Про подію по-різному відгукнулися в українських та російських ЗМІ. Про це йдеться у статті Наталії Лебідь для сайту "24".
Читайте також: Про що домовилися помічник Путіна і спецпредставник США: думка експерта
"Частина російських медіа, – зазначає авторка, – не обтяжуючи себе глибоким аналізом, пише про зустріч Волкера та Суркова як про плідну та багатообіцяючу.
"За словами Суркова, сторони погодилися, що поточна ситуація на південному сході України не може влаштовувати ані конфліктуючі сторони, ані зовнішні сили, що сприяють врегулюванню. Він зазначив, що "дискусія велася в тоні взаємної поваги та зацікавленості, чесно, серйозно, без ілюзій і упередженості". Під час переговорів було підтверджено прихильність виконанню мінських угод, а також запропоновані "свіжі ідеї і новаторські підходи щодо їхньої реалізації", вказав помічник російського президента. "Погодилися з тим, що мирний процес і на політичному треку, і в сфері безпеки може і повинен йти швидше", – додав Сурков, передає Лента.Ру.
Дещо інакше розцінюють ситуацію у самопроголошених "республіках".
Що стосується попередньої оцінки підходу Волкера – все дуже неоднозначно. Він (…) не виявив уваги до представників Донбасу. Тому про об'єктивність в цьому питанні з його боку говорити складно,
– заявив в інтерв’ю "Московському комсомольцю" Владислав Дейнего, представник "ЛНР" на перемовинах в Мінську.
А у редакційній статті РІА "Новости" йдеться про таке: "Що ж стосується перспектив зближення російської та американської позицій, то тут інтереси Москви і Вашингтона занадто різні, можливості впливу на ситуацію надто обмежені, а стратегічна другорядність української кризи, в порівнянні з сирійською або корейською, занадто очевидна, щоб розраховувати на швидке і ефективне рішення проблем, що створювалися десятиліттями".
Далі автори додають, що "звісно, Росія має важелі впливу на Донбас. Але цей вплив не є абсолютним. У Москві чудово розуміють, що ніколи не зможуть переконати "ДНР" та "ЛНР" повернутися до складу унітарної України. Максимум, чого можна досягти (і то з великими труднощами), це номінального визнання Донецьком і Луганськом суверенітету Києва при повному збереженні не тільки культурної і економічної, а й військової, а неформально – і зовнішньополітичної свободи".
Детальніше читайте у публікації: Волкер, Сурков і Донбас: як ляже "мінська карта"?