Стратегія нафтового колапсу: як удари по Усть-Лузі та Приморську змусять Росію зупинити видобуток

Росія поступово втрачає можливість заробляти на власній нафті та газі, а українські удари по її інфраструктурі стають дедалі системнішими. Після ураження нафтопереробних заводів Сили оборони взялися за наступну ланку – морські порти, через які країна-агресорка експортує енергоресурси. Водночас Україна продовжує послаблювати російську ППО, знищувати літаки-розвідники та переносити війну на ворожі військові об'єкти в глибокому тилу.

Ці удари є частинами ширшої стратегії, мета якої – не просто завдати Росії чергових збитків, а поступово позбавити її можливості підтримувати роботу нафтової галузі та ефективно протидіяти українським дронам. Як пов'язані атаки на НПЗ, порти й літаки А-50, чому блокування нафтового експорту може бути болючішим за знищення свердловин і наскільки далеко українські безпілотники здатні діставати до російських цілей – читайте в аналітиці військового експерта, льотчика-інструктора і полковника запасу ЗСУ Романа Світана спеціально для 24 Каналу.

Послідовна стратегія: від заводів до портів

Українські військові реалізують чіткий алгоритм знищення нафтогазової галузі Росії. Першим етапом цієї кампанії стало виведення з ладу нафтопереробних потужностей. Завдяки систематичним ударам дронів вдалося зупинити близько 30% нафтопереробної галузі країни-агресорки. 

Зокрема, серйозних уражень зазнав завод "Кірішинафтооргсинтез" у Ленінградській області – другий за величиною нафтопереробний завод Росії, який перебуває під прямим контролем Володимира Путіна.

Проте зупинка третини переробних потужностей не означає повного колапсу. Росія використовує радянські резерви та намагається перекидати нафту на інші заводи для забезпечення внутрішнього ринку. Тому Сили оборони перейшли до другого, ще більш критичного етапу – блокування експортних воріт.

Аналітика від Світана: дивіться відео

Чому порти важливіші за свердловини

Багато хто ставить питання, чому українські дрони не атакують безпосередньо місця видобутку нафти. Відповідь полягає у масштабах: у Росії існують тисячі свердловин, і фізично знищити їх усі неможливо. Єдиний спосіб зупинити видобуток – створити ситуацію, коли нафту просто нікуди буде відвантажувати.

Удари по таких портах, як Усть-Луга та Приморськ, виконують саме цю функцію. Усть-Луга перевалює близько 180 мільйонів тонн різних вантажів на рік, тоді як Приморськ спеціалізується саме на нафтопродуктах, пропускаючи 60 – 65 мільйонів тонн. Зупинка цих вузлів, а також портів у Новоросійську, Мурманську та на Далекому Сході, призведе до ефекту доміно.

Коли експорт зупиниться, росіяни будуть змушені заповнювати сирою нафтою всі доступні резервуари та трубопроводи. Наступним кроком українських сил стане знищення цих переповнених бочок. Після цього у російських нафтовиків не залишиться іншого виходу, окрім як почати глушити самі свердловини. 

Цей процес є критичним: відновлення роботи заглушеної свердловини займає 3 – 4 роки і потребує колосальних ресурсів, які в умовах санкцій знайти майже неможливо.

Подолання російської ППО та РЕБ

Остання атака на Усть-Лугу продемонструвала значний технологічний прогрес українських безпілотних систем. У напрямку порту було запущено від 150 до 200 дронів. Попри заяви російської сторони про збиття понад сотні апаратів, частина безпілотників успішно досягла цілей, спричинивши масштабні пожежі та розливи нафтопродуктів.

Цікаво! Усть-Луга – другий за величиною порт країни та найбільший морський торгівельний хаб на Балтійському морі у Фінській затоці.

Показовим є те, що дрони йшли за чітко вивіреними маршрутами. Російські системи радіоелектронної боротьби (РЕБ), використовуючи спуфінг та джаммінг, не змогли збити українські апарати з курсу або розвернути їх у бік сусідніх країн – Литви, Латвії чи Естонії. 

Навіть підняті на перехоплення винищувачі НАТО не зафіксували порушень повітряного простору. Це свідчить про серйозне доопрацювання систем навігації українських дронів, які тепер здатні ефективно протидіяти російським перешкодам на північно-західному напрямку.

Полювання на "літаючі радари" А-50

Паралельно зі знищенням нафтової інфраструктури, Україна методично вибиває очі російської протиповітряної оборони – літаки далекого радіолокаційного виявлення А-50. Саме ці борти є ключовим елементом у перехопленні українських дронів. А-50 працює як літаючий локатор, здатний контролювати повітряний простір у радіусі до 500 кілометрів, компенсуючи нестачу наземних радіолокаційних станцій на території Росії.

Оскільки країна-агресорка не здатна виробляти нові А-50 через жорсткі санкції на електронні компоненти, кожен такий літак є критично важливим. Після успішних українських ударів по авіазаводу в Таганрозі, де ці борти проходили модернізацію, росіяни були змушені перемістити ремонтну базу на завод у Новгородській області. Проте і там вони опинилися під ударом. 

Знищення А-50 на землі або блокування можливості їх ремонту суттєво послаблює щільність російського радіолокаційного поля, відкриваючи нові коридори для українських ударних безпілотників.

Перенесення дронопортів: від Донецька до Ростова

Ще одним важливим напрямком роботи Сил безпілотних систем України є знищення пускових майданчиків російських дронів-камікадзе. Нещодавній удар по дронопорту на території зруйнованого Донецького аеропорту та заводу "Точмаш" продемонстрував здатність українських військових випалювати логістику ворога на окупованих територіях. 

Там росіяни розгорнули не лише стартові установки для "Шахедів", але й великовузлову збірку безпілотників, використовуючи вцілілі підземні комунікації та технологічні будівлі.

Систематичні удари по донецькому вузлу змушують окупантів переносити свої бази запуску глибше в тил – на аеродроми Ростовської області, зокрема в район Новошахтинська та Таганрога. Хоча це збільшує відстань до цілей в Україні на сотню кілометрів, дальність польоту "Шахедів" дозволяє їм оперувати з цих баз. 

Однак українські оперативні дрони також збільшили свій радіус дії. Тепер Сили оборони здатні стабільно працювати на глибину до 200 кілометрів, що дозволяє брати під вогневий контроль і нові ростовські хаби ворога.