Українська європейська ідентичність протистоїть ідентичності радянської людини.
Українська сторона, як завжди, обороняється. Лінії оборони інформаційного фронту чітко лягають на географічну мапу бойових дій на Донбасі.
Доволі абстрактне поняття "інформаційна війна", трансформується у цілком конкретне, коли російська пропаганда штучно прищепила частині українських громадян Донбасу антиукраїнські позиції та сепаратизм.
Саме успіх на інформаційному фронті став підґрунтям для перекидання російських найманців і техніки на територію України і, звісно, анексії Криму.
Перша лінія
Перша лінія оборони інформаційного фронту починається від території, яку контролює українська армія. Це територія, яка ще зовсім нещодавно повернулася під юрисдикцію української держави. До того кілька місяців перебувала під контролем сепаратистів.
До першої лінії також варто віднести великі міста Донбасу, які були звільненні українськими військами у ході АТО дещо раніше — Слов’янськ і Краматорськ.
Для притлумлення сепаратистських настроїв на території цих міст, у Києві чомусь вирішили, що відновлення трансляції українських телеканалів і блокування російських є достатньою роботою для забезпечення інформаційної безпеки України у цих районах.
Як показує практика — цього замало.
Специфіка індустріальних регіонів України полягає у тому, що достатньо велика частка людей багато років поспіль, добровільно-примусово виписує газети підприємств, на яких вони працюють. Так газети зазвичай є багатотиражними. Таким чином ці газети впливають на формування громадської думки у цих регіонах.
Після звільнення Краматорська та Слов’янська, місцеві видання продовжують рясніти сепаратистськими заголовками і працювати на ворога.
Крім того, у цих містах продовжують розповсюджувати антиукраїнські новини про неспроможність української армії до оборони, про невідворотність другого приходу "ДНР", тощо.
Такі факти пригнічують проукраїнськи налаштованих громадян і створюють комфортні умови для повторного інфікування сепаратизмом.
Однак, чим ближче до лінії справжнього фронту, тим більше погіршується ситуація з інформаційним простором.
По цій лінії позиції України та української ідентичності є дуже слабкими. Навіть більше, у багатьох містечках і селах, що були звільнені кілька місяців тому, досі процвітають антиукраїнські настрої. Це пов’язано з тим, що у цих містах продовжують транслювати російські канали.
Складається враження, що хоч фізично ця територія не була залишена, але інформаційне поле досі під контролем сепаратистів.
Незважаючи на формування у великих містах Донбасу, таких як Слов’янськ, прогресивної проукраїнської молоді, яка розповсюджує брошури з назвами: "Украина любит свой Донбасс. Донбасс любит свою Украину. Вопросы и ответы", "Стоп.Фейк — основні міфи російської пропаганди". Процес становлення громадянського суспільства там лише почався.
Тим паче це лише намагання трохи потіснити російську пропаганду, що вже сформувала погляди багатьом українцям зі сходу України.
Друга лінія
Друга лінія лежить у найбільших містах Південно-східної України. Це Харків, Дніпропетровськ, Херсон та Одеса. Тут українська влада та проукраїнські громадські активісти змогли врегулювати ситуацію та не допустити створення самопроголошених республік. У цих містах, мабуть лише за виключенням Дніпропетровська, залишається ризик сепаратистських виступів.
Мешканці цих міст наразі проходять процес українізації, але не у радянській інтерпретації, себто насильницькій, а у добровільний, свідомий спосіб. Це процес самоусвідомлення своєї української ідентичності і відповідного не російського вектору розвитку.
На цій лінії інформаційного фронту має бути розгорнута потужна просвітницька діяльність. Яка буде включати відкриті лекції, дискусії та діалоги про Україну, її історію тощо.
Регулярні робочі візити перших осіб держави і спілкування з людьми у цих містах є також важливим фактором стабільності цих регіонів. Таку думку розділяють у Адміністрації Президента. Крім передвиборчого піар-ходу у відвідинах міст Східної України, також проглядається державницька політика.
Третя лінія
Регіони України, де загроза сепаратизму майже нульова, також піддаються російській пропаганді. Однак для Центральної і Західної України пишуться зовсім інші меседжі. Усе дуже просто і банально. Головна мета - не просто посварити дві умовні частини України, а викликати антипатію і ненависть між українцями. Посіяти розбрат.
На цій лінії інформаційного фронту варто боротися за єдність та підтримку цілісної України, не давати розповзатися поглядам про недоцільність війни за Донбас, а також що усі вихідці зі Східної України сепаратисти тощо.
Відстоювання трьох ліній оборони інформаційного простору обеззброює агресора. Він втрачає підґрунтя для вторгнення і отримує величезну дозу демотивації подальшого ведення підривної діяльності в Україні.
Автор: Дмитро Бобрицький.