"Уявіть ніч, коли на твоїм домом летять ракети, щоб знищити тебе"

Вже другу добу Росія продовжує атакувати Україну. Під удари потрапили аеропорти, бази, склади, дитячі садочки, житлові будинки. Про те, якими були ці "пекельні" дні розповіли "24 каналу" мешканці столиці.

Важливо Розпочалася підготовка до відключення Росії від SWIFT, – Кулеба

Окупанти прийшли на чужу землю, на нашу землю, де їх ніхто ніколи не чекав і не кликав. Уявіть ранок, коли тобі дзвонять батьки, бо не знають чи вижив ти. Уявіть ніч, коли на твоїм домом летять ракети, щоб знищити тебе, бо ти зробив свій вибір, ти інший, ти прагнеш інших цінностей,
– розповіла Людмила.

Вісім років українці бачили те, що "не бачив" весь світ. І одна ніч показала світу, що означає боротьба за свою соборність. Ворог жорстоко вбиває дітей, вбиває цивільних, знищує житлові будинки.

Попадання ракети у будинок по вулиці Лобановського 6-а, Київ / Фото – Головне управління ДСНС України у Києві

Хто б міг подумати, що в 2022 році такий жах буде в центрі Європи? Про війну Росії з Україною знали всі, але всі довго закривали очі. Українці вкотре доказали свою сміливість, згуртованість та свободолюбивість,
– наголосила жінка.

"Це нація, яку ніколи не перемогти, це нація, яка готова облитися кров’ю за власну державу. Всі українці зараз стоять пліч-о-пліч. І ми готові боротися до останнього. Ця лють і біль, яку ми зараз всі відчуваємо, лунатимуть в книжках історії, як і героїзм кожного, хто поклав життя за Україну. Правда на нашому боці", – додала мешканка столиці.

Наслідки від диверсантів у Києві / Фото – 24 каналу, Аліни Туришин

Пенсіонери Віталій і Галина вже другу добу ховаються від російського нападу у підвалі власного будинку. З собою мають свічку й тепле покривало. Жінка розповіла як рівно рік тому помер її власний син.

Ви знаєте, в мене такі емоції, що навіть вимовити не можу. Це жах. Ці дні були важкими. В мене помер син, серце, буквально рік тому, а в подруги син сьогодні пішов у військкомат. І вона дзвонить, ридає. Більше нічого сказати не можу. Щоб той Путін здох і все! Весь час то в підвал, то з підвалу, голова болить, розчарована,
– зі слізьми коментує Галина.

"Страх треба подолати в собі і зрозуміти, що це тероризм"

Вони сидять поруч на стільцях, не випускаючт телефон із рук – читають новини. Віталій, якому 74 роки, періодично виглядає на вулицю. Каже, якщо помирати, то на чистому повітрі. Однак, якби дозволяло здоров’я, то став би на захист міста.

Київський підвал / Фото – 24 каналу, Аліни Туришин

Дні були дуже важкими. Ми це все очікували. Безумовно. Очікували не вчора і не позавчора. Ми очікували це кілька місяців, як мінімум. Те, що твориться назвати словом "неподобство" мало, це не годиться. Це слово називається "підлістю". Не хочу говорити більш грубо, але напрошується. Ми всі любимо нашу Батьківщину. Ми не просили "рятувати нас", ми не просили "рятувати російськомовних",
– розповів чоловік.

У нього самого мати – росіянка, сестри живуть у Росії. І всі проти всього цього. Україна вистоїть, переможе, впевнений пенсіонер.

Страх треба подолати в собі і зрозуміти, що це тероризм. Я думаю, що цей недоумок (ред. – Путін), який втратив розум, ця людина, хоч так його важко назвати, – понесе своє покарання. Я просто захоплююсь нашими ЗСУ. Я дивлюся на наших людей – Нацгвардія, ЗСУ, територіальна оборона. І спостерігаю, коли йдуть хлопці, яким 18-20 років. З вогнем в очах йдуть! Це просто не передати. Ми в них віримо, ми їх любимо,
розповів Віталій.

