиланням на Херсонську обласну універсальну наукову бібліотеку.
Цікаво Український режисер, що випередив час: як Параджанов надихнув Мадонну та Леді Гагу
Якими були назви українських міст?
У тому ж 1928 році з'явився географічний атлас України, редактором якого був Агатангел Кримський – один з авторів того самого Харківського правопису.
Найперше варто відзначити, що особливістю цього атласу є те, що назви окремих міст закінчуються не на -ськ, -цьк, а на -ське, -цьке. Тобто:
- не Луцьк, а Луцьке;
- не Скадовськ, а Скадовське;
- не Луганськ, а Луганське;
- не Генічеськ, а Генічеське.
Також на карті немає Азовського моря. Його назва – Озівське море.
Крім того, міста з назвами грецького походження мали закінчення не "поль", а "піль". Тобто:
- не Мелітополь, а Мелітопіль;
- не Нікополь, а Нікопіль;
- не Маріуполь, а Маріюпіль.
Географічний атлас 1928 року / Фото Херсонської УОНБ
Такі міста як Скадовськ, Каховка і Перекоп також мають інші назви в атласі – Скадівське, Кахівка і Перекіп. Конотоп в атласі названий як Конотіп, а Лубни як Лубні.
Що треба знати про скрипниківку?
Скрипниківка або ж "розстріляний правопис" більш відомий як Харківський правопис 1928 року. Він був розроблений та затверджений в Харкові, який був столицею окупованої більшовиками України.
Однак у роки "Великого терору", коли радянський режим знищував українську інтелігенцію, дісталося як самому правопису, так і його авторам. Харківський правопис був чинним лише 5 років, у 1933 році був ухвалений новий, який більше уподібнював українську мову до російської.
Новий український правопис 2019 року – це одна із спроб відновити "репресовані" норми скрипниківки. Наприклад – слова на літеру "и", правопис слів грецького походження тощо.