Ця війна відкрила нову еру у військовій справі. Однак ціною сотень тисяч людських життів.

До теми Могутні посланці богів: як іспанські конкістадори призвели до падіння імперії ацтеків

Якщо коротко, то Громадянська війна у США – це зіткнення 2 систем: рабства та найманої праці. Північ на чолі з президентом Авраамом Лінкольном виступала за скасування рабовласництва.

Однак такі зміни, м'яко кажучи, не входили у плани багатіїв Півдня. Усе через те, що увесь їхній бізнес тримався на безправній та безплатній робочій силі. Тож 11 штатів один за одним від'єдналися від країни й вирішили створити власну Америку.

Звісно, Лінкольн та компанія не могли просто дивитися на те, як рабовласники відколюються та створюють щось схоже на нову державу. Північ впевнено вступила у конфлікт. У її розпорядженні було більше людей, фінансів, зброї та інших ресурсів.


Авраам Лінкольн впевнено вступив у конфлікт / Фото The New Yorker

У південних сепаратистів – хіба що бойовий дух. Вони ж воювали за своє, а от призовним американським солдатом не те щоб аж надто хотілося бігти під кулі за права темношкірих рабів.

Якими були втрати

Щоправда, на початку добровольців вистачало в обох арміях. Більшу частину військ сформували аматори. З часом ентузіазм і запал вояків суттєво стих. Зокрема, через величезну кількість жертв.

На той час воєнна тактика відверто відстала від технічного прогресу. Головнокомандувачі обох армій не відразу навчилися жити в новій реальності, тому втрати були страшними. Частина американських офіцерів взагалі не мала бойового досвіду. Інша – пам'ятала протистояння з Мексикою, яке завершилося 15 років до цього.

У військових школах вояків навчали за кресленнями знаменитих попередників. Особливо захоплювалися успіхами Наполеона. Багато представників військової еліти сліпо наслідували ідеї француза.

Однак вони геть забули, що з часів його воєнних успіхів минуло уже пів століття і військові технології зробили суттєвий крок уперед.

Цікаво Найживучіша держава в історії: як Римській Імперії вдалось здобути вічну славу

Залізна дорога та телеграф зробили армії помітно мобільнішими та організованішими. Втім, головна зміна – у руках солдатів. Мовиться про зброю – влучнішу, сучаснішу та смертоноснішу.

Піхотинці Великої Армії Наполеона виходили на поле бою, тримаючи в руках рушниці зі штиком на кінці. За хвилину треновані солдати могли здійснити лише 4 постріли. Надто влучною ця зброя також не була, тому щільний стрій солдат плечем до плеча цілком себе виправдовував.

Такі побудові та агресивні набіги принесли успіх американцям і під час війни з Мексикою. Зважаючи на це, офіцери вирішили використати перевірену тактику й у міжусобних битвах.


Громадянська війна у США / Фото National Archives, Brady Collection

Біда в тому, що за півтори десятки років зброя стала набагато кращою. З'явилося чимало нових видів рушниць, які заряджалися швидше, стріляли далі й точніше. У таких умовах йти у тісному строю на ворога – майже самогубство, адже до лобового зіткнення дістатися могли хіба що дуже поріділі армії.

Звісно, з часом командири второпали, що старі креслення не працюють. Саме громадянська війна у США стала першою в історії, коли вогонь почали вести зі спеціально викопаних траншей – так зване позиційне зіткнення.

Чому війна тривала понад 4 роки

Такі рови були напрочуд дієвими оборонними редутами. Чимало залежало від ландшафту й інших нюансів бою, але в другій половині ХІХ століття чіткої стратегії протидії окопній обороні не було. Це одна з причин, чому війна тривала аж понад 4 роки.

Менша за розміром Південна армія на чолі з Робертом Лі могла тримати захист. Конфедерати доволі швидко перейшли від маленьких одиничних окопів до великих суцільних рядів. Зрештою, військо Півночі очолив генерал Грант.

Програма "Боги війни" на 24 каналі: дивіться відео


Він вигадав свою тактику. Зокрема, спершу пробував штурм, стрімку фронтальну атаку. Якщо ворог відбивався, а так було практично завжди, то Грант спрямовував удар на фланги, по черзі атакуючи краї. Нових сил меншій армії Півдня не вистачало, адже десь знаходилася слабка ланка, яка дозволяла солдатам з Півночі проривати оборонні редути.

Й у Громадянській, й у Першій світовій війнах генерали вирішували трохи "зекономити ресурс" й згодом переходили на дієвішу осадну тактику боротьби проти ворога в окопі. Це зменшувало кількість жертв, але розтягувало війну в часі.

Саме в заокеанських битвах вперше зовсім іншу роль отримала й кавалерія. Стало безглуздо кидати коней у відкриті бої – під прицільний ворожий вогонь. Однак кіннота була важливою для розвідки, раптових набігів та оборони стратегічно важливих точок.

Спершу кавалеристи летіли в бій зі шаблями, але доволі швидко цю зброю визнали "старомодною". Натомість вершників озброїли револьверами, карабінами та навіть рушницями з обрізаними стволами.


У Громадянській війні кавалерія отримала іншу роль / Фото Library of Congress, Washington

Громадянська війна у США стала чимось новим в історії та отримала геть інші контури, аніж від неї очікували. Особливо це стосується протистоянь на воді. Регулярна армія США залишилася зі Союзом. Зокрема, й флот.

Ба більше, Лінкольн і компанія блокували порти на території конфедератів. Це суттєво впливало на економіку сепаратистів, адже вони буквально віддали ворогу усі береги. Хіба що прихильники рабства мали збудувати кораблі нового покоління. Власне, цим і зайнялися обидві сторони.

План у Південної армії був простий та навіть трохи наївний – набудувати потужних, озброєних броненосців і легко розбити дерев'яний флот ворога. Однак коли на Півночі дізналися, що повстанці нарощують м'язи на солоній воді, то й собі почали будувати потужніші кораблі – броненосці. Справжня гонитва озброєнь.

Варто прочитати Блискавичні завоювання великого правителя: як Македонський створив найпотужнішу імперію у світі

Вінцем "творчості" інженерів стала знакова подія – перша в історії людства битва броненосців. Зокрема, союзного "Монітора" та "Вірджинії" конфедератів. Вони зустрілися на рейді Гемптон-Роудс.

Конструкція "Монітора" була незвичною для тих часів. Замість цілої купи гармат по периметру судна, тут було всього 2 великокаліберні гармати на спеціальній броньованій вежі, яка крутилася на всі боки. Паровий механізм та каюти розташували нижче ватерлінії.


Битва на рейді Гемптон-Роудс / Фото New York Public Library

"Вірджинію" почали будувати раніше, ніж "Монітор", але на воду її запустили пізніше. Усе через скромніші фінансові можливості конфедератів і зміни в початкові креслення. Зокрема, для побудови на судні потужного залізного тарана. Також на кораблі було 10 гармат різного калібру, але менш потужних, аніж у ворога.

"Вірджинія" 8 березня 1862 року вийшла на Гемптонський рейд. Гордість Півдня перебила майже всіх ворожих "малюків". Решту дотопити мали вже наступного дня. Однак ті "покликали більшого брата". На поле битви приплив гідний суперник – тієї ж вагової категорії.

Перші атаки обох сторін були невлучними або розбивалися об броню. Тоді "Монітор", який був меншим за розміром, пішов тараном на ворога.

Зрештою, капітан "Вірджинії" вирішив уникнути битви з "Монітором". Однак втеча завершилася майже буквальним падінням у багно – корабель сів на мілину.

Яким був результат битви

Хлопці з Півночі спробували скористатися безпорадністю ворога, обстрілюючи його зблизька, але пам'ятаючи про обережність. Жодна зі сторін не хотіла ризикувати своїм єдиним броненосцем. Тому розійшовшись по кутках, обоє бійців оголосили про власний тріумф.

Насправді ж саме нічию можна назвати реальним результатом зіткнення. Південні штати так і не змогли позбавитися від блокади. Бій на рейді Гемптон-Роудс дав інженерам зі всього світу кілька важливих імпульсів:

  • артилерію розміщувати краще на вежах, які крутяться;
  • броня на кораблях достатньо міцна, тому треба встановлювати потужнішу зброю;
  • увагу інженерів привернув потужний таран, як додатковий варіант атаки ворога.

Цікаво Гуни, або кара Європі за всі гріхи: хто це, звідки взялися та що робили в Україні

Під час Громадянської війни у США сталася історична подія не лише на воді, але й під нею. Мовиться про першу успішну атаку підводного човна. Судно конфедератів "Ханлі" двічі тонуло під час тренувань, забравши життя 13 членів екіпажу.

Свою єдину атаку підводний човен таки довів до логічного завершення. У лютому 1864 року він потопив ворожий корабель. Щоправда, героїчного повернення додому не відбулося.

По дорозі на базу "Ханлі" зникли з радарів. Човен затонув. Існує кілька версій цієї трагедії. Найімовірніше, екіпажу не вистачило кисню або судно й саме постраждало під час своєї тріумфальної атаки.

Громадянська війна у США завершилася перемогою Півночі. Це був вирішальний удар по рабству. Світ еволюціонував, а з ним і війна.

Прогрес в озброєнні на суші та в морях-океанах змусив військових шукати нові тактики ведення боїв. Люди підійнялися на ще один щабель у майстерності винищення один одного. За увесь цей прогрес боги війни взяли плату життями понад 600 тисяч людей.

Це навіть більше, аніж втратила Америка у період Другої світової війни.