Київський підвал / Фото – 24 каналу, Аліни Туришин

Метро Києва у ці хвилини забите людьми. Люди евакуювалися з власних домівок через загрози обстрілів. Ховаються разом з маленькими дітьми та домашніми тваринами. Олена каже, що спочатку сиділа вдома, а потім все ж вирішила, що тут буде безпечніше.

Сьогодні поспали трохи більше, години дві точно, а перед цим не спали взагалі. З Києва їхати не хотіла, я маю бути тут, з своїми рідними. Ми підтримуємо Збройні сили України, ми їх любимо, віримо в них та молимося за них. А окупанти хай йдуть на свою землю і там вже керують,
– додала вона.

На станціях метро люди ховаються від обстрілів / Фото – 24 каналу, Аліни Туришин

"Бажаю нашим ЗСУ перемоги за будь-яку ціну"

"Росія – наші кровні вороги. Всю нашу історію вони не давали нам спокійно розвиватися будь-яким чином намагалися загарбати нас і перетворити нас на своїх рабів. І зараз в 21-му столітті це вчергове відбулося. Масштабна війна в центрі такої, як думає світова спільнота, безпечної та добросусідської Європи. І зараз наше завдання, щоб ця війна була останньою для Російської Федерації і її попередників – СРСР, Російської імперії, монгольської Московії", – саме так коментує напад киянин Максим, який втупив до територіальної оборони та став на захист міста.

Ми маємо закінчити історичний шлях цього імперського виродка. Є що робити, задачі поставлені чіткі, перемога обов’язково буде за нами. Це треба вже завершувати, закінчувати цю епопею, цей "гордіїв вузол" мечем, як і треба було робити раніше,
– наголосив він.

Важливо Російські окупанти обстріляли дитячий садочок у Чернігові – фото зруйнованої будівлі

Хлопець розповів, що обов’язок чоловіка – захищати свою Батьківщину, свою націю, робити, щоб ця держава була у безпеці та розвивалася. А також захистити своїх близьких, які знаходяться в місті та зробити так, щоб вони якнайшвидше повернулися до мирного життя.

Бажаю нашим ЗСУ перемоги за будь-яку ціну, перемоги, яка має статися. Можливо, не найближчим часом, але перемога наша. Так бажає всесвіт. Якщо ця перемога відкладеться, то побажаю сил, наснаги та бажання до раціональної, кривавої помсти з холодною головою ворогу. Окупантам бажаю смерті. Нехай вони будуть прокляті, їх діти та їх предки,
– додав він.

Ворог має заплатити за все лихо, яке вони вчиняли проти української нації, зауважив він.

"Я щасливий бути українцем, щасливий бути частиною цієї великої української нації"

Резервіст ССО Максим розповів, що зібрав речі, збирався виїхати у свою частину, але ворог застав ще раніше. Тому, довелося прискорювати цей момент. За словами чоловіка, свій вибір він зробив ще задовго до цих подій, бо знав, що конфлікт і війна – неминучі та потрібно готуватися.

Я щасливий бути українцем, щасливий бути частиною цієї великої української нації. Мене перехоплює гордість, наскільки ми можемо в критичні для нашої країни моменти об’єднуватися і спільно протистояти ворогу, спільно боротися за наше спільне майбутнє. Мене розпирає гордість від того, що я є частиною спільноти цих великих людей,
– сказав він.

Резервіст Максим / Фото – 24 каналу, Аліни Туришин

Усім, хто знаходиться у лавах ЗСУ, добробатів, ТрО, НГУ, СБУ, МВС, усім, хто зараз на вістрі боротьби чоловік бажає "влучного полювання на "орків", щоб кожен, хто став на захист Батьківщини отримав свій трофей – знищив якомога більше ворогів і повернувся додому, до своєї сім’ї, розбудовувати наше спільне майбутнє".

Цим "оркам", окупантам, всім, хто хоче сплюндрувати нашу землю, я бажаю тільки одного – щоб наша українська земля перетравила їхні кістки якомога швидше. І ми це зробимо. Ми знищимо кожного ворога, хто ступить на нашу землю. Ми цього просто нікому не подаруємо, тому що ми українці, а українці – нездоланні. З нами Бог і Україна, то ж хто проти нас?
– наголосив Максим